Вы здесь

Експортний потенціал ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні

Автор: 
Бойко Сергій Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002601
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ СОНЯШНИКУ І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ
РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
2.1. Місце України у світовому виробництві насіння соняшнику
та продуктів його переробки
У світі важливою білковою і олійною сировиною є насіння олійних культур, які
задовольняють нагальну потребу населення в рослинному білку й олії, а
тваринництва – в білку. Рослинні олії, тваринні та риб’ячі жири – базисні
продукти харчування людей, за рахунок яких забезпечується близько 30% калорій.
У світовому землеробстві джерелом рослинних жирів є десятки найважливіших
білково-олійних культур, до яких включають сою, ріпак, соняшник, бавовник,
арахіс, кунжут, льон, рицину, а також пальмове ядро та копру [162, 188].
Слід зауважити, що розглядати світовий ринок соняшникової продукції окремо від
ринку олійних культур важко, тому що соєва, ріпакова та соняшникова продукція
часто є взаємозамінними. Так, наприклад, досить поширена ситуація, коли на
етикетці написано “Vegetable oil” (англ. “олія рослинна”) [145].
Обсяг сукупного виробництва олійних культур становив у 2003 р. 336,7 млн т і
рік у рік зростав. На рис. 2.1 показано структуру світового виробництва олійних
культур [132].
Як бачимо з рис. 2.1, найбільшу питому вагу серед олійних культур світу має соя
– 56 відсотків. Соняшник має 8%, але слід зазначити, що така частка не знімає
важливості соняшнику як олійної культури, оскільки його насіння містить 50-56%
олії та 16,5% протеїну, а олія має високі смакові якості – за
засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 Ккал) і є значно кращою за інші
жири [217].
Рис. 2.1. Структура світового виробництва насіння олійних культур
у 2003 році
Розраховано за: статистичними даними Food and agriculture organization
Відомо, що для України соняшник – традиційна олійна культура. Віками олія була
серед основних продуктів харчування, а макуха і шроти – найціннішим білковим
кормом. Давно відпрацьовано технології вирощування цієї культу­ри і переробки
продукції [19, 188].
Місце України у виробництві насіння олійних культур показано в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка виробництва насіння олійних культур у світі та Україні, млн т
Олійні
Роки

1999
2000
2001
2002
2003
Світ
Україна
Світ
Україна
Світ
Україна
Світ
Україна
Світ
Україна
Соя
157,8
0,05
161,4
0,06
176,7
0,07
180,6
0,12
189,2
0,265
Соняшник
29,1
2,79
26,2
3,46
20,4
2,25
24,1
3,27
26,4
4,25
Ріпак
43,2
0,15
39,5
0,13
35,9
0,14
34,0
0,10
36,1
0,03
Розраховано за: статистичними даними Food and agriculture organization
Як бачимо з даних табл. 2.1, світове виробництво насіння соняшнику та ріпаку
знаходиться на відносно постійному рівні, а виробництво соєвих бобів має
тенденцію до збільшення. Водночас в Україні виробництво насіння соняшнику
зростає за винятком 2001 р., що не можна вважати тенденцією. Так, з огляду на
частку України у світовому виробництві насіння соняшнику, простежується
позитивна тенденція щодо її зросту з 9% у 1998 р. до 16% у 2003 році.
Якщо проаналізувати динаміку посівних площ соняшнику в світі за останні п’ять
років (додаток А.1), то можна сказати, що їх кількість до 2001 р. мала
тенденцію до скорочення (на 25% порівняно з 1998 р.), особливо в країнах
Європи. У 2003 р. основні країни-продуценти збільшили посівні площі, що на
17,8% збільшило світову площу під соняшником порівняно з попереднім періодом. В
Україні вона виросла на 36% за відповідний період. Як наслідок, Україна вже в
2001 р. перемістилася з третього і закріпилася на другому місці в світі
(поступаючись тільки Росії) за кількістю використаних посівних площ під насіння
соняшнику.
Аналіз динаміки урожайності насіння соняшнику показує відносну низьку її
стабільність як у світі, так і Україні (додаток А.2). Слід відмітити, що в 2003
р. майже у всіх країнах знизилася урожайність, за винятком Аргентини та США.
Дані додатка А.2 показують, що в Україні простежується коливання урожайності в
межах 10-12 ц/га. Завдяки цьому Україні вдалося переміститися з 10 на 9 місце
серед основних країн-продуцентів, а у світовому масштабі за урожайністю Україна
піднялася з 43 місця на 35. Отже, можна зробити висновок, що Україна має
потенційні можливості для збільшення врожайності насіння соняшнику.
Виробництво насіння соняшнику в розрізі основних країн-продуцентів за
досліджувані роки мало негативний показник порівняно з 1998 р. на 9% і у 2003
р. склало 26,4 млн т, що на 2,6 млн т менше 1999 року (додаток А.3). На відміну
в Україні за цей період відбулося збільшення валового виробництва насіння
соняшнику, тим самим вона у 2003 р. посіла друге місце в світі (у 2002 р. –
третє) серед країн-продуцентів. Так, у 2003 р. валовий врожай збільшився більш,
ніж на половину порівняно з 1999 роком.
Якщо розглядати виробництво соняшнику в 2003 p. у розрізі основних країн світу,
то більше 60% світового виробництва вироблялося в країнах Європи (16,5 млн т),
а саме: в Росії (18% загальноконтинентального виробництва), Україні (16%),
Франції (5,6%), Румунії (5,3%), Угорщини (3,4%), Болгарії (3,3%), Італії
(3,2%). Після Європейського континенту, найбільшу питому вагу у виробництві
соняшнику мають Азія – 4 млн т або 15,3% світового виробництва та Південна
Америка – 3,55 млн т або 13,4% відповідно [194].
Зважаючи на викладене вище, можна зробити висновок, що світове виробництво
насіння соняшнику за досліджувані роки зменшилося, переважно, за рахунок
скорочення посівних площ, а збільшення його виробництва в Україні відбувається,
зазвичай, за рахунок екстенсивного ведення сільськогосподарського виробництва.
Аналіз динаміки світової торгівлі показує, що у її характері та світового
попиті на продовольст