Вы здесь

Реформування житлово-комунального господарства та регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги населенню.

Автор: 
Мельник Ірина Григорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U004864
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДІЮЧИХ НОРМ СПОЖИВАННЯ, ТАРИФІВ І ЦІН НА
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ
2.1. Ціно - та тарифоутворення при видобуванні та розподілі природного
газу між споживачами України
Серед невідкладних завдань економічної політики держави на чільному місці стоїть вирішення проблеми впорядкування енергетичних ринків України, запровадження, відповідно до світової практики, ефективних механізмів їх державного регулювання. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, значною мірою визначає національну безпеку держави. Україна є однією з найстаріших газо- та нафтодобувних держав світу. Проте на кінець 2004 року розвідані запаси вуглеводнів в Україні не можуть задовольнити її власних потреб. Протягом 2000 - 2003 років споживання природного газу в Україні різними категоріями споживачів залишалось сталим: на рівні 70 млрд. куб.м. за рік. Із загального обсягу природного газу, який щорічно використовується в Україні, на власний видобуток припадає лише 18 млрд. куб.м. Близько 26 млрд. куб.м. Україна отримує як плату за транзит, решта природного газу імпортується з Туркменістану, інших центральноазіатських країн та Росії. Нині ринок природного газу України монополізований, що має цілком об'єктивне підґрунтя - залежність України від поставок російського і туркменського газу та низки інших факторів. Головним суб'єктом ринку природного газу є національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України", яка прямо або опосередковано контролює видобуток, транспортування, зберігання, розподіл і постачання природного газу для промислових споживачів, внаслідок чого регульована частина ринку природного газу досягла 95%.
Україна задовольняє потреби у природних енергоресурсах за рахунок власного видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичного самозабезпечення такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах, що було відображено в І розділі. Це наслідок не лише деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів, повільного впровадження енергозберігаючих технологій та низки інших причин виробничого характеру, а й відсутності ефективних державних регуляторів, відповідної інфраструктури. Усунення цього системного недоліку є однією з визначальних передумов сталого зростання української економіки.
Україна має зайняти активну позицію у світових інтеграційних процесах, зберігаючи при цьому власні інтереси. Насамперед це стосується: активної участі у формуванні транспортних маршрутів і транзитній доставці паливних ресурсів до споживання ринків Європейського Союзу; активної участі у міжнародних енергетичних тендерах з будівництва, постачання устаткування і послуг за кордон, у створенні ринку інтегрованих енергетичних послуг; державної політики створення та ефективної роботи на світових ринках національних вертикально інтегрованих компаній; спільної роботи зі світовими лідерами нафтогазового бізнесу у третіх країнах. Але найбільшу увагу для вирішення проблеми інтеграції до європейських ринків необхідно приділити транзитному потенціалу України. Технічні можливості України як транзитера енергоресурсів визначаються її географічним положенням та наявними потужностями газо- та нафтотранспортної системи з урахуванням перспективи їхнього розширення. Україна є одним з найбільших транзитерів природного газу у світі. Важливо не тільки зберегти цей рівень, а й реалізувати значний потенціал збільшення транзитних потужностей, які країна на сьогодні має. Потенційною превагою України як транзитера енергоресурсів у сфері транспортування природного газу, крім можливості нарощування обсягів транзиту, є наявність підземних сховищ газу. Нині підземні сховища газу готові до зберігання значних обсягів природного газу безпосередньо біля західного кордону України. Українські підземні сховища газу повинні бути включені до європейського ринку природного газу. При цьому слід зазначити, що Україна вже має відповідний досвід зберігання природного газу для європейських країн.
Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) встановлює ціни на газ природний для потреб населення та бюджетних установ і організацій. Ціни на газ природний для цих категорій розраховуються на основі балансу надходження та розподілу природного газу по компанії "Нафтогаз України" (табл. 2.1), виходячи з джерел його надходження: газу власного видобутку та газу, отриманого в оплату за
Таблиця 2.1
Баланс надходження та розподілу природного газу по
НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на 2002 - 2003 рр., млн.куб.м.
2002 рік2003 рікІ. Ресурси газу, всього71755897561. Газ видобутий на Україні17560186112. Надходження, всього:
2.1. - за транзит від ВАТ
"Газпром"
2.2. - газ із Середньої
Азії (туркменський)46062
26000
2006257860
26000
318603. Відбір із ПСГ, всього:813313285ІІ. Розподіл газу, всього:7175589756
1.Україні, всього
- виробничо-технологічні
потреби;
- споживачам України, всього,
з них:
- фонди держадміністрацій
в тому числі:
- населення
- бюджетні установи
- підприємства теплокомуненерго
- виробничо-технологічні витрати
- промислові споживачі57320
7016
50304
17350
12302
640
18942
72314
7639
64675
17650
11830
640
33485
2. Експорт457
36763.Повернення боргу ВАТ "Газпром"140015004. Закачування до ПСГ
12578
12266Таблицю складено автором на підставі інформації, наданої Національною комісією регулювання електроенергетики України.
транзит російського газу через територію України. Ціни на газ власного видобутку формує "Нафтогаз України" самостійно, виходячи з рівня експлуатаційних витрат, пов'язаних з видобутком газу і витрат на розвідку, буріння та облаштування свердловин, а також витрат, пов'язаних