Вы здесь

Особливості анестезіологічного забезпечення при хірургічному лікуванні ішемій головного мозку, обумовлених патологією екстракраніальних відділів внутрішньої сонної артерії.

Автор: 
Марков Юрій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001979
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕТИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих.
У роботі представлені результати обстеження і лікування 173 хворих ІПМК, які
знаходились на стаціонарному лікуванні в нейросудинному вiддiленнi КМК ЛШМД та
1 хворої, яку лікували в міській клінічній лікарні №8 м. Києва.
Діагноз грунтувався на даних анамнезу, соматичного і неврологічного обстеження,
клінічно-біохімічних аналізів, функціональних методів обстеження (ЕКГ, ТК УЗДГ,
КТ, МРТ, ангіографія). Для дослідження відбирали хворих з ІПМК, у яких методами
ТК УЗДГ та ангіографії було верифіковане ураження ЕКВ ВСА.
Розподiл хворих за вiком відображено на діаграмі (рис. 2.1). ІПМК частiше
спостерігали у пацієнтів вiком вiд 40 до 59 рокiв, тобто у працездатних осiб.
Це пiдкреслює соцiально-економiчну важливiсть проблеми.
Рис. 2.1. Розподiл хворих за вiком
ІПМК у чоловіків зустрічалося частiше ? 83,3% (145 осіб), нiж у жiнок ? 16,7%
(29 осіб). Розподіл пацієнтів за статтю та градації віку представлено у табл.
2.1.
Таблиця 2.1
Розподiл хворих за статтю та градації вiку
Стать
Кiлькiсть
хворих
Вiк хворих (роки)
30 – 39
40 – 49
50 – 59
60 – 65
Чоловiки
145 (83,3%)
5 (3,4%)
51 (35,2%)
83 (57,2%)
6 (4,2%)
Жiнки
29 (16,7%)
2 (6,9%)
7 (24,1%)
19 (65,5%)
1 (3,5%)
Всього
174 (100 %)
7 (4%)
58 (33,3%)
102 (58,6)
7 (4%)
Хiрургiчну корекцiю церебрального кровотоку проводили шляхом реконструктивних
операцiй на СА, спрямованих на усунення патологiчного ураження, що призводило
до виникнення iшемiї ГМ. Оперативні втручання забезпечували адекватний мозковий
кровообiг i пiдвищували резерв колатерального кровообiгу.
Вибiр методу хiрургiчного втручання визначався нейрохiрургом із урахуванням
типу деформацiї судини, її рiвня, локалiзацiї, форми i локалiзацiї вогнища
iшемії за даними КТ i МРТ, резерву колатерального кровообiгу i функцiональної
значимiстi усiх артерiй [160].
Досліджуваним хворим було виконано наступні операції: каротидна
ендартеректомія, тромбінтимектомія, перев’язка, редресація, усунення
екстравазальної компресії, резекція ВСА. Дані наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Оперативні втручання у досліджуваних пацієнтів
Назва оперативного втручання
Основна група (кількість хворих)
Контрольна група
(кількість хворих)
Абс.
Абс.
Каротидна ендартеректомія
32
23,9
11
27,5
Тромбінтимектомія
13
9,7
10
Перев’язка ВСА
4,5
10
Продовж. табл. 2.2.
Резекція ВСА
2,5
Усунення екстравазальної компресії
29
21,6
Редресація ВСА
46
34,3
18
45
Всього
134
100
40
100
Серед зазначених у табл. 2.2 в 27 випадках (15,5%) хворим було проведено кілька
операцій. Не вказано такі оперативні втручання як десимпатизація та ревізія
ВСА, які доповнювали зазначені операції.
Із позиції анестезіолога важливо виділяти оперативні втручання з порушенням
цілісності судинної стінки та без її порушення. В останньому випадку ВСА не
перетискується, тобто виключається можливість гіпоперфузії з наступною
ймовірною гіперперфузією головного мозку. При порушенні цілісності судини також
існує загроза тромбозу, оскільки при цьому активуються компоненти, що беруть
участь у згортанні крові [216]. До хірургічних втручань екстравазального
характеру відносили редресацію та усунення екстравазальної компресії. До інших
– решту із вказаних у табл. 2.2. Перев’язку ВСА віднесено до операцій з
порушенням цілісності судини, оскільки попередньо виконується ревізія та
тромбектомія, що передбачає розріз артерії.
Усі хворі були пооперовані в умовах загальної анестезії [63, 100]. Свій вибір
на користь останньої пояснюємо перевагами для можливостей хірурга здійснювати
оперативне втручання у складній анатомічній ділянці (високий рівень локалізації
ураження С1-С2 хребців), умови відсутності рухів пацієнта під час операції, що
вкрай важливо задля забезпечення позитивного кінцевого результату хірургічного
лікування. В умовах наркозу збільшується толерантність головного мозку до
гіпоксії, з’являється можливість застосування методик, які потенціюють
антигіпоксичний ефект в період каротидної реконструкції (штучна артеріальна
гіпертензія, гіпотермія, інфузія антигіпоксантів, гіпероксигінація тощо).
Пацієнтів з ІПМК було поділено на 2 групи (рис. 2): основну групу – 134 особи
(77%) та контрольну групу – 40 осіб (23%). Основну групу становили дві
підгрупи: І – 90 осіб, ІІ – 44. До І підгрупи увійшли 59 хворих (65,6%) з
оперативними втручаннями з порушенням цілісності судинної стінки ЕКВ ВСА та 31
пацієнт (34,4%) з оперативними втручаннями екстравазального характеру (1, 2, 3
клінічні групи). ІІ підгрупу становили хворі, котрих оперували без порушення
цілісності ВСА (4 та 5 клінічні групи). Контрольну групу становили 20 осіб
(50%) з оперативними втручаннями екстравазального характеру (І підгрупа – 6
клінічна група) та 20 осіб (50%) з оперативними втручаннями з порушенням
цілісності стінки ВСА судини (ІІ підгрупа – 7 клінічна група).

Рис. 2.2. Градація досліджуваних хворих на клінічні групи
Для встановлення статистичної однорідності груп проводили їх співставлення за
ознаками, що впливають на перебіг ІПМК.
На рис.2.3 представлено графічне співставлення характеристик хворих основної та
контрольної груп за статтю.
Рис.2.3. Співставлення характеристик пацієнтів основної та контрольної груп за
статтю
Як можна бачити з рис. 2.3 в основній групі чоловіки становили 83,6% (112
осіб), в контрольній – 85% (34 особи). Жінки в основній та контрольній групах
становили відповідно16,4% (22 особи) та 15% (6 осіб).
На рис. 2.4 продемонстровано співставлення основної та контрольної груп за
часом поступлення хворих до лікар