Вы здесь

Соціально-психологічні детермінанти віктимної поведінки неповнолітніх жертв сексуальних злочинів.

Автор: 
Воронова Юлія Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002283
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВІКТИМНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ
У першому підрозділі цього розділу наведені дані про умови формування, об’єму
вибірки та методах, які застосовувались для діагностики рівня віктимності
досліджуваних осіб.
Далі приводяться результати впливу умов виховання і взаємовідношень
неповнолітніх з батьками та однолітками, а також освітлюються інші фактори
соціалізації, які визначають їхню віктимізацію. Показано зміни в мотиваційній
та емоційно-вольовій сферах у дівчат, які були згвалтовані.
Підданий аналізу також синдром посттравматичного стресу згвалтування,
встановлено дінаміку прояву його симптомів у часі: через 3, 6 та 12 місяців
після сексуального злочину. Виявлені вікові зміни досліджуваних параметрів
віктимності. Виділяються деформуючі фактори у структурі особистості, яка
постраждала від насилля.
2.1. Організація та методи дослідження
Для визначення характерологічних особливостей, стану і властивостей особистості
неповнолітніх жертв зґвалтування необхідно було сформувати вибірку, що
складалась з дівчат, які постраждали від цього злочину. Цю роботу було
проведено у Харківському центрі жіночих досліджень, де потерпілим від
зґвалтування надається медична і психологічна допомога. За допомогою опитування
й індивідуальної співбесіди були відібрані 97 осіб жіночої статі віком від 14
до 18 років. Вони склали основну експериментальну групу. Це були учні шкіл,
інтернатів, профтехучилищ, ліцеїв і перших курсів ВУЗів м. Харкова. З цієї
групи були виділені три підгрупи, які відрізнялись за часом здійснення
зґвалтування. Такий розподіл мав визначити ступінь прояву посттравматичних
стресових змін у різний час після злочинного акта. При цьому перша підгрупа в
кількості 41 особи – це дівчата, які потерпіли сексуальне насильство три місяці
тому; друга підгрупа – 31 особа – шість місяців тому і третя підгрупа в
кількості 25 осіб стали жертвами сексуального насильства 12 місяців тому.
Крім того, необхідно було враховувати те, що в ряді використаних нами методів
дослідження (особистісна тривожність, показники Я-концепції, мотивації)
нормативні дані приводилися за віковими групами, та й те, що особистісні
характеристики у віковому періоді від 14-18 років активно змінюються з кожним
роком. У зв'язку з цим всі особи експериментальної групи для роботи з
відповідними методами розділялися на підгрупи 14-15- літніх і 16-17- літніх.
Для визначення соціалізації особистості цих неповнолітніх необхідно було
вивчити характеристики, які відображають їхні соціальні зв'язки, взаємини з
батьками й однолітками, їхні інтереси і потреби, особливості впливу на них
сімейної атмосфери, рівня культури, матеріального достатку й освіти батьків.
Для цього, з експериментальної групи були відібрані дівчата з родин з різними
умовами життя. Перша підгрупа в кількості 32 осіб - це неповнолітні, які живуть
в родинах з низьким рівнем матеріального забезпечення. Їхні батьки мали низькі
кваліфікації робітників або службовців, слабкий освітній і культурний рівень. У
цих родинах панувала атмосфера ворожнечі, недовіри, нервозності, з хвилями
агресії, розбоїв, лайки і непослідовності у вимогах батьків до дітей.
Дівчата з другої підгрупи в кількості 23 осіб проживали в родинах з високим
матеріальним достатком. Однак між ними та батьками існувала відчуженість,
відсутність інтересу батьків щодо того, чим займаються їхні діти, висока
автономність і відсутність психологічного контакту між батьками та дітьми;
недостача щиросердечного тепла часто компенсувалася матеріальними винагородами,
а батьки в більшій мірі були зайняті своїми «великими» комерційними чи
державними справами, ніж вихованням своїх дітей.
У контрольну групу ввійшли 95 дівчат також у віці від 14 до 18 років довільно
відібрані із середовища школярок і студенток з урахуванням відсутності (як і в
експериментальній групі) психосоматичних захворювань, але які не постраждали
від сексуального насильства.
Для другої серії досліджень, з метою визначення справжніх умов віктимізації і
віктимних властивостей особистості неповнолітніх, які не зазнали зґвалтування,
було здійснене вивчення великої вибірки школярок (n=261) того ж вікового
періоду, що і попередні групи. Для дослідження з застосуванням різних методів
цю групу також поділили на підгрупи 14-15 (n=65) і 16-17 літніх (n=62) і
підгрупи з низьким (n=70) і високим (n=64) рівнем матеріального забезпечення,
культури і освіти їхніх батьків.
Таким чином, у всіх серіях дослідження взяли участь всього 453 дівчини.
Для одержання якісних і кількісних результатів у ході проведеного дослідження
використовувалися наступні методи: аналіз психологічної і юридичної наукової
літератури; спостереження, бесіди, інтерв'ювання досліджених осіб. Вивчення
умов виховання, взаємин дітей і батьків, а також особливості їхньої особистості
і соціалізації, здійснювалося за допомогою наступних методів: «Підлітки про
батьків» А.І.Подольського [87], САМОАЛ, методики Р.Б.Кетела (Форма В),
опитувальника „Фрагбургський особистісний тест” (FPI) та методики діагностики
потреби в пошуках відчуттів М.Цукермана. З метою визначення рівня
посттравматичних стресових розладів, які виникли у жертв зґвалтування,
використовувались методи, за допомогою яких можна отримати об’єктивні дані: це
методика напівструктурованого інтерв’ю неповнолітніх Н.В.Тарабріної [116],
шкала оцінки впливу травматичної події YES-R Н.В.Тарабріної [116], шкала
особистісної тривожності школярів А.М.Прихожан [90; 92].
Розуміючи, що Я-концепція – це система уявлень особистості про себе, на основі
якої вона будує свої взаємовідносини з оточуючими, свою поведі