Вы здесь

Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України

Автор: 
Кирпач Ірина Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003539
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВОДОКОРИСТУВАННЯ
У ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ
2.1. Проблеми раціонального використання водних ресурсів
промисловим комплексом
Промисловий комплекс України є найбільшим формуванням, в якому створюється
близько однієї третини валової доданої вартості і обсягу основних виробничих
фондів. Промисловий сектор економіки має важливе соціальне значення,
забезпечуючи робочими місцями близько 21% працездатного населення.
Споживчі властивості водних ресурсів обумовили можливість багатоцільового і
комплексного їх використання у різних галузях економіки. Промисловість як
найпотужніший водокористувач щороку споживає в середньому 46–48% загальних
водопотреб (сільське господарство – 35–37%, житлово-комунальне господарство –
20–21%), займаючи при цьому близько 19% земель, з яких майже половина належить
підприємствам харчової і добувної промисловості [47, 48]. Щороку до
промислового виробництва залучається майже 50% загальних обсягів прісної води
(рис. 2.1), безповоротне водоспоживання при цьому становить близько 19%
(додаток Б).
Промисловість має найбільші обсяги скидів стічних вод – біля 50% загальних
об’ємів (комунальне господарство – 27%, сільське господарство – 23%), причому з
усіх неочищених стічних вод 80% припадає на галузі промисловості [49].
Рис. 2.1. Споживання прісної води в Україні за 1970–2003 рр.
Водокористування, як процес безпосереднього впливу суспільства на водні
екосистеми, перш за все залежить від економічної ситуації в державі. Значне
падіння обсягів матеріального виробництва протягом 90-х років призвело до
істотного зменшення повного і безповоротного водоспоживання. За цей період на
56% скоротилося водоспоживання у промисловості і на 65% – у сільському
господарстві.
Водночас спостерігається пряма залежність розвитку промисловості від загального
соціально-економічного становища і добробуту населення. За роки економічної
кризи (1991–1999 рр.) суттєво скоротився валовий внутрішній продукт (у 2,5
разів), обсяги промислової продукції (майже в 1,9) та сільського господарства
(у 2,1 рази). Обсяг продукції у всіх галузях промисловості в основних цінах
складав: у 1990 році – 50,7%, 1995р. – 47,4, 2000р. – 47,5%, у 2002р. – 49%
[50, c.87–88]. Однак, незважаючи на деяке зменшення питомої ваги промисловості
в основних показниках економіки, вона і далі займатиме провідне місце у
структурі валового внутрішнього продукту.
Така тенденція змін показників еколого-економічного розвитку обумовлена втратою
більшості підприємств традиційних господарських зв'язків у межах країн
колишнього СРСР, низькою часткою (20%) замкнених циклів виробництва в межах
країни. Негативні чинники цього періоду – високий рівень інфляції, подорожчання
енергоносіїв та сировини, надмірні податкові вилучення, повільне реформування
відносин власності – призвели до того, що продукція української промисловості
через низьку якість і високу собівартість виявилася неконкурентоспроможною.
Рівень зносу основних промислово-виробничих фондів (ОПВФ) з урахуванням
інфляції впродовж 1991–1998 рр. досяг 60%. Проблема реального відтворення ОПВФ
загострилася через наявність значного обсягу застарілих, економічно
неефективних і екологічно небезпечних машин, витрати на демонтаж яких в окремих
випадках перевищували вартість нового сучасного обладнання [51, 52]. Упродовж
1995–1999 рр. українська промисловість орієнтується на виробництво проміжних
продуктів у базових і видобувних галузях з низьким ступенем переробки сировини,
а не на продукцію кінцевого споживання. Тому подолання тенденції збільшення
виробництва сировинних продуктів і напівфабрикатів, які становили більше
половини промислового виробництва, залишалося нагальною проблемою (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура промислового виробництва України у 1991–2000 рр., % p. [50, c.91]*
Галузь
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Промисловість, усього
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
Електроенергетика
3,5
6,4
9,4
11,5
11,0
12,6
12,6
16,5
16,2
12,2
Паливна промисловість
3,8
14,3
8,5
11,2
13,2
12,1
11,1
11,6
11,2
10,1
Металургія
10,9
23,6
18,3
21,2
23,4
23,0
24,2
24,5
26,0
29,9
Хімічна та нафтохімічна
5,4
6,4
5,5
6,4
7,0
6,7
5,9
5,7
5,4
5,8
Продовження табл. 2.1

Галузь
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Машинобудування та металообробка
26,3
18,5
19,8
16,9
16,0
14,9
15,8
15,1
14,1
13,2
Деревообробна та целюлозно-паперова
2,9
2,2
2,6
2,4
2,2
2,2
2,0
1,7
2,2
2,3
Промисловість будматеріалів
3,7
3,6
4,7
4,0
3,9
3,3
3,3
3,3
3,1
2,6
Легка
12,3
6,7
6,1
4,4
2,8
2,1
1,8
1,5
1,6
1,6
Харчова
24,4
13,6
19,7
17,1
15,1
16,3
16,9
14,9
15,1
17,4
Інші
6,8
4,7
5,4
4,9
5,4
6,8
6,4
5,2
5,1
4,9
* Дані представлені за Загальним класифікатором галузей народного господарства
З 2001 року формування статистичної інформації здійснюється за Класифікацією
видів економічної діяльності (табл. 2.2). При цьому основні показники
використання вод у промисловому комплексі (форма 2-ТП /водгосп/) зводять згідно
Загального класифікатора галузей народного господарства. Тому дані таблиці 2.3
представлені для порівняння змін, які відбулися між промисловим виробництвом і
його водокористуванням та водовідведенням впродовж останніх років.
Таблиця 2.2
Структура промислового виробництва у 200