Вы здесь

Система моделей управління депозитним портфелем домогосподарства

Автор: 
Гай Олександр Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U004189
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ
ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ ДОМОГОСПОДАРСТВА
2.1. Оцінка ступеня ризику приватними вкладниками для обрання комерційних банків
Серед чинників, які визначають фінансову поведінку населення, виділяють економічні, соціальні, психологічні. Слід зауважити, що на практиці всі ці чинники діють одночасно, тобто людина орієнтується на абсолютний сподіваний рівень сімейних доходів, на їх динаміку, враховує економічну і політичну ситуацію в країні і на основі власного досвіду та інтуїції будує фінансову поведінку у відповідності до цілей, що ставить перед собою. Використовуючи термін "фінансова поведінка", в даному випадку маємо на увазі заощаджувальну та інвестиційну поведінку населення.
Під заощаджувальною поведінкою можна розуміти наступне [30]:
- з'ясування цілей щодо створення заощаджень;
- визначення структури витрат та обсягів заощаджень;
- визначення форми заощаджень (організовані чи неорганізовані).
Під інвестиційною поведінкою розуміємо здебільшого:
- прийняття рішення про інвестування вільних коштів;
- визначення інформаційних джерел для прийняття рішень;
- вибір фінансових інструментів.
На заощаджувальну поведінку населення впливають як мотиви (забезпечення майбутніх витрат, резерви тощо), так і необхідність, тобто коли заощадження вимушені. Що стосується інвестиційної поведінки, тут визначальним є рішення отримати фінансову винагороду від розміщення тимчасово вільних коштів. Інвестиційну поведінку формують знання фінансових інструментів, довіра до уряду і фінансових інститутів, досвід попередніх інвестицій, як власних, так і чужих, та один з основних чинників - схильність/несхильність до ризику.
У низці наукових праць, зокрема в [15, 127, 128], звертається увага на те, що ризик має діалектичну об'єктивну-суб'єктивну структуру.
Об'єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об'єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, відсутності вичерпної інформації на момент прийняття рішень, оцінювання, управління, а також, про що йшлося у попередньому розділі, асиметрії інформації на фінансових ринках.
Суб'єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени, домогосподарства) зі своїм досвідом, інтересами, уподобаннями, схильністю чи несхильністю до ризику, психологією тощо.
У праці [16] дається досить широке визначення ризику, яким обтяжені економіка та бізнес, а саме: "Ризик - це економічна категорія, котра відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних відносин наявних невизначеності й конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями".
Об'єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефект (ефективність) і умови функціонування котрої на перспективу у вичерпній повноті і з необхідною точністю неможливо.
Суб'єкт ризику - особа або колектив, які зацікавлені в результатах оцінювання та управління суб'єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо управління й прийняття відповідних рішень стосовно об'єкта ризику.
Джерела ризику - це чинники (процеси, явища), котрі спричиняють невизначеність, конфліктність.
У праці [16] також зазначається, що оцінка ступеня ризику є вектором, одна група компонент якого кількісно характеризує ставлення його суб'єктів до невизначеності, конфлікту і, відповідно, до ризику, а решта компонент оцінює різні, об'єктивно існуючі грані невизначеності та конфліктності. Структура та кількісна оцінка ступеня ризику змінюються в часі під впливом змін (трансформації) зовнішнього і внутрішнього середовища, дії низки об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Розглянемо, які ризики має враховувати фізична особа - потенційний інвестор. Перш за все, це інвестиційний ризик. Основні види інвестиційного ризику наведені, зокрема, в праці [19, с. 28]: капітальний, селективний, відсотковий, операційний, часовий, ризик законодавчих змін та нестабільності законодавчої бази, ризик ліквідності, ризик інфляції. За джерелами виникнення інвестиційний ризик поділяють на дві складові: систематичний і несистематичний.
Систематичний ризик стосується інвестиційного ринку в цілому, всіх учасників інвестиційного процесу, на який впливає політична та економічна ситуація в країні. Несистематичний ризик стосується лише певного суб'єкта інвестування. З позиції обмеження величини ризику індивідуальний інвестор може впливати лише на рівень несистематичного ризику - вибір більш надійних підприємств, страхування інвестицій, диверсифікація тощо.
Одне з найважливіших завдань, що стоять перед приватним інвестором, - це визначення рівня ризику. Складність полягає у недостатній економічній обізнаності, у певній складності застосування фізичною особою економіко-математичних методів, у відсутності вичерпної та достовірної інформації про об'єкти інвестування на момент прийняття рішення. Як свідчать дослідження [126], на вибір приватних вкладників (домогосподарств) більш істотно впливають репутація установи, її місцезнаходження, відсоткова ставка, поради друзів, а вже потім оприлюднена звітність відповідних установ.
У праці [61] описується діяльність щодо прийняття рішень, пов'язаних із ризиком:
- перший етап: створення суб'єктивного уявлення про задачу та генерування альтернатив;
- другий етап: оцінювання наслідків альтернатив;
- третій етап: прогнозування причин, які формують наслідки;
- четвертий етап: вибір альтернативи, найкращої у певному сенсі, виходячи з цілей, які ставить перед собою суб'єкт прийняття рішення.
Формування суб'єктивного уявлення ґрунтується на конструюванні адекватної цілям дослідження та управління моделі задачі, що пов'язана з ризиком. У процесі прогнозування особа, яка приймає рішення, оцінює суб'єктивну ймовір