Вы здесь

“Ефективність гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, поєднану з гіперкоагуляційним синдромом”

Автор: 
Молчко Орися Юріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002530
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Діагностика гіпертонічної хвороби проводилася згідно критеріїв ВООЗ та МТГ
(1999 р.), згідно яких артеріальна гіпертензія (АГ) – це підвищення САТ до 140
мм рт. ст. і вище, а ДАТ до 90 мм рт. ст. і вище, що підтверджується при
повторних вимірюваннях АТ (2-3 рази в різні дні протягом кількох тижнів). Для
встановлення стадії АГ використано класифікацію рекомендовану Українським
науковим товариством кардіологів (1999 р.) і схвалену IV Конгресом кардіологів
України (2000 р.) [211, 282]. При відборі хворих враховувалися Рекомендації
Європейського товариства з гіпертензії та Європейського кардіологічного
товариства з лікування артеріальної гіпертензії (2003 р.) [217].
У роботі приведений аналіз обстеження і лікування 145 хворих на ГХ ІІ-ІІІ
стадій віком від 31 до 77 років, серед яких було 70 чоловіків і 75 жінок. Хворі
були довільно розподілені на 4 групи за методом лікування (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за стадією гіпертонічної хвороби і методом лікування
Стадії ГХ
Методи лікування
Всього
1 група
2 група
3 група
4 група
ІІ стадія
26
26
18
78
ІІІ стадія
21
15
17
14
67
Всього:
47
41
25
32
145
Стан клінічних проявів захворювання, центральної та периферичної гемодинаміки,
систем імунітету і гемокоагуляції, інших лабораторно-інструментальних
показників вивчали до лікування, на 14-й і 30-й дні лікування.
Групи хворих були співставними за статтю, віком, стадією, тривалістю
гіпертонічної хвороби, вихідними даними АТ, характером скарг. ГХ поєднувалася у
14 хворих з виразковою хворобою шлунка в стадії ремісії, у 31 – з хронічним
бронхітом у фазі ремісії, у 36 – з цукровим діабетом у стані компенсації, у 102
– з ішемічною хворобою серця стабільного перебігу.
Із дослідження виключалися хворі на вторинну артеріальну гіпертензію. З ІІ
стадією гіпертонічної хвороби було 78 (53,79%) хворих, з ІІІ – 67 (46,21%).
Медикаментозні препарати приймали 72 (49,7%) хворих, комплексне лікування з
використанням магнітотерапії – 73 (50,3%) (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за віком, статтю і методом лікування
Методи
лікування
Вікові групи та стать хворих

20-44 роки
45-59 років
60-75 роки
Всього
чол.
жін.
чол.
жін.
чол.
жін.
чол.
жін.
1 група
11
12
14
24
23
2 група
13
22
19
3 група
11
16
4 група
10
15
17
Всього:
12
33
28
25
40
70
75
Тривалість хвороби становила від 1 до 40 років. Середня тривалість захворювання
в 1 групі становила 8,3±3,7; у 2 – 10,7±4,3; у 3 – 15,7±8,1; у 4 – 9,0±5,8
років. Отже, тривалість захворювання на гіпертонічну хворобу до 5 років була у
45 (30,61%) хворих, від 5 до 10 років – у 42 (28,57%), більше 10 років – у 60
(40,82%) (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за тривалістю гіпертонічної хвороби та
методами лікування
Тривалість захворювання
1 група
2 група
3 група
4 група
До 5 років
19
13
5-10 років
13
12
10
Більше 10 років
17
16
13
14
Найбільш чисельні вікові групи становили особи у віці 60-75 років – 66 (45,52%)
хворих та 45-59 років – 59 (40,69%). Решта, 20 (13,79%) хворих, були у віці
20-44 роки (табл.2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл хворих за віком, стадією гіпертонічної хвороби
та методами лікування
Вікові групи
Методи лікування / стадії гіпертонічної хвороби

Всього
1 група
2 група
3 група
4 група
ІІ
стад
ІІІ
стад
ІІ стад
ІІІ стад
ІІ стад
ІІІ стад
ІІ стад
ІІІ стад
абс.ч.
20-44
-
20
13,79
45-59
11
11
10
59
40,69
60-75
10
14
11
66
45,52
Хворі першої групи (47 осіб) приймали „Каптопрес”: Серед них було 24 чоловіки
(середній вік – 56,86 років) і 23 жінки (середній вік – 61,76 рік). Препарат
„Каптопрес”, що містить у одній таблетці 50 мг каптоприлу і 25 мг
гідрохлоротіазиду, призначали спочатку по Ѕ таблетки на добу. При відсутності
лікувального ефекту протягом тижня (ДАТ не нижче 90 мм рт. ст. або знизився у
порівнянні з вихідними даними не більше, як на 10 мм рт. ст.) дозу збільшували
до 1 таблетки на добу.
Друга група (41 хворий) отримувала препарат „Каптопрес” та магнітотерапію.
Серед них було 23 чоловіків (середній вік – 54,81 років) і 18 жінок (середній
вік – 60,93 років). „Каптопрес” призначали у тій же дозі, гіпо-гіпермагнітну
терапію проводили у стимулюючому режимі, щоденно, 12-15 сеансів на курс.
Хворі третьої групи (25 осіб) приймали „Арифон”. Серед них було 9 чоловіків
(середній вік – 58,0 років) і 16 жінок (середній вік – 59,0 років). Препарат
„Арифон” (індапамід) призначали у дозі 2,5 мг на добу.
Четверта група (32 хворих) отримувала препарат „Арифон” та магнітотерапію.
Серед них було 17 чоловіків (середній вік – 49,31 років) і 15 жінок (середній
вік – 57,23 років). „Арифон” призначали у тій же дозі, гіпо-гіпермагнітну
терапію проводили у стимулюючому режимі, щоденно, 12-15 сеансів на курс.
Отримані нами результати ЕКГ-обстеження співвідносні з даними інших авторів
[61, 143, 309] і вказують на високу поширеність електрокардіографічних ознак
гіпертрофії міокарду лівого шлуночка (ГЛШ). ГЛШ встановлено у 77 (52,34%),
ішемічні зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу – у 123 (83,67%) і
порушення ритму та провідності серця – у 49 (33,33%) хворих. Ознаки
перенесеного інфаркту міокарда у вигляді постінфарктного кардіосклерозу
спостерігалися у 11 (22,45%) хворих першої, у 10 (24,39%) – другої, у 7 (28%) –
третьої, у 5 (15,63%) – четвертої груп.
У результаті проведення ехо- та електрокардіографічного обстеження нами
встановлено, що ЕХОКГ є більш інформативним методом