Вы здесь

Клінічні дослідження по досягненню та підтриманню мідріазу.

Автор: 
Тутченко Лариса Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003525
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали досліджень
Було обстежено 1028 пацієнтів (1031 око): 467 (45,43%) чоловіків, 561 (54,57%)
жінка, віком від 24 до 86 років (58,47±14,65), оперованих з приводу катаракти в
Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні “Центр мікрохірургії ока”
за період з 1996 по 2001 рр.
Медикаментозне розширення зіниці у пацієнтів з нормальним
анатомо-функціональним станом райдужки проведено на 491 оці. Вибірку склали 489
пацієнтів (204 (41,72%) чоловіка та 285 (58,28%) жінок), оперованих з приводу
катаракти в “Центрі мікрохірургії ока” за період з 1996 по 1997 рр. Вік
пацієнтів коливався від 24 до 72 років (47,3±21,8).
У 359 пацієнтів (73,42%) була діагностована лише катаракта, у 36 пацієнтів
(7,36%) катаракта поєднувалась з міопією середнього та високого ступеня, у 51
(10,43%) – із деструкцією СТ, у 24 (4,9%) – із центральною дистрофією СО, у 9
(1,84%) – із периферичною дистрофією СО, у 10 (2,04%) пацієнтів – із
обскураційною косоокістю (мал. 2.1).
Мал. 2.1. Нозологічні форми, що були діагностовані у вибірці для аналізу
медикаментозного розширення зіниці у пацієнтів з нормальним
анатомо-функціональним станом райдужки
У всіх 489 пацієнтів (491 око) катаракта була набутою.
За стадіями розвитку катаракти очі розподілялись наступним чином: “незріла
катаракта” – 384 очей (78,2%) очей, “зріла катаракта” – 107 (21,8%) очей.
З них у 12 (2,45%) пацієнтів катаракта була травматичного походження. При цьому
виражених змін райдужної оболонки (колобом, надривів зіничного краю, спаяних
рубців тощо) у пацієнтів даної підгрупи не спостерігалось. Зіниця була
правильної форми, її реакція на світло – збережена.
Із загальних супутніх захворювань у 214 осіб (43,76%) виявлена ГХ, у 29
пацієнтів (5,93%) – ІХС. У багатьох пацієнтів відмічено остеохондроз, хронічний
гастрит, коліт та інші захворювання, притаманні похилому віку.
Основною умовою відбору пацієнтів був нормальний анатомо-фізіологічний стан
райдужок. Пацієнти із ПЕС, рубеозом, синехіями, вираженою атрофією райдужки та
інш. до груп не включалися.
За кольором райдужки очі розподілялись наступним чином: темно-карі райдужки
виявлені на 41 оці (8,35%), карі – на 207 (42,16%) очах, голубі – на 43 (8,76%)
очах, сірі – на 193 (39,3%), зелені – на 7 (1,43%) очах (мал. 2.2).
Мал. 2.2. Розподіл очей за кольором райдужки у пацієнтів з нормальною
діафрагмальною функцією зіниці
При цьому темними райдужками вважали темно-карі та карі, світлими – голубі,
сірі та зелені. Таким чином, до даного дослідження було включено 248 (50,51%)
очей із темними райдужками та 243 ока (49,49%) із світлими. Пацієнти із
двоколірними райдужками, із множинними невусами райдужки до вибірки не
бралися.
Висхідний діаметр зіниці (ВДЗ) пацієнтів становив 3,54±0,14 мм, реакція зіниці
на світло (РЗС) за класифікацією Зубарєвої Л.Н. та співавт. (1979) [32] –
2,48±0,72 балів.
ВОТ пацієнтів знаходився в межах норми: Ро =15,28±3,14 мм рт. ст.
Пацієнти були розподілені на 22 ідентичні групи, в яких для медикаментозного
розширення зіниці були використані:
1) холінолітики (1% р-н атропіну, 1% р-н тропікаміду): групи №№ 1, 2;
2) холінолітики (1% р-н атропіну, 1% р-н тропікаміду) разом з провідником (2%
р-н лідокаїну, 20% р-н димексиду): групи №№ 3,4;
3) адреноміметики самостійно (5%, 10% р-ни мезатону): групи №№ 5, 6;
4) адреноміметики (5%, 10% р-ни мезатону) разом з провідником (2% р-н
лідокаїну, 20% р-н димексиду): групи №№ 7, 8;
5) комбінація холінолітика (1% р-н циклопентолату) з адреноміметиком (10% р-н
мезатону) - варіант сучасної зарубіжної схеми (група № 12);
6) комбінації холінолітика (1% р-н атропіну, 1% р-н циклопентолату),
адреноміметика (1%, 5%, 10% р-ни мезатону, 0,2% р-н норадреналіну) та
провідника (3% р-н кокаїну, 2% р-н лідокаїну, 20% р-н димексиду): групи №№
9-11, 13-22.
При цьому в групах №№ 9-11 використані схема Фукса (№ 9)
та її модифікації (№№ 10,11);
в групах №№ 13-17 – варіанти сучасних зарубіжних схем;
в групах №№ 18-22 – запропонована нами схема (№ 18)
та її варіанти (№№ 19-22).
За іншими факторами, що могли вплинути на ступінь розширення зіниць пацієнтів в
групах (ВДЗ, РЗС, співвідношенням світлих (СР) та темних (ТР) райдужок), групи
не відрізнялись (р>0,05) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Основні анатомо-фізіологічні показники очей, використаних для аналізу
медикаментозного розширення зіниці
Група
ВДЗ, M±m, мм
РЗС, M±m, балів
ТР/СР
22
3,38±0,18
2,48 ± 0,72
11/11
21
3,48 ± 0,22
2,51 ± 0,77
11/10
17
3,47 ± 0,19
2,48 ± 0,74
14/13
19
3,45 ± 0,21
2,51 ± 0,65
10/9
20
3,41 ± 0,24
2,47 ± 0,71
10/10
16
3,55 ± 0,13
2,48 ± 0,65
8/8
19
3,48 ± 0,18
2,54± 0,76
10/9
15
3,51 ± 0,23
2,49 ± 0,73
8/7
14
3,57 ± 0,12
2,48 ± 0,70
7/7
10
15
3,60 ± 0,24
2,54 ± 0,78
8/7
11
11
3,47 ± 0,17
2,52 ± 0,73
6/5
12
28
3,48 ± 0,24
2,50 ± 0,74
14/14
13
24
3,45 ± 0,14
2,49 ± 0,72
12/12
15
30
3,39 ± 0,22
2,48 ± 0,68
15/15
15
35
3,41 ± 0,19
2,51 ± 0,72
13/12
16
25
3,40 ± 0,18
2,48 ± 0,62
13/12
17
28
3,48 ± 0,12
2,54 ± 0,77
14/14
18
34
3,51 ± 0,22
2,51 ± 0,69
9/9
19
28
3,42 ± 0,14
2,48 ± 0,70
14/14
20
25
3,55 ± 0,22
2,49 ± 0,75
13/12
21
23
3,44 ± 0,16
2,53 ± 0,76
12/11
22
22
3,52 ± 0,18
2,49 ± 0,71
11/11
Медикаментозне розширення у пацієнтів із зниженою діафрагмальною функцією
зіниці виконано на 62 очах. Вибірку склали 62 пацієнти (38 (61,3%) чоловіків та
24 (38,7%) жінки), оперованих з приводу катаракти в Київській міській клінічній
лікарні “Центр мікрохірургії ока” у 1999 р. Вік пацієнтів коливався від 51 до
86 років (68,5±17,6 років).
На