Вы здесь

Організаційно-економічне забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України

Автор: 
Буланович Павло Георгійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003342
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ II. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТРАНЗИТУ ВАНТАЖІВ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ

2.1. Розвиток транзитного потенціалу України і проблеми його
екологічної безпеки

Сучасні тенденції розвитку світової економіки характеризуються постійним розширенням господарських зв'язків і міжнародної економічної кооперації. Тому пріоритетним напрямком у політиці розвинутих країн стали інтеграційні процеси, що передбачає створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Це обумовлює постійне зростання транснаціональних потоків і міжнародного транзиту вантажів. Для багатьох держав перевезення транзитних вантажів через свою територію стали важливим джерелом експорту послуг, валютних надходжень у бюджет, створення додаткових робочих місць. Розвиток транзиту представляє один з найважливіших пріоритетів у європейській транспортній політиці. Підтвердженням цього є розвиток міжнародних транспортних коридорів на основних напрямках транснаціональних перевезень.
Вигідне географічне положення України на шляху основних транзитних потоків між Європою й Азією, наявність незамерзаючих чорноморських портів, розвинутої мережі залізниць, автомобільних доріг, трубопроводів у широтних і меридіональних напрямках створюють усі необхідні передумови для збільшення обсягів транзиту вантажів.
У транспортній системі України, у тому числі в забезпеченні умов ефективного використання і подальшого стійкого розвитку транзитного потенціалу України як одного з її найбільш значимих національних ресурсів, важливе значення мають усі складові транспортного комплексу: автомобільний, залізничний, трубопровідний, водяний і повітряний види транспорту, не поступаючи відповідній галузі ряду ведучих країн Європи.
Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури дають можливість щороку перевозити залізницями, внутрішнім водяним і автомобільним транспортом і переробляти в портах понад 60-70 млн. тонн і доставляти трубопровідним транспортом близько 200 млн. тонн транзитних вантажів. Однак, фактичні обсяги транзиту складають лише 200 млн. тонн, тобто наявний транзитний потенціал України використовується на 70 відсотків, а на транспорті загального користування (без трубопроводів) -лише на 50 відсотків.
За оцінками міжнародних експертів ООН і ЄС і прогнозами вчених Національної академії наук України до 2010 року можна чекати збільшення товарообміну по напрямках європейської осі "Північ - Південь" на 25-30, євразійської - на 30-35 відсотків. У зв'язку з цим можливо відповідне збільшення транзитних перевезень територією України до 2010 року до обсягів приведених у таблиці 2.1
Таблиця 2.1
Прогнозні оцінки транзитних перевезень через територію України
до 2010 року (млн. тонн)
Роки
Вид транспорту
Усього
залізничний
автомобільний
трубопровідний
2005
(прогноз)
41,1
3,5
178
222,6
2010
(прогноз)
47
195
247
Перевезення транзитних вантажів є економічно вигідним. Наприклад, про це свідчить той факт, що у формуванні валового національного продукту Прибалтійських країн частка від перевезень транзитних вантажів складає близько 30%, а на одну тонну перевезеного такого вантажу приходиться 10 доларів прибутку [17].
Високий транзитний потенціал України, виходячи з її географічного положення, наявності різних видів транспорту, розвинутої транспортної мережі, можливості стиків різних видів транспорту (тобто їхньої взаємодії й ін.), підтверджується оцінками англійського інституту Rendall: Україна має самий високий коефіцієнт транзитності- 2,7, що враховує перераховані вище фактори [18 ].
Динаміка і стан транзитних перевезень через територію України ілюструють багато даних, що підтверджують лідируючу роль трубопровідного транспорту в загальних обсягах транзиту і наступних за ним залізничного й автомобільного видів транспорту. (таблиця 2.2).
Цікаві оцінки розвитку й освоєння транзитного потенціалу України наприкінці ХХ століття і порівняльні оцінки цього сектора економіки в перші роки нинішнього століття [19-34].
Трубопровідний транспорт представлений системами нафтопроводів (довжина 3,9 тис.км), нафтопродуктопроводів (3,3 тис.км), транзитними і рзподільчо-магістральними газопроводами (загальна довжина більш 34 тис.км).
Протягом останніх 10 років ХХ століття трубопровідний транспорт стабільно нарощує свою частку в загальному обсязі транспортних вантажів, що складає на дійсний час більш 23 %. По вантажообігу він у 1997 р. вийшов на перше місце (47% від загального обсягу), випередивши постійного лідера - залізничний транспорт. Трубопровідний транспорт володіє достатніми виробничими потужностями для забезпечення України енергоносіями - нафтою, газом, а також для виконання функцій транзиту російської нафти і газу у країни Південно-Східної Європи, Однак уся мережа трубопровідного транспорту в Україні орієнтована на постачання нафти і газу з однієї країни - Росії (лише 5 % загальної потреби газу - з Туркменістану), що, відповідно до загальноприйнятих стратегічних підходів до цього питання, є недоцільним. Труднощі, пов'язані з наявністю єдиного джерела постачання енергоресурсів, Україна відчуває вже тепер, тому об'єктивною необхідністю є розширення економічних орієнтирів.
Залізнична мережа України є однією з найбільш могутніх у Європі, її експлуатаційна довжина (четверте місце у світі після, США, Росії і Канади) перевищує 50 тис.км, а середньосписочна чисельність персоналу - близько 300 тис. чоловік. По загальному вантажообігу залізничний транспорт виконує основні обсяги перевезень - 40-50%, а пасажирообороту є незаперечним лідером - на нього приходиться 50-70%.
При великій розгалуженості шляхової мережі, більша половина якої - шляхова мережа підприємств і організацій, значний відсоток складають електрифіковані ділянки (близько 40%), двох - і багатоколійні ділянки (майже третина загальної площі).
Таблиця 2.2
Обсяги транзитних перевезень через территорію