Вы здесь

Соціально-психологічні особливості формування особистості неповнолітніх правопорушників

Автор: 
Малиш Ніна Власіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003708
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ, ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У цьому розділі, насамперед, приводяться робочі визначення тих понять, що використовуються в нашому дослідженні. Крім того, пропонуються дані про методи дослідження з обґрунтуванням доцільності їхнього застосування й описується контингент досліджуваних осіб. Також коротко описана організація дослідження.

2.1. Понятійний апарат дослідження
Одним з основних у нашому дослідженні було поняття Я-концепції.
Я-концепція - це складна система Я-образів індивіда, що складається з самопізнання, самооцінки і саморегуляції, що визначає вибірковість самосприйняття і сприйняття навколишньої дійсності й інтегрує всі його знання і уявлення про себе [104].
Уявлення про себе - це інформаційна база даних про власні індивідуально-особистісні, віково-статеві, соціально-демографічні, національні, професійні і інші характеристики, які підліток усвідомлює, приймає і включає у свої Я-образи. Тут же зберігаються найбільш значимі з засвоєних у процесі соціалізації норми, цінності, традиції, орієнтири, стереотипи і забобони того суспільства, де він розвивається як особистість, і які враховує при формуванні своїх ідеалів, цінностей і намірів.
Відношення до себе - це сумарний рівень самоповаги і самоприйняття, сформований на основі узагальненої самооцінки всіх Я-образів, які людина може собі усвідомити (з урахуванням оцінки успішності своєї діяльності, ефективності самоактуалізації, а також співвіднесення своїх здібностей і можливостей). Самооцінки завжди афективно пофарбовані, тому що отримані при зіставленні себе з навколишніми, які мають таку ж якість. Рівень самоприйняття/самонеприйняття може варіювати від нарцисизму до аутоагресії.
Самоповага - емоційно-ціннісне відношення до себе, що відбиває рівень загальної позитивної чи негативної самооцінки, заснованої на збігу рівня домагань і рівня досягнень.
Самоприйняття - загальне позитивне відношення до себе, незважаючи на усвідомлювані недоліки чи відсутність яких-небудь бажаних достоїнств.
Самонеприйняття - загальне негативне відношення до себе, поза залежністю від усвідомлюваних достоїнств, успішності дій і гарних відкликань навколишніх.
Саморегуляція - поточне коректування процесів самопізнання і самооцінювання для забезпечення погодженості Я-образів усередині цілісної системи Я-концепції й оперативний самоконтроль поведінки з урахуванням зворотного зв'язку від соціуму.
Поведінка - це система вчинків, обумовлених Я-концепцією індивіда і його уявленями про інших людей; рівнем його самоповаги/самоприйняття; здатністю до саморегуляції і самоконтролю.
Унаслідок великої складності визначення критеріїв норми, ми прийняли робочі визначення нормальної поведінки і поведінки, що відхиляється, виходячи з традиційного для психології адаптивного-статистичного підходу.
Тому під нормальною чи саморегулюючою поведінкою ми маємо на увазі облік прийнятих у суспільстві норм і традицій, наслідків своїх дій (чи бездіяльності), їхнього соціального резонансу, тобто того, за що індивід усвідомлює свій вибір і приймає відповідальність за нього на себе. Індивід з нормальною саморегуляцією легко адаптується до соціуму за рахунок того, що добре знає свої здібності й обов'язки, співвідносить свої потреби з можливостями їхнього задоволення, поважає себе і свої права, приймає себе в цілому разом із усіма своїми недоліками.
Поведінка, що відхиляється, характеризується зневагою до норм і традицій суспільства, свідомим чи неусвідомленим відношенням до іншої людини як до засобу для досягнення власних цілей, безвідповідальністю (перекладанням відповідальності на інших чи на обставини), неадекватним чи неповним знанням себе, завищеною чи заниженою самоповагою, недостатнім самоприйняттям, ослабленою саморегуляцією.
Серед безлічі виділених різними авторами Я-образів, що входять у Я-концепцію, ми будемо аналізувати наступні: образ реального Я чи Я-реальне (те, що підліток думає про себе насправді); образ ідеального Я чи Я-ідеальне (яким він хоче стати); образ очікуваного Я чи Я-очікуване (передбачувані думки про нього навколишніх).
Для нормальної адаптації підлітків до соціуму і досягнення оптимального рівня взаєморозуміння з навколишніми й ефективної взаємодії необхідна функціональна схоронність їхніх Я-концепцій.
Функції Я-концепції, як складної саморегулюючої системи Я-образів, являють собою суму функцій її блоків - когнітивного, афективного (емоційно-оцінного) і регулятивного (поведінкового).
Функції кожного з них окремо представляють наступне.
Функції когнітивного блоку Я-концепції - рефлексивна переробка і збереження найбільш значимої інформації про себе (про свої потреби, здібності, можливості, внутрішні резерви, орієнтири і перспективи особистісного розвитку), отриманої на основі співвіднесення бажаного і досягнутого. Функції цього блоку здійснюються в основному за рахунок механізмів узагальнення, ідентифікації, відокремлення і проекції.
Функції афективного (емоційно-оцінного) блоку Я-концепції - формування відносин до себе, оптимального рівня самоповаги і самоприйняття, а також оцінних еталонів і орієнтирів. Основними механізми цього блоку є порівняння й оцінка.
Функції регулятивно-поведінкового блоку Я-концепції - оперативний самоконтроль як усередині, так і зовні системи.
Внутрішня саморегуляція:
а) поточна корекція процесів самопізнання і самооцінювання, забезпечення погодженості і несуперечності Я-образів усередині Я-концепції;
б) уточнення і корекція Я-концепції на основі всіх можливих для індивіда форм зворотного зв'язку;
в) забезпечення доступу до внутрішньособистісних ресурсів, необхідного для самоактуалізації;
г) включення захисних механізмів, що обумовлюють суб'єктивну вибірковість при фільтрації сприйманої інформації.
Зовнішня саморегуляція:
а) участь у формуванні намірів;
б) вибір (корекція) поведінкової стратегії і тактики;
в) забез