Вы здесь

Полемічна література як чинник становлення національно-релігійної свідомості українського народу.

Автор: 
Логвиненко Вікторія Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U004689
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. Полемічна література про католицьку експансію в Україні і розвиток національно-релігійної свідомості українського народу.
Експансія католицизму і політика полонізації України закономірно спричинили рішучий спротив цим діям з боку українсько-руських передових кіл і українського народу загалом. На боротьбу проти окатоличення та ополячення українців виступили різні сили українського суспільства - світські та духовні діячі, які справедливо бачили, що православна віра є єдиною ідеологічною та духовною силою захисту і спасіння національно-етнічного існування українського народу. Захист Православної Церкви - це не самоціль, бо історично склалося так, що через знищення православ'я в Україні і насадження латинства та католицизму відбувався одночасний процес полонізації українців. Отже, захист православ'я в тих умовах був захистом також національної ідентичності українців. Цю мету ставили перед собою українські полемісти, орієнтуючись на Константинополь. Але важливим є й те, що, розгортаючи свою боротьбу на захист православної віри та українства, полемісти відіграли важливу роль у збудженні та піднесенні національно-релігійної свідомості і патріотизму серед українського народу. Це був неминучий об'єктивний наслідок цієї боротьби, яка вносила в життя мирян свідомість свого русько-українського "я", своєї національної визначеності, національно-релігійних прав та свобод, які придушували та нівечили польські панівні експансіоністи та асимілятори.
Для збудження національно-релігійної свідомості свого народу багато зробили такі українські культурно-освітні діячі ХVІ - початку ХVІІ ст. як Герасим Смотрицький, Мелетій Смотрицький, Стефан Зизаній, які виступали проти унії, проти експансії католицизму на Україні, але в той же час за права та свободи, справедливість і законність у суспільстві. Гуманістичні ідеї філософських концепцій цих полемістів, викладені з соціально-політичних позицій, були особливо актуальними і мали велике громадянське звучання. В їхніх творах знаходимо рішучі протести, спрямовані проти соціальної несправедливості і жорстокості уряду Речі Посполитої по відношенню до українського народу. Твори цих мислителів пробуджували в народі почуття національної свідомості, патріотизму, громадянського служіння.
В даному розділі дисертації буде розглянуто насамперед творчість полемістів Герасима Смотрицького, Мелетія Смотрицького, Стефана Зизанія та їхню соціально-політичну позицію: обґрунтування політичних і релігійних прав українського народу; ідейні настанови, звернені до українського народу проти насильства в церковно-релігійних справах; погляди на церковне і світське життя; спроба вирішення справи оборони національної святині і намагання пробудити у співвітчизників почуття національно-релігійної свідомості і патріотизму.

2.1. Боротьба проти полонізації у творчості Герасима Смотрицького.
Серед діячів Острозького культурно-освітнього центру вигідно виділяється постать Герасима Смотрицького, який своєю освіченістю здобув загальне визнання серед сучасників. Творчість Г. Смотрицького, спрямована проти політики полонізації України, мала велике значення у духовному житті народу.
Слід зазначити, що в його філософському світогляді присутні реформаційні, гуманістичні ідеї. Як представник течії тодішньої реформаційної української думки вважав, що мета діяльності людини повинна узгоджуватися з основами християнської моралі, зміцненням православної віри, розвитком вітчизняної культури та захистом свого народу від поневолення. В дусі цих ідей критикував католицьку Церкву та виступав за рівні відносини між віруючими.
Справжній шлях пізнання релігійних істин Герасим Смотрицький вбачає у внутрішньому почутті, що виникає під час читання Святого письма. Читати Біблію, вважає полеміст, треба з духовним розміркуванням, намагаючись проникнути в її суть шляхом внутрішнього осмислення. Коли ум заглиблений у споглядання божественної істини, людині відкриваються таємниці власної душі і Святого письма і в цей момент, вважає мислитель, істини одкровення стають її глибокими внутрішніми переконаннями. Ця тенденція прилучення людської природи до божественної шляхом містичного спілкування з божеством чітко виявляється у православній християнській традиції.
Зазначимо, що філософська концепція Герасима Смотрицького пошуків справжньої людської сутності у піднесенні духовного розуму і переконаність у повсякчасному удосконаленні його з орієнтацією на активну практичну діяльність у земному світі, була характерною для острозьких книжників реформаційного напрямку. Основне завдання філософії вони вбачали в обґрунтуванні і захисті висловленої у православному вченні істини.
Вершиною полемічтої творчості Г. Смотрицького була його книга "Ключ царства небесного", написана у відповідь на книгу єзуїта Б. Гербеста "Віри церкви римської висновки" і опублікована в м. Острозі в 1587 р. Цим твором Г. Смотрицький розпочинав новий етап у розвитку української полемічної літератури - тієї літератури, яка, будучи пов'язана з традиціями минулого, корінням своїм глибоко входила в життя, на відміну від попередніх виступів полемістів, які в мізерній мірі відгукувались на життєві події. Виступ Г. Смотрицького означав зародження публіцистики, яка відкрито стала на службу національним й суспільним інтересам. "До властивих релігійних полемістів автор не належить, бо не розвиває своїх думок при допомозі тяжких теологічних доказів. Тому й під літературним оглядом стає Герасим Смотрицький незрівнянно вище од виключно теологічних полемістів. Його аргументація тільки поверхово зачіпає порушені питання. Зате автор виказує широкий і твердий погляд на сучасне родинне та громадянське життя України; для зображення живого життя послуговується легким і живим викладом, зближеним з тодішньою живою українською мовою..." [9, с. 397].
У творі "Ключ царства небесного", особливо треба звернути увагу на присвяту князеві К.Острозькому, яка заключала в собі звернення до руського народу, позаяк у цьом