Вы здесь

Активізація інвестиційного процесу в текстильній промисловості

Автор: 
Ляхович Лариса Андріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003341
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ІНВЕСТУВАННЯ
2.1. Фінансово-економічні результати діяльності текстильної промисловості
Активізація інвестиційних процесів значною мірою залежить від урахування специфічних особливостей галузі виробництва. Щодо текстильної промисловості, то ці особливості обумовлені зовнішніми і внутрішніми чинниками. До зовнішніх чинників відносяться такі:
- чинники попиту на текстильну продукцію;
- чинники, які характеризують пропозицію необхідних для виробництва ресурсів;
- чинники державного впливу;
- інші чинники.
Внутрішні чинники - це чинники організації постачання, виробництва і збуту тощо.
Текстильна продукція частково реалізується населенню через роздрібну торгівлю, частково переробляється й реалізується населенню як споживчі товари, частина використовується для промислового споживання. Найважливішим споживачем готової або переробленої текстильної продукції є населення. Але, якщо в 1990 р. текстильна промисловість випускала на кожного мешканця України близько 23,3 м2 тканин усіх видів, то у 2002 р. галузь випускала тканин у розрахунку на одну людину на рік лише 1,5 м2 ?183, с. 92 ?, а у 2003 р. - 1,0 м2 [за власними підрахунками]. Динаміку виробництва тканин на одну особу ілюструє табл. 2.1.

Таблиця 2.1
Виробництво тканин на одну особу в Україні, м2
1990199819992000200120022003Тканини,
у тому числі:23,31,81,01,31,51,51,0Бавовняні10,91,10,50,70,81,10,7Вовняні1,40,10,10,10,10,130,11Лляні1,90,20,10,10,10,080,01Шовкові5,50,20,10,10,10,10,2 За останнє десятиріччя виробництво основних видів тканин підприємствами текстильної промисловості різко скоротилося, що є наслідком прояву кризових явищ, притаманних економіці України. На нашу думку, причинами негативної динаміки обсягів виробництва у даній галузі є:
* приплив дешевого імпортного текстилю та одягу;
* розрив виробничих зв'язків з бувшими радянськими республіками, які були основними постачальниками сировини (особливо бавовни) для вітчизняних підприємств;
* несприятливий фінансовий стан текстильних підприємств, який не дозволяє їм купувати сировину, своєчасно виплачувати заробітну плату і оновлювати виробниче обладнання;
* значні витрати на енергоносії, що зумовило ріст цін на готову продукцію;
* низька продуктивність підприємств галузі у результаті старіння та зношення основних виробничих фондів;
* неефективна маркетингова та збутова стратегія;
* зростання попиту на імпортні товари тощо.
Асортимент продукції текстильної промисловості нараховує до півтори тисячі назв і складається з бавовняної пряжі, сурових тканин, тканини для пошиття робочого одягу і тканин військового призначення, шерстянних, плащових і підшивочних, мебельних та декоративних, технічних і спеціальних тканин, утеплювачів і прикладних матеріалів.
Загалом порівняно з 1990 р. виробництво основних видів тканин становило у 1998 р. - 8%, у 1999 р. - 4,2%, у 2000 р. - 5,3%, у 2001 р. - 5,9%, у 2002 р. - 6,9%, у 2003 р. - 4,9%. Темпи росту виробництва, як свідчать наведені дані, є нестабільними і значно відстають від загально промислового зростання в Україні. Катастрофічне скорочення виробництва тканин яскраво ілюструє діаграма, що зображена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Динаміка виробництва основних видів тканин в Україні, млн. м2 [168, с. 144].
Темпи приросту витрат сім'ї на тканини, одяг і взуття менші від темпів приросту доходів цієї сім'ї. В міру наближення до рівня насичення обсяг витрат сім'ї на тканини, одяг і взуття збільшується усе меншими темпами при зростанні доходів і навіть дещо стабілізується. Чинником розширення попиту на тканини в умовах відносної стабілізації ринку є приріст чисельності населення. На даний час в Україні у зв'язку з негативним приростом населення і низьким рівнем реальних доходів на душу населення очікувати різкого збільшення попиту на тканини не доводиться.
З розвитком таких елементів ринку, як вільне формування умов оплати праці і вільне ціноутворення відбувається зміна цілей текстильних підприємств - головним стає досягнення рівня прибутковості і зростання прибутку. Усунення обмежень у ціноутворенні на ресурси, які використовуються в текстильній промисловості, призвело до росту цін на них. Для досягнення і збереження рентабельності виробництва підприємства підвищили ціни на текстильну продукцію. Якщо цей процес буде розвиватися - загостриться проблема реалізації продукції.
Водночас слід зазначити, що із зростанням виробництва продукції навіть в умовах адміністративно-командної системи в текстильній промисловості спостерігався ріст цін.
Розглянемо тенденції у формуванні ціни на бавовну, які обумовлені попитом і пропозицією, на прикладі різних країн порівняно з країнами, які раніше входили до складу СРСР. Рівень споживання текстильної продукції відрізняється в окремих країнах. Так, у США він наближається до 24 кг на душу населення в рік, тоді як у країнах, які розвиваються, усього 4 кг. Як відомо, в умовах ринку обсяги виробництва, споживання, а також ціни на продукцію формуються з урахуванням попиту й пропозиції. При оцінці рівня попиту на ті або інші товари в міжнародному маркетингу зазвичай групують країни за рівнем доходів на душу населення. У країнах із більш високими доходами населення виділяє більше коштів на придбання одягу і має можливість споживати текстильні вироби в більшому обсязі й вищої якості, віддаючи перевагу натуральним волокнам. Валовий національний продукт (ВНП) у розрахунку на душу населення може бути використаний для порівняльної характеристики економічного розвитку країни. Частина цього продукту йде на споживання, частина - на нагромадження.
Інша складова ринку - пропозиція. Її можна охарактеризувати такими даними. З 1980 р. в Середньоазіатських республіках почався спад збору бавовни, що пояснюється зниженням можливостей адміністративного тиску на ці республіки. З 1987 р. пос