Вы здесь

Фізіологічні особливості функціонування серцево-судинної та дихальної систем у слабозорих дітей молодшого шкільного віку

Автор: 
Щербина Тетяна Ігорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U000616
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
В дослідженні було обстежено 154 школяра початкової школи віком від 7 до 10
років. Експериментальну групу складали 74 особи, які мали природжену або рано
набуту слабозорість із статевим розподілом на хлопчиків (n=39) та дівчаток
(n=35). Гострота зору у дітей експериментальної групи не перебільшувала 0,4 без
корекції зору. В контрольну групу увійшли 80 осіб, з них хлопчиків (n=40) та
дівчаток (n=40), з гостротою зору 1,0 на обидва ока та без інших відхилень
зорової аферентації, які за даними анамнезу не мали хронічних діагнозів і на
момент дослідження не хворіли.
2.1. Методи дослідження фізичного розвитку
(маса тіла, зріст, площа тіла)
З метою виявлення морфофункціонального стану організму вивчали загальні
антропометричні показники – довжину і масу тіла за допомогою стандартних
інструментів за загальноприйнятою методикою [64;158]. Дослідження проводили в
першій половині дня в світлому теплому приміщенні.
Довжину тіла вимірювали за допомогою антропометра Мартіна, з точністю до 0,5
см. Визначення маси тіла проводилося на медичних вагах типу Фербенкс, з
точністю до 50 г.
Площу поверхні тіла (St) визначали за номограмою Дю Буа для визначення площі
поверхні тіла за зростом та вагою [40;64].
Ваго-ростовий показник Кетле, як інформативний індекс щодо вікової норми маси
тіла, розраховували за формулою [64; 158]:
ІК = маса тіла : зріст, (г/см).
Індекс пропорційності розвитку грудної клітки визначали відношенням:
ОГК (пауза) : зріст, (%)
2.2. Методи дослідження системного кровообігу
2.2.1. Вимірювання пульсу та артеріального тиску. Пульс (ЧСС) визначали методом
пальпації на променевій артерії за 15 секунд, після чого переводили значення у
кількість ударів за 1 хвилину. Відлік часу проводили за секундною стрілкою
секундоміра.
Артеріальний тиск дає змогу судити про функціональний стан серця і судин під
час систоли та діастоли, вегетативний баланс організму. Для дослідження
артеріального тиску у дітей молодшого шкільного віку застосовували
аускультативний метод Короткова-Яновського [130]. Артеріальний тиск вимірювали
мембранним манометром ММ-01УЛ з манжеткою малого розміру (35Ч110 мм) на правій
руці в сидячому положенні. Середні величини артеріального тиску дітей молодшого
шкільного віку наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Середні величини артеріального тиску дітей 7-10 років (у мм.рт.ст) [130]
Вік
Гіпотонія
Нижня норма фізіологічних коливань
Середня норма
Верхня норма фізіологічних коливань
Гіпертонія
САТ
ДАТ
САТ
ДАТ
САТ
ДАТ
САТ
ДАТ
САТ
ДАТ
75
30
80
40
95
60
110
70
120
80
80
40
85
45
100
60
115
75
125
80
80
40
90
50
105
65
120
75
125
85
10
80
40
90
50
105
65
120
80
130
85
2.2.2. Розрахунки функціональних показників серцево-судинної системи. Маючи
значення таких показників як ЧСС, САТ, ДАТ можна розрахувати ряд інших
параметрів центральної гемодинаміки.
Пульсовий тиск (ПТ) визначався як різниця між САТ і ДАТ; в середньому дорівнює
40 мм.рт.ст.
Кількість крові, яку викидає серце за одне скорочення, називають ударним
(систолічним) об’ємом крові (СОК). Він вимірюється в мілілітрах або сантиметрах
кубічних.
Для визначення цього показника ми використали модифіковану для дітей
розрахункову формулу Старра, яка має наступний вигляд [158;208]:
СОК= 40 + 0,5ПТ – 0,6ДАТ + 3,2В, де
ПТ – пульсовий тиск;
В – вік в роках.
Кількість крові, що викидає серце за одну хвилину, називають хвилинним об’ємом
крові (ХОК). Він розраховується за формулою:
ХОК = СОК ? ЧСС; [40;64;199]
Для розрахунку серцевого індексу (СІ) користувалися формулою:
СІ=ХОК:St,
де St – площа поверхні тіла у м2, що визначалась за номограмою [40;64].
Загальний периферичний опір (ЗПСО, дин.см-5сек), відображаючи сумарний опір
системи артеріол, характеризує тонус артеріального русла та прохідність
артеріол. Його розраховували за формулою:
ЗПСО = (80 · СДТ) : ХОК;
Середній динамічний тиск: СДТ = (ПТ : 3) + ДАТ,
де ПТ –пульсовий тиск [ 40].
2.2.3. Методи електрокардіографічного дослідження серця. Для оцінки функцій
серця використовували метод електрокардіографії (ЕКГ) за загальноприйнятою
методикою [13; 28; 123; 157; 179].
Реєстрували інтервали R – R, Р – Q, Q – T, Q - S, Т - Р; вимірювали амплітуди
зубців P, Q, T, S, R (рис 2.1).
Ширину зубців та тривалість інтервалів оцінювали за тим відведенням, де ці
параметри мають найкраще вираження (переважно у ІІ відведенні).
Рис. 2.1. Структура серцевого циклу
При аналізі ЕКГ визначали:
Рівномірність інтервалів R-R (з урахуванням дихальної аритмії).
Правильність серцевого ритму.
Частоту серцевих скорочень.
Обстежуваний знаходився у положенні лежачі, реєстрацію електрокардіограми
здійснювали після 10 хвилин відпочинку.
Амплітуду зубців вимірювали у мілівольтах (мВ). Ширину зубців та тривалість
інтервалів вимірювали у секундах. Вимірювання проводили при швидкості руху
стрічки 50 мм/с, що відповідає 0,02 с (5 мм – 0,1 с).
2.2.4. Методи визначення електричної вісі серця. Ступінь відхилення ЕВС
визначали за кутом б, а він, в свою чергу, визначався співвідношенням
найбільших зубців комплексу QRS в І і ІІІ стандартному відведеннях. Нормальна
електрична вісь серця характеризується переважанням в цих відведеннях зубця R.
При відхиленні ЕВС вліво в І відведенні переважає зубець R, а в ІІІ відведенні
– зубець S. При відхиленні ЕВС вправо в І відведенні переважає зубець S, а в
ІІІ відведенні – зубець R. При оцінці ступеня відхилення ЕВС вліво та вправо в
відведеннях aVL і aVF зубці R і S є такими ж, як і в І і ІІІ відведеннях
відповідно. Напрямок ЕВС обумовлений положенням серця в грудній клітині, а
також гіпертрофією того, чи іншого шлуночка. Результ