Вы здесь

Фінансовий ризик-менеджмент економічних агентів

Автор: 
Таран Олександр Володимирович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U002198
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Складові невизначеності та непередбаченості у
фінансовій сфері діяльності підприємств
2.1. Загальноекономічні процеси як відображення стану розвитку фінансових
ризик-подій
Розгляд будь-якого економічного питання стосовно окремих суб’єктів
господарювання або деякого напрямку розвитку галузі, регіону, країни так або
інакше доцільно почати з визначення загальноекономічних процесів, які
складаються в країні в конкретні інтервали часу. Це обумовлено тим, що саме
макроекономічні показники відбивають корінні зміни, які відбуваються у всіх
сферах економіки країни щодо запобігання виникнення різних ризикових ситуацій.
Водночас необхідність розгляду основних тенденцій розвитку економіки країни
пов’язана також з тим, що рішення задач фінансового характеру, до яких
відноситься й застосування методів фінансового ризик-менеджменту, є точними
настільки, наскільки гарна й об'єктивна інформаційна база.
Разом з цим для всебічного аналізу з приводу поставленого завдання дослідження
необхідним є аналіз розвитку як економіки в цілому, так і окремих її регіонів,
конкретних підприємств. Іншими словами, для розробки різних напрямків
підвищення ефективності застосування методів ризик-менеджменту фінансової сфери
діяльності підприємств варто знати не тільки особливості, які властиві
економічному розвитку країни в цілому, але й тенденції розвитку її окремих
регіонів, особливості функціонування конкретних підприємств. Це, перш за все,
пов’язано з багатогранністю визначення категорії «ризик» та можливою
множинністю виникнення ризикових подій у фінансовій сфері діяльності
підприємства (див. теоретичні міркування попереднього розділу).
При цьому узагальненим індикатором стабільності економічного розвитку та
зниження ймовірності виникнення ризикових подій, їх непередбаченості може
слугувати відповідна рейтингова оцінка.
Прикладом такої оцінки, зокрема, може слугувати кредитний рейтинг країни, який
відбиває позитивні зміни стосовно ступеня ризикованості вкладання коштів в
розвиток її економіки та безпосередньо пов’язаний з фінансовою сферою
діяльності різних суб’єктів господарювання, які загалом формують відповідний
імідж країни. Так, наприкінці 2002 року кредитний рейтинг України було
визначено відомою рейтинговою агенцією Standard & Poor’s як негативний,
протягом 2003 року змінено на позитивний, а у липні 2004 року як стабільний, що
в цілому свідчить про поступове зниження ймовірності виникнення непередбачених
ризикових подій [73, 96, 130].
Підставою такої рейтингової оцінки є, перш за все, макроекономічна
стабілізація, яка відбувається останнім часом. Це знайшло відображення у
позитивній динаміці внутрішнього валового продукту протягом останніх років та
позитивній зміні обсягів промислового виробництва в Україні (рис. 2.1,
побудовано автором на підставі даних [13, 83, 124, 128]).
Однак, поруч із цим варто помітити, що розвиток різних галузей промисловості в
України є неоднорідним. Так показники діяльності таких галузей, як енергетика,
машинобудування, легка промисловість, хоча і визначаються переважно
задовільними, але є недостатніми. Підтвердженням цьому є, наприклад, дуже
низька рентабельність означених галузей промисловості, рівень якої для
енергетики протягом останніх трьох років коливається у межах 1%,
машинобудування – 1–3%, легкої промисловості – ледве досягає 1% та здебільш є
від’ємним [1, 83]. Поруч із цим набагато краще обстоять справи в будівництві,
харчовій та хімічній промисловості, металургії.
При цьому низька рентабельність є наслідком незадовільного фінансового
результату та значних витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємств,
що
з одного боку, підтверджує доцільність розгляду предмету ризик-менеджменту
фінансової сфери діяльності підприємств більш широко, а ніж лише як ризики
фінансової діяльності суб’єкта господарювання;
з іншого, обумовлює необхідність збалансованого розгляду усієї діяльності
суб’єкта господарювання.
Водночас означене може також розглядатися в якості підґрунтя того, що ризик у
фінансовій сфері діяльності різних суб’єктів господарювання, є не лише
взаємозалежним, але й супроводжує всі економічні процеси діяльності суб’єктів
господарювання (див. теоретичні міркування з цього приводу, подані у першому
розділі).
Особливо це стосується фінансово-економічної сфери діяльності, бо, як вказують
статистичні дані, значна кількість підприємств залишається збитковими. Тобто
відображенням певних проявів ризикових подій у фінансовій сфері діяльності
підприємств або незбалансованого застосування методів відповідного напрямку
ризик-менеджменту може слугувати динаміка збиткових підприємств (рис. 2.2.,
побудовано автором за даними [1, 83, 128]). І хоча частка прибуткових
підприємств збільшилась з 57% у 2002 році до 61% у 2003 році, а відповідні
показники (до оподаткування) фінансових результатів від звичайної діяльності
підприємств порівняно з 2002 роком також збільшились на 4236,2 млн. грн., або
на 27%, і становили 19907 млн. грн., варто визначити досить значну питому вагу
збиткових підприємств в Україні (див. рис. 2.2.).
До того ж з року в рік зростає й сума збитків збиткових підприємств. Наприклад,
збитки збиткових підприємств України за 2003 рік порівняно з 2002 роком зросли
на 0,4 млрд. грн., або 2,8%.
Якщо розглянути структуру фінансового результату за видами економічної
діяльності та збиткових підприємств в розрізі окремих галузей промисловості, то
необхідно підкреслити наступне:
у 2003 році частка виробництва в отриманні загального фінансового результату
(до оподаткування) складала 44,7%