Вы здесь

"Патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування хворих на гастродуоденальні та екстрагастроінтестинальні гелікобактерасоційовані захворювання".

Автор: 
Рубцова Єлизавета Іллівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003528
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Матеріали та методи дослідження
Обстеження пацієнтів проводилося на базі клінік ФПО УжНУ, а саме:
терапевтичного, педіатричного та поліклінічного відділень відділкової клінічної
лікарні станції “Ужгород”, відділення патології старшого дитинства та
поліклінічного відділення обласної дитячої лікарні в м. Мукачево, лабораторій
бактеріологічної та діагностики віруса імунодефіциту людини Закарпатської
обласної санітарно-епідеміологічної станції, бактеріологічної та
патогістологічної лабораторії Закарпатської обласної дитячої лікарні,
патогістологічної лабораторії Закарпатського обласного онкодиспансера,
клінічної та бактеріологічної лабораторій відділкової клінічної лікарні станції
“Ужгород”. Частина дітей була обстежена на базі І Дитячої клініки університету
ім. Земмельвейса в Будапешті, з якою ФПО УжНУ має договір про співробітництво.
Дослідження проводились за період 1998-2004 років.
Для дослідження відбиралися пацієнти, в яких були скарги та об’єктивні дані на
предмет ураження ШКТ, а також члени їх родин. Результати опитування та
об’єктивного обстеження заносилися в розроблену нами облікову карту хворого
гастроентерологічного профілю. Хворі з синдромом диспепсії та рецидивуючого
болю в животі проходили повне клінічне обстеження, виконувалися загальні
рутинні аналізи крові та сечі, дослідження випорожнень на паразити, приховану
кров, мікробіологічне дослідження фекалій, біохімічне дослідження крові
(білірубін, трансамінази, лужна фосфатаза, загальний білок та білкові фракції,
осадові проби, амілаза), ультразвукове обстеження органів черевної порожнини за
допомогою апарату фірми “Aloka”, інтрагастральна рН-метрія та КВМрН за
методикою В.М. Чернобрового (1989) [205], при підозрі на органічну патологію
проводилась фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) зі взяттям біоптатів
слизової шлунка для проведення швидкого уреазного тесту, гістологічного
дослідження та мазків-відбитків слизової на Нр, серологічне дослідження крові
на антитіла до Нр. Частині хворих дітей було зроблено дихальний тест на
виявлення Нр.
Критерієм для постановки діагнозу хронічного гастриту та виразки
дванадцятипалої кишки служили клініко-анамнестичні дані (характерні скарги на
періодичні голодні, нічні, пізні болі, печію, відрижку повітрям, кислим, часті
закрепи; сезонність больового синдрому), результати фізикального обстеження
(болючість при пальпації в епігастрії та правій біляпупковій ділянці), дані
лабораторних та інструментальних методів дослідження.
Ендоскопія стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки проводилася за допомогою
фіброезофагогастроскопа фірми “Olympus” (Японія). Під час ФЕГДС встановлювали
локалізацію запалення слизової оболонки шлунка, наявність та ступінь
вираженості набряку, гіперемії, розпушення, ерозій, ексудації, вузлуватості,
гіперплазії складок, видимість судинної реакції, інтрамуральних крововиливів,
гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів (згідно з вимогами
ендоскопічного розділу Сіднейської класифікації гастритів 1990 року та її
доповнення 1994 року), а при наявності виразок - їх розмір, активність, фазу
рубцювання.
В процесі ФЕГДС усім пацієнтам проводилося взяття біопсійного матеріалу шляхом
прицільної біопсії з ділянок середньої третини передньої стінки тіла та
антрального відділу шлунка. З біопсійного матеріалу робилися мазки-відбитки за
методикою Л.Й. Аруїна (1993) із фарбуванням за Грамом і Романовським-Гімзою та
подальшою бактеріоскопією і цитологічним дослідженням мазків. Біоптат також
фіксували протягом 24 годин у 10%-ному розчині формаліну, забуференому за Ліллі
(1969). Використовували прискорену проводку біопсійного матеріалу через батарею
спиртів, ксилол та парафін. Із парафінових блоків виготовляли зрізи товщиною
6-7 мкм. Для оглядових цілей та морфометрії зрізи фарбували
гематоксилін-еозином, а для бактеріоскопії - за Романовським-Гімзою.
На основі цитологічного та гістологічного дослідження біоптатів СО шлунка
встановлювалися: наявність лейкоцитів, слизу та проліферації циліндричного
епітелію, його метаплазія при цитологічному дослідженні; наявність та
вираженість лейкоцитарної інфільтрації з формуванням мікроерозій та
кріпт-абсцесів, гіперплазія фовеолярного епітеліального шару, вогнищ атрофії
залоз, формування лімфоїдних фолікул. При оцінці гістологічних зрізів біоптатів
слизової шлунка була використана методика морфологічної діагностики захворювань
гастродуоденальної зони, асоційованих з Нр, запропонована Л.Й. Аруїном (1993),
та морфологічна класифікація хронічних гастритів Л.Й. Аруїна (1998) [2, 206,
208]. Згідно з даною класифікацією враховувалася топографія гастритичного
процесу, його розповсюдженість, морфологічні форми хронічних гастритів та його
активність.
Інфікованість Нр встановлювалася на основі морфологічного дослідження біоптатів
СО шлунка (бактеріоскопії мазків-відбитків та гістологічних зрізів
гастробіоптатів) з оцінкою ступеня засіву мікроорганізмами, морфологічно
подібними до Нр, за методикою Л.Й. Аруїна (1993).
Для експрес-діагностики Нр оцінювалися результати біохімічного тестування
біоптатів слизової шлунка із застосуванням CLO-тесту (Де-Нол-тесту фірми
“Jamanouchi” виробництва Нідерландів) і URE-HP-тесту (фірми PLIVA-Lachema
виробництва Чехії) та неінвазивних методів - імунологічного дослідження на
предмет наявності та визначення титру специфічних антигелікобактерних IgG під
час імуноферментного аналізу з використанням тест-системи Immuno Comb II
(виробництва Ізраїлю) за стандартною методикою. Частині хворих проводився
неінвазивний дихальний тест з