Вы здесь

Біоекологічні основи формування лісопаркових ландшафтів (на прикладі лісів зеленої зони м. Києва)

Автор: 
Токарева Ольга Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002568
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Характеристика зеленої зони м. Києва
Зелена зона м. Києва розміщується у центральній частині Київської області. До
її складу входить система зелених насаджень території міської забудови міст
Києва (площею 78409 га), Борисполя (1853 га), Броварів (2158 га), Василькова
(1248 га), Ірпеня (1596 га), Вишгорода (873 га), Боярки (830 га), Вишневого
(135 га), Обухова (135 га), Українки (126 га), а також селищ міського типу
Глевахи (8 га), Калинівки (119 га), Ворзеля (780 га), Гостомеля (149 га), Бучі
(970 га), Коцюбинського (87 га), Клавдієво-Тарасового і Немішаєвого (108 га),
Козина (180 га) та зовнішнього поясу (території за межами міської забудови), до
якого включені адміністративні райони Бориспільський (101206 га), Бородянський
(26098 га), Броварський (83545 га), Васильківський (61865 га), Вишгородський
(203112 га), Києво-Святошинський (72655 га), Макарівський (32570 га),
Обухівський (52858 га), Фастівський (9181 га).
Загальна площа ЗЗ м. Києва становить 727,3 тис. га. Діаметр зеленої зони у
напрямку з півночі на південь сягає 105 км, із заходу на схід – 98 км. На
півночі межа зеленої зони м. Києва проходить селами Сухолуччя, Рудня-Димерська,
Катюжанка, Жукін, Лєтки, на сході –селами Рудня, Богданівка, Жердова, Гоголів,
Сеньківка, Іванків, Рогозів, Галавурів, на заході – селами Литвинівка,
Луб’янка, Микуличі, Козинці, Колонщина, Копилів, Ясногородка, Новосілки,
Яблунівка, Дорогинка, на півдні – селами Велика Салтанівка, Порадівка, Кодаки,
Барахти, Велика та Мала Вільшанка, Дерев’яна, Жуковці, Витачів, Верем’є [115].
За особливостями розміщення Київська рекреаційна система належить до
радіального типу. Це зумовлює можливість її розвитку в багатьох напрямках,
особливо вздовж р. Дніпро [29].
Основним принципом архітектурно-планувального рішення зеленої зони є
функціональна організація її території. Структурними елементами ЗЗ є територія
міської забудови, лісопарковий пояс, який її оточує, та зовнішній пояс
приміських лісів [64]. Лісопарковий пояс – це сукупність фізико-географічних
комплексів, лісових ландшафтів, біогеоценозів, які займають доволі велику
територію [97, с. 2]. Цільове призначення лісопаркового поясу полягає у
виконанні екологічних та соціальних функцій. Головною метою ведення лісового
господарства у лісопарковому поясі є сприяння покращенню захисних, гігієнічних
та естетичних властивостей лісу.
До лісопаркового поясу належать ліси з найбільш естетично цінними ландшафтами.
До 1981 року до складу лісопаркового поясу входили лісові масиви трьох
лісопаркових господарств (ЛПГ): Святошинського, Дарницького та
Конча-Заспівського. У 1981 році до складу лісопаркової частини приєдналися
лісові масиви Боярської лісової дослідної станції, Бориспільського держлісгоспу
(ДЛГ), Київського ДЛГ, Клавдієвського ДЛГ, Вище-Дубечанського ДЛГ. Площа
лісопаркового поясу нині становить 69568 га. Ця площа цілком відповідає
середнім розрахунковим нормам лісопаркових зон для великих міст [32; 98].
До зовнішнього поясу приміських лісів належать всі цінні в природному та
гігієнічному плані території, його основна функція – оздоровча [33].
З метою визначення придатності лісів ЗЗ м. Києва для використання їх в цілях
рекреації автором було досліджено особливості рекреаційних лісових ресурсів.
Під рекреаційними ресурсами розуміють сукупність компонентів лісу, які можуть
бути використані для задоволення рекреаційних потреб населення [129].
Результати досліджень, а також аналіз рекреаційних лісових ресурсів зеленої
зони м. Києва дали можливість визначити основні напрямки ведення в них лісового
господарства.
Аналіз рекреаційних ресурсів ЗЗ м. Києва охоплював детальну характеристику
природного та рекреаційного потенціалу об’єкта дослідження. При цьому під
природним потенціалом слід розуміти особливості лісостанів, пов’язані з
природно-кліматичними та історичними умовами розвитку.
Рекреаційний потенціал є похідним від природного і визначає можливості
виконання лісом рекреаційних функцій [97]. Рекреаційний потенціал визначається
за допомогою таксаційних показників рекреаційного призначення, які відображають
рівень організації лісових насаджень для проведення лісової рекреації.
Ліси зеленої зони м. Києва займають значну площу і характеризується досить
широким спектром умов місцерозташування, типів лісу, вікової структури тощо.
Отже, рекреаційні лісові ресурси на всій території ЗЗ м. Києва різні. Тому
рекреаційна придатність лісопаркового поясу м. Києва визначалася лише для
лісопаркових господарств.
2.1 Аналіз лісового фонду лісопаркових господарств м. Києва
До лісопаркового поясу належать такі ЛПГ Дарницьке (16569 га), Святошинське
(12751 га) та „Конча-Заспа” (4889 га) [116-118], лісові насадження яких входять
до складу міських лісів і мають загальну площу 34209 га [53]. Загальний запас
деревини лісових насаджень зазначених лісопаркових господарств становить 10,2
млн м3.
З метою оцінки природного потенціалу лісопаркових господарств щодо можливості
їхнього використання для рекреації було проаналізовано лісовий фонд, зокрема,
лісистість земель, розподіл площ насаджень за повнотами, бонітетами, типами
умов місцезростання та типами лісу, переважаючими породами, віковою структурою,
класами пожежної небезпеки, санітарним станом.
Лісопарки м. Києва розташовані у зоні Південного Полісся (Дарницьке та
Святошинське ЛПГ) та Північного Лісостепу (ЛПГ „Конча-Заспа”).
Для Дарницького та Святошинського ЛПГ характерне переважання лісових земель (97
%), серед яких площа вкритих лісовою рослинністю земель становить 92 %
загальної площі земель лісового фонду, площа нелісових земель ? 2,5 % (див.
та