Вы здесь

Стафілококоз перепелів (біологічні властивості збудника, діагностика, профілактика)

Автор: 
Педан Володимир Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U000453
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. Матеріали та методи досліджень

Дослідження проводились на перепелиних фермах різної потужності і власності в
північній, центральній та південній зонах України, в лабораторії кафедри
вірусології, патанатомії та ветсанекспертизи Сумського НАУ. Окремі
бактеріологічні дослідження проводили разом із співробітниками обласних
державних лабораторій ветеринарної медицини Сумської та Полтавської областей
України. Також враховувались дані річних звітів Державного департаменту
ветеринарної медицини Мін АП України за 1999- 2003 роки та проводився їх
ретельний аналіз.
За кордоном епізоотичну ситуацію з бактеріальних хвороб перепелів,
встановлювали узагальненням даних публікацій зарубіжних авторів та матеріалів
міжнародних конференцій з хвороб птиці.
В Українї вивчали епізоотичний стан щодо бактеріальних хвороб птиці на
перепелиних фермах: Сумської, Донецької, Полтавської і Дніпропетровської
областей України. Дослідження проводились на перепелиних фермах в
птахогосподарствах по виробництву яєць і м’яса птиці різних установ і
аматорських ферм в Північній, Центральній та Південній зонах України, зокрема,
в Сумській, Полтавській, Донецькій і Дніпропетровській областях, в лабораторії
кафедри вірусології , патанатомії і ветсанекспертизи Сумського НАУ. Загалом
нами були обстежені 10 перепелиних ферм, з них 5 аматорських - із поголів’ям
від 180 до 1000 і більше перепелів та 5 ферм різних птахогосподарств і фірм –
із поголів’ям 4000-12000 перепелів.
Із них ферми різних власників: фірми “Демпург-А”, м. Суми; приватна фірма
“Вітіз”, Дніпропетровськ; ферма ”Укрнафта”, м. Полтава; ферма заводу
металоконструкцій “Харцизьк” та ферма “ІПП”, Донецька область. П’ять
перепелиних аматорських ферм : “А.В.”, м.Суми; “І.С.”, м.Полтава; “В.Г.”,
м.Донецьк; “С.І.” та “О.М.”, м.Маріуполь. Щорічно на вказаних фермах клінічно
обстежувалось 26-30 тисяч перепелів та відбирались проби повітря на
бактеріальне обсіменіння.
Всього при проведенні експериментальних досліджень використано 612 голів
перепелів різного віку (7-, 14- та 30-добового), бактеріологічно досліджено
1006 проб повітря і об’єктів приміщень та 420 трупів птиці.
Вивчення епізоотологічних особливостей перебігу бактеріальних хвороб
перепеленят проводилось загальновизнаними методами епізо -отологічного
обстеження і експерименту ( И.А.Бакулов с соавт., 1982 ). Брались до уваги дані
благополуччя перепелиних ферм та птиці, що знаходилась поблизу на
птахофабриках, а також у власників різних видів птиці. При їх обстеженні
використовули загальноприйняті бактеріологічні, вірусологічні, серологічні та
інші методи досліджень (Лабораторные исследования в ветеринарии. Бактериальные
инфекции Москва, Агропромиздат,1986; Справочник специалиста ветеринарной
лаборатории, Киев, Урожай, 1987,). Для ідентифікації бактерій керувались такими
визначниками бактерій: Bergey’s Mannual of Systematic Bacteriology (1997) та
Сидоров М.А., Скородумов Д.И., Федотов В.Б. ( 1995).
Вивчення особливостей перебігу бактеріальних хвороб перепелів проводилось
методом епізоотологічного обстеження і експерименту за методикою І.А.Бакулова
(1982).
Кожний спалах стафілококозу перепелів вивчався із встановленням захворюваності,
загибелі та смертності птиці.
Захворюваність, яка характеризувала ступінь охоплення поголів’я хворобою,
визначалась шляхом встановлення відношення числа захворілої птиці до загальної
її кількості в технологічному приміщенні, підраховувалась за формулою:
З = А:В х 10000,
де З – показник захворюваності; А – кількість перепеленят, що захворіли; В –
загальна кількість сприйнятливої птиці; 10000 – стандартний показник.
Смертність підраховували шляхом встановлення відношення кількості перепеленят,
що загинули, до поголів’я, сприйнятливого до цієї хвороби, за формулою:
С= П х 10000 : В
де С – показник смертності; П – кількість перепелів, що загинули від інфекції;
В – кількість сприйнятливої птиці; 10000 – стандартний показник.
Летальність підраховували, визначаючи відношення поголів’я, що загинуло від
даної хвороби, до кількості хворих: Л= П х 100 : А ,
де Л – показник летальності; П – кількість перепелів, що загинули;
А – кількість перепелів, що захворіли; 100 – відсоток.
Аналізували дані звітів установ ветеринарної медицини і обласних лабораторій
ветеринарної медицини, а також результати досліджень, що одержані при виїздах
до птахогосподарств і обласних лабораторій.
Об’єкти досліджень та методи ізоляції мікроорганізмів
Об’єктом досліджень стафілококоз перепелів на фермах різної потужності, а також
збудник стафілококозу та його біологічні властивості, а саме: морфологічні,
тинкторіальні, культуральні, біохімічні, патогенність для перепелів та
чутливість до протимікробних препаратів.
Для бактеріологічного дослідження відбирались культури мікроорганізмів, які
були ізольовані з проб повітря перепелятників, кормів, посліду, питної води,
зішкребків зі стін та клітин, шкаралупи інкубаційних яєць. З трупів загиблих та
вимушено забитих перепелів висіви робились із крові, серця, печінки, кісткового
мозку.
Нами всього досліджено 1006 проб, із яких 750 містили стафілококи різних видів,
а 281 – патогенний ізолят S. aureus. Детально властивості виділеного
Staphilococcus aureus вивчені у 25 ізолятів.
Первинні посіви виконували на МПБ та МПА. Для подальшого культивування
мікроорганізмів використовували універсальні, елективні,
диференційно-діагностичні та спеціальні середовища загальноприйнятими
методами.
Загальна бактеріальна забрудненість повітря пташників визначалась мето