Вы здесь

Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну: перспективи розвитку.

Автор: 
Богдан Ольга Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002325
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Правовий режим Чорного моря
2.1. Правовий режим окремих морських просторів Чорного моря
Прийнята в Конвенції 1982 року правова класифікація морських просторів та
правовий режим їх відповідних категорій повністю притаманні замкненим та
напівзамкненим морям, кожне з яких у міжнародно-правовому відношенні
розділяється на внутрішні води, територіальні моря, виключні економічні зони,
відкрите море тощо чи відповідно до фізико-географічних характеристик таких
морів та законів прибережних держав, прийнятих з урахуванням положень
Конвенції, включає частини цих категорій [193].
Тому зміни в правовому порядку використання просторів та ресурсів Чорного моря
стосуються не тільки його загального правового режиму, але й правового режиму
різних категорій морських просторів у ньому [228, 232]. До підписання Конвенції
1982 року у Чорному морі, з точки зору правового режиму тих чи інших частин,
розрізняли внутрішні та територіальні води прибережних держав, відкрите море, а
стосовно морського дна Ї континентальний шельф та район морського дна. Водночас
дослідження проблеми правового режиму Чорного моря ускладнюється політичною
ситуацією, яка склалася у Чорноморському регіоні після розпаду СРСР, що
призвело до утворення на узбережжі Чорного моря незалежних держав, занепаду
тривалих правових, економічних, адміністративних відносин, а також до певних
політичних змін у деяких Причорноморських державах [228, 213-214]. Також має
велике значення прагнення цих держав до входження в Європейський союз та
заінтересованість у якнайшвидшому використанні природних багатств, що
знаходяться у морських просторах. Це значною мірою підвищує актуальність
дослідження правових питань стосовно Чорноморського басейну і особливо тих, що
пов'язані з сучасними проблемами співробітництва прибережних держав.
Слід звернути увагу на особливість морських просторів Чорного моря. У зв'язку з
встановленням відповідно до Конвенції 1982 року Причорноморськими державами
(ратифікували: Болгарія – 15 травня 1996 р.; Румунія – 17 грудня 1996 р.; Росія
– 12 березня 1997 р.; Грузія – 21 березня 1996 р.; Україна – 26 липня 1999 р.
[3 На 1 квітня 2004р. Конвенція налічує вже 145 держав-учасниць.]) виключних
економічних зон та повним розподілом моря на такі зони виникає питання про
існування у ньому просторів, які прийнято називати "відкритим морем".
Потрібно визнати, що у традиційному, класичному розумінні цієї правової
категорії морських просторів – "відкритого моря " – в Чорному морі не
залишилося. В морі немає вільних морських просторів, де відносно всіх можливих
видів морської діяльності воно було б "відкритим для загального, рівного та
вільного використання всіма державами". У Чорному морі немає жодного району, на
який не поширювалися б чи національний суверенітет, чи суверенні права на
морські ресурси, чи юрисдикція стосовно певного виду діяльності.
Але разом з тим простори, зайняті виключними економічними зонами, зберегли
найважливішу рису категорії "відкритого моря" Ї вони не підлягають
національному присвоєнню, на них не може поширюватися суверенітет будь-якої
держави. В акваторії Чорного моря за межами територіальних вод судна
користуються імунітетом від юрисдикції інших держав. Обмежено лише свободу
військового мореплавства у межах дії норм Конвенції про Чорноморські протоки
1936 року.
В межах внутрішніх та територіальних вод Болгарії, Грузії, Росії, Румунії,
Туреччини та України діє група інших принципів та норм, таких, наприклад, як
принцип суверенітету прибережної держави, принцип його територіальної
недоторканності, принцип мирного проходу через територіальні води, право
вимушеного заходження у води іноземних держав тощо. В межах свого
континентального шельфу, відповідно ст.76 Конвенції 1982 року, кожна із
названих причорноморських держав користується суверенним правом на шельф з
метою його розвідки та розробки природних багатств.
2.1.1.Внутрішні води
Внутрішні морські води, відповідно до ст.8 Конвенції 1982 року, визначаються як
води портів, бухт і т.д. до відповідних ліній, встановлених в міжнародному
морському праві для відліку територіальних вод, а також як води, що знаходяться
між берегом та вихідними прямими лініями, у тих районах, де прибережні держави
можуть використати метод вихідних прямих.
Внутрішні морські води є частиною території прибережної держави [167]. На них,
як на будь яку іншу частину території держави, повністю поширюється її
суверенітет. Тільки прибережна держава має право визначати кордони внутрішніх
вод та їх режим. Це здійснюється відповідними правовими актами, які видає
держава. Правовий режим внутрішніх морських вод, що утворився після розпаду
СРСР, на берегах Чорного моря трьох самостійних держав ? України, Росії та
Грузії, у своїй основі має положення, закладені в прийнятому 1982 року Законі
про державний кордон СРСР.
Враховуючи те, що принципові положення цього Закону сформульовані на основі
вимог міжнародного морського права та узгоджуються з державними інтересами
України, їх включено до Закону про державний кордон України, який Верховна Рада
України прийняла 4 листопада 1991 року[14]. Нині Верховна Рада розглядає проект
Закону України „Про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону
України” [56]. Відповідно до Закону „Про державний кордон України” до
внутрішніх вод нашої держави належать:
1) морські води, розміщені від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку
ширини територіальних вод (територіального моря) України;
2) води портів України, обмежені лінією, що проходить через найбільш віддалені
у напрямі моря точки гідротехнічних споруд