Вы здесь

Особливості органозберігаючих і відновно-реконструктивних операцій при раку гортані T3N0M0 в осіб похилого віку

Автор: 
Ванченко В\'ячеслав Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003518
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Аналіз ускладнень на етапах комбінованого лікування хворих похилого віку
на рак гортані T3N0M0 був проведений за архівними матеріалами – медичними
картами стаціонарного хворого 198 пацієнтів у віці від 50 років до 71 року, що
проходили лікування і знаходились під постійним спостереженням в
ЛОР-відділеннях Донецького обласного клінічного територіального медичного
об'єднання, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні і Івано-Франківського
обласного онкодиспансера в період з 1976 по 1995 роки з приводу раку гортані
T3N0M0.
Переважну більшість склали чоловіки – 184 осіб (92,93%). Пацієнтів у віці до 60
років було – 112 осіб (56,57%), а у віці 60 років і старше – 86 осіб (43,43%).
Надалі 23 особи з числа цих пацієнтів похилого віку і склали групу порівняння.
Новоутворення локалізувалося у вестибулярному відділі в 22 випадках (11,11%), в
складковому – в 33 випадках (16,67%), у вестибулярно-складковому – в 47
випадках (23,74%), в складково-підскладковому - в 17 випадках (8,59%),
розповсюджувалося на всі відділи гортані в 79 випадках (39,90%). Гістологічно
було діагностовано плоскоклітинний рак різного ступеня диференціювання.
Ороговіваючий пухлинний процес був діагностований у 173 хворих (87,37%),
неороговіваючий – у 25 осіб (12,63%).
Всім хворим проводилося лікування за наступною схемою: операція в об'ємі
субтотальної резекції гортані з формуванням планової ларингостоми,
післяопераційний курс променевої терапії (в сумарній дозі 3-4 тис.рад) і
реконструкція резекованої гортані шкірними клаптами.
Пацієнтів, що отримали передопераційний курс променевої терапії за ці роки було
7 чоловік. У зв'язку з нечисельністю цієї групи вона в дослідження не
включена.
В післяопераційному періоді проводилася антибактеріальна терапія, щоденні
перев'язки з використанням антисептиків, гормональних і протизапальних мазей,
пацієнти одержували муколітики і препарати симптоматичної терапії (анальгетики,
седативні тощо).
Під час проведення променевої терапії на зону опромінювання наносили масло
обліпихи, олазоль, гіпозоль, пантенол, метилурацилову мазь або пантенол в
поєднанні з метилурациловою маззю. Оскільки помітних клінічних відмінностей при
застосуванні даних препаратів не відмічено, розподіли на підгрупи не
проводилося.
В післяопераційному періоді після пластичної операції застосовували
антибактеріальні препарати і препарати, що поліпшують мікроциркуляцію
(гепаринова мазь, троксевазин).
Для проведення порівняльного аналізу ускладнень, що виникають на вказаних
етапах комбінованого лікування у хворих на рак гортані T3N0M0, всі пацієнти
були розподілені на групи по віковому критерію відповідно до класифікації ВООЗ.
Основну групу склали особи похилого (60-75 років) віку – 86 чоловік, групою
контролю стали пацієнти старшого (50-59 років) віку – 112 чоловік.
При аналізі даних медичних карт відмічали зафіксовані в щоденниках
спостереження дані про наявність ускладнення, ступень його вираженості, про
його клінічну динаміку, часу усунення, звертали увагу на пов'язані з наявністю
ускладнень зміни в термінах проведення кожного етапу комбінованої терапії.
2.2. Клінічна характеристика хворих.
До основноп групи взято 35 хворих на рак гортані T3N0M0 у віці від 60 років до
71 року, що проходили стаціонарне лікування і знаходились під постійним
спостереженням в ЛОР-відділеннях Донецького обласного клінічного
територіального медичного об'єднання, Івано-Франківської обласної клінічної
лікарні і Івано-Франківського обласного онкодиспансера за 8-річний період: з
1995 по 2002 роки.
За вказаний період рак гортані T3N0M0 у жінок був діагностований двічі.
Оскільки дана кількість не має статистичної значущості, ці пацієнтки не були
включені в дослідження. Таким чином, всі пацієнти досліджуваної групи були
чоловічої статі, пенсіонерами, але 12 (34,29%) чоловік з них продовжувало
працювати. У минулому службовцями були 6 чоловік (17,14%), 29 чоловік мали
робочі професії (82,86%).
Контрольну групу склали 23 хворих на рак гортані T3N0M0 – чоловіки у віці від
60 до 73 років, що проходили лікування в 1985-1995 рр.
Діагноз ставили на підставі скарг хворого, даних анамнезу, ларингоскопічної
картини, пальпації регіональних лімфовузлів, результатів біопсії, УЗД шийних
лімфовузлів. При необхідності клінічну картину доповнювали рентгенівською або
комп'ютерною томографією гортані.
Провідною скаргою, відміченою у всіх випадках була зміна голосу (охриплість), у
13 пацієнтів (37,14%) спостерігались дискомфортні відчуття при ковтанні,
поперхування рідиною. Скарги на утруднене дихання висували 20 хворих (57,14%).
З них 12 чоловік (60%) відзначали задишку при фізичному навантаженні, а 8
чоловік (40%) звернулися з скаргою на утруднення дихання в стані спокою.
Терміни захворювання, які вказували пацієнти, склали від 3 до 8 місяців. 31
чоловік (88,57%) були завзятими курцями з багаторічним стажем, 3 пацієнти
(8,57%) припинили палити за декілька років до звернення до лікаря, один хворий
палив багато років тому протягом невеликого часу.
При непрямій ларингоскопії виявлялася пухлинна тканина, що займала не менше як
два анатомічні відділи гортані і не виходила за її межі. Характеристика
локалізації пухлини проводилася по анатомічних поверхах: вестибулярна,
складкова, підскладкова. В основній групі переважно надскладкова (або
складково-надскладкова) локалізація була виявлена у 23 пацієнтів (62,86%),
переважно складкова (або складково-підскладкова) – у 4 (11,25%) пацієнтів,
пухлина розповсюджувалася на всю половину гортані у 8 хворих (22,86%).
В