Вы здесь

Спеціалізовані банки: напрями та перспективи розвитку в Україні

Автор: 
Лазепка Валентин Ігорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U003027
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2.1. Аналіз діяльності інвестиційних та інноваційних банків

Інвестиційний банк - банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних і реальних інвестицій на комісійній основі чи за власний кошт, шляхом проведення операцій з цінними паперами (випуск, розміщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницькій діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не займаються залученням вкладів населення.
Треба відзначити, що термін "інвестиційний банк" не є загальноприйнятим. Так, у Великобританії, ПАР та Сінгапурі подібні інститути називають торговими банками, в Південній Кореї - багатогалузевими фінансовими інститутами, в Японії - фірмами з торгівлі цінними паперами, у Франції - діловими банками.
Виникнення інвестиційних банків наприкінці XVIII - початку XIX ст. було пов'язане з розміщенням державних цінних паперів. В подальшому ці банки почали вкладати капітали в реальні інвестиції. Ще видатний французький економіст Сен-Сімон (1760-1825) перший звернув увагу на те, що будівництво залізниць стане першим кроком на шляху до індустріальної революції. Цим скористався банкірський клан Ротшильдів, які мали свої банки по усій Європі і в США. Вони активно почали вкладати свій капітал у будівництво залізниць в Європі (в тому числі у Росії) та Америці. Потім їх капітал був спрямований на будівництво підприємств в різних галузях економіки. Завдяки банківським інвестиціям уже в 60-ті роки ХІХ ст. Франція стала найбільш економічно розвинутою країною Європи.
До виділення інвестиційних банків в окремий вид призвело розмежування функцій фінансового посередництва, причому в деяких країнах (США до 1999 р., Японія, Великобританія) таке виділення закріплено законом.
Так, в США комерційна та інвестиційна банківська діяльність були розділені в 1933 р. згідно з законом Гласса-Стіголла. Закон приймався за обставин загальної переконаності, що численні банкрутства банків на початку 30-х років відбувались через втрати від діяльності, пов'язаної з гарантіями емісії цінних паперів та іншої інвестиційної банківської діяльності. Приймаючи закон Гласса-Стіголла, Конгрес США сподівався, що, відділивши приймання депозитних вкладів та надання позичок (комерційну банківську діяльність) від гарантування розміщення цінних паперів та торгівлі ними (інвестиційної банківської діяльності), можливо буде уникнути в подальшому систематичних банкрутств банків [111, c. 66].
В сучасних банківських системах розрізняють інвестиційні банки двох типів. Для першого з них, котрий є характерним для банківських систем англо-саксонського типу, притаманні операції виключно з розміщення та торгівлі цінними паперами. Банки другого типу характерні для банківських систем романо-германського типу. Для цих інвестиційних банків типовими є операції з середньострокового та довгострокового кредитування.
Відмінність щодо кола операцій, які здійснюються кожним з типів інвестиційних банків, ставить перед ними різні завдання. Так, інвестиційним банкам першого типу значні ресурси потрібні на період між виплатою емітенту цінних паперів суми розміщення (підписки) і отриманням коштів від покупців цінних паперів.
Цю потребу банки покривають за рахунок власних коштів та короткострокових позик від інших фінансово-кредитних інститутів, що не вимагає від цих банків наявності великої суми власних коштів. В цьому легко пересвідчитись, розглянувши пасиви банку BEAR STEARNS (див. табл. 2.1).
На основі даних таблиці можемо переконатись, що короткострокові зобов'язання банку складають 96,2% пасивів балансу банку. Хейзел Джонсон відзначає той факт, що лондонські торгові банки набагато менші, ніж клірингові (комерційні) банки. На відміну від операцій клірингових банків, операції торгових банків не покриваються
Таблиця 2.1
Баланс банку BEAR STEARNS станом на 31.05.04 р.[ 13, c. 2]
АКТИВИТис. USD12Готівка та еквівалент готівки771390Готівка та цінні папери розміщені кліринговими організаціями або відокремлені у відповідності до федерального регулювання11742055Цінні папери, придбані на умовах зворотнього викупу7031298Запозичені цінні папери59138783Цінні папери, отримані як забезпечення7443895Дебіторська заборгованість:
- брокерів, дилерів та клірингових організацій
- клієнтів
- проценти та дивіденди
2440848
18160632
89203Інші активи46197Всього активів106864301 ПАСИВИТис. USDКороткострокові запозичення1200611Цінні папери, продані на умовах зворотнього викупу1773179Запозичені цінні папери8379498Зобов'язання повернути цінні папери, отримані як забезпечення7443895Кредиторська заборгованість:
- брокерам, ділерам і кліринговим організаціям
- клієнтам
- спорідненим структурам
- проценти та дивіденди
8732587
74452339
602759
169275Накопичені зобов'язання та інша кредиторська заборгованість105911Субординована заборгованість2910000Власний капітал:
- привілейовані акції
- звичайні акції
- додатковий капітал
- нерозподілений прибуток
1215
299999
793032Всього пасивів106864301великою кількістю малих депозитів. Торгові банки також не практикують депозити до запитання. Таким чином, вони мають невелику потребу в розгалуженій мережі філій [49, c. 84].
У зв'язку з тим, що активи інвестиційних банків другого типу мають досить тривалий термін обертання, для них необхідною умовою існування є залучення довгострокових пасивів та захист від ризиків, пов'язаних зі зміною вартості грошей в часі.
Основну частину активних операцій інвестиційних банків першого типу становлять вкладення у цінні папери як державні, так і корпоративні, котрі вони або купують на ринку, або отримують в оплату за послуги. Це твердження стає очевидним, якщо розглянути баланс типового інвестиційного банку першого типу - BEAR STEARNS (табл. 2.1).
З наведеного балансу видно, що активи банку BEAR STEARNS на 55,3 % складаються з запозичених цінни