Вы здесь

Конструктивно-екологічний аналіз дорожніх ландшафтів Східного Поділля

Автор: 
Вальчук Оксана Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003129
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА Й КЛАСИФІКАЦІЯ ДОРОЖНІХ ЛАНДШАФТІВ
СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

2.1. Історико-ландшафтознавчий аналіз формування дорожніх ландшафтів

Сучасна мережа й структура дорожніх ландшафтів Східного Поділля формувалась протягом всієї історії господарського освоєння регіону. Після селитебних дорожні ландшафти, мабуть, одні з найдавніших. Вони виникали й зникали, будувались і перебудовувались. Із зростанням значення доріг в господарстві вдосконалювалась якість їхнього покриття (ґрунт, гравій, камінь, бетон, асфальт, гудрон та інше), збільшувались протяжність і площі, густішала мережа, а відповідно й роль у структурі існуючих ландшафтів.
Аналіз численної археологічної, історичної та географічної літератури, архівних і картографічних матеріалів показує, що в історії розвитку дорожніх ландшафтів Східного Поділля можна виділити 5 етапів.
Етап формування локальних мереж доріг - стежок тимчасового призначення (до V ст. до н.е.). У межах Східного Поділля дорожні ландшафти почали формуватися в палеоліті з Придністров'я. На ті часи (35 - 12 тис. років тому) Середнє Придністров'я було одним із найбільш заселених регіонів Центральної Європи. Тут відкрито більше 300 поселень палеоліту й мезоліту. Приблизна кількість жителів мезолітичного поселення складала 50 - 60 осіб, а родові матріархальні колективи об'єднували до 150 - 200 осіб [12, 27]. Ці поселення (стоянки) приурочені до високих, сучасних ІV і V терас та мисів; зустрічаються і в балках, де на поверхню виходить кремінь (видобуток і переробка кременю в Придністров'ї протягом палеоліту, мезоліту й епохи міді досягли найбільшого розквіту).
В результаті такого активного заселення й господарського освоєння в Придністров'ї сформувалась складна й різноманітна система стежок - цього першого шляху сполучення між людьми (рис.2.1). Окремі з стежок, мабуть, уже мали перші ознаки доріг.
Рис. 2.1. Локальні мережі дорожніх ландшафтів
Східного Поділля (до V ст. до н.е.)
1 - елементарні дорожні ландшафтні комплекси - стежки; 2 - ґрунтові дороги й, частково, стежки; 3 - напрями проникнення дорожніх ландшафтних комплексів на вододіли; 4 - річки й сучасні населені пункти; 5 - сучасні адміністративні межі: державні й обласні.
Наявні матеріали археологічних досліджень, а також участь автора у археологічних експедиціях історичного факультету Вінницького педуніверситету в Придністров'ї, дають можливість виділити три типи стежок:
- між поселеннями - частково без ґрунту, з добре ущільненою породою (лес, глина, суглинок), шириною до 2,0 - 2,3 м, інколи заглиблених до 0,3 м, звивиcто-прямі;
- між поселеннями і виробками кременю - звичайні стежки, здебільшого без ґрунтового покриву й ущільненої породи, на вапняках, пісковиках, крейдових мергелях із крем'яними залишками, ширина 0,5 - 0,8 м, інколи - мікротерасопоподібні, здебільшого прямі;
- між поселеннями і водними об'єктами (річкою, струмком, джерелом тощо). Найчастіше такі стежки вели до Дністра та його приток. Ґрунтовий покрив ущільнений, але збережений, ширина 0,3 - 0,6 м, звивисті, інколи зі сходинками (гора Біла при впадінні річки Студениці в Дністер, Хмельницька область).
У першому типі лише інколи, у третьому часто зустрічається штучне покриття з черепашок молюска Unio. В околицях колишнього поселення Бакота Хмельницької області прируслова ділянка стежки з молюска мала ширину 0,7 і довжину 6,2 м. Безпосередньо в поселеннях стежки або простір між житлом частково замощували плитчастим пісковиком та пластинами глинистого сланцю, гравієм, можливо деревом. На вододілах, де велось полювання на крупних тварин, стежки не були так чітко виражені і в подальшому із-за розорення не збереглися.
Якщо розглядати такий "дорожній феномен", як стежки, в загальному, то протягом тисячоліть вони без принципових змін в структурі не втрачали своєї ролі і значення. Широко розповсюджені й тепер. В околицях (радіус 2 км) містечка Турбів Вінницької області загальна протяжність стежок на розораних полях, луках і в лісових насадженнях складає 68,7 км, вони займають площу майже 4 га. На західній околиці міста Вінниці між магістралями Вінниця - Хмельницький і Вінниця - Могилів-Подільський (протяжність відповідно 2,5 і 1 км) довжина стежок перевищує загальну довжину цих трас у 12,7 рази. Роль та значення стежок постійно зростає не лише в структурі селитебних і сільськогосподарських, але й лісових (особливо приміських) та рекреаційних ландшафтів. Тут вони спеціально оформлені й часто формують своєрідні урочища різного рекреаційного призначення.
Помітно зростає роль дорожніх комплексів у структурі ландшафтів Поділля з розвитком землеробства, появою тяглової сили й торгівлі. Перехід до нових форм життя та господарської діяльності, безсумнівно, обійшовся стародавнім людям Поділля дорого. В порівнянні з палеолітом та мезолітом кількість стоянок на початку неоліту помітно зменшується, а населення скорочується у 8 - 10 разів [59]. Для мотичного землеробства (VІ - ІV тис. до н.е.) сприятливішими були рівнинні території лісостепу. Невипадково у межах Східного Поділля, а саме на Середньому Побужжі і, частково, Середньому Придністров'ї, формується перша у Центральній та Східній Європі Буго-Дністровська землеробська культура (середина VІ - середина ІV тис. до н.е.). На Середньому Побужжі (Вінницька область) відкрито більше 20 поселень цієї культури, на Придністров'ї - 10 [12, 59]. Поселення розташовувались у межах низьких терас, частково на схилах і островах. На Середньому Побужжі вони утворювали групи з 6 - 8 поселень (Сокілецька група), що були віддалені одне від одного на 1,5 - 2 км. Площі окремих поселень займали 4 - 6 га. Саме тут сформувались перші на Східному Поділлі ґрунтові дороги. Якщо врахувати, що поселення знаходились на берегах Південного Бугу та його приток, то, звичайно, й перші переходи через річку, особливо у межах порогів виникли теж тут. Частково це підтверджується археологічними матеріалами. На першій та другій терасах доро