Вы здесь

Статистичний аналіз ринку цукру в Україні

Автор: 
Чуприн Костянтин Сергійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U000733
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 Стан та тенденції розвитку пропозиції на ринку цукру України
2.1. Статистична характеристика структури пропозиції на ринку цукру України
Аналіз стану та тенденцій розвитку ринку будь-якого товару – це аналіз окремих
його складових (попиту, пропозиції, ціни та рівноваги) та їх взаємодії.
Початковим етапом аналізу є статистична оцінка стану та тенденцій розвитку
пропозиції цукру. Пропозиція на ринку цукру України налічує три складові:
внутрішнє виробництво, імпорт та зміни обсягів запасів у суб’єктів пропозиції.
В свою чергу, внутрішнє виробництво цукру – це виробництво з цукрових буряків
та з цукру-сирцю. Слід зауважити, що, відсутність статистичної інформації щодо
зміни обсягів запасів цукру безпосередньо у суб’єктів пропозиції робить
неможливим проведення аналізу цієї складової пропозиції.
Обсяги виробництва цукру з цукрових буряків визначаються наступними чинниками:
квотами на виробництво цукру, встановленими державою,
ціною на цукрові буряки
ціною цукру,
врожайністю цукрових буряків,
якістю цукрової сировини,
втратами при виробництві тощо.
На обсяг імпорту цукру-сирцю впливають інші чинники, серед яких найважливішими
є міжнародні угоди та домовленості, а також обсяги дефіциту на ринку цукру
України.
Слід також додати, що виробництво цукру з імпортованого цукру-сирцю займає
проміжне положення між внутрішнім виробництвом цукру та його імпортом. Адже
закупівлю тростини також певною мірою можна вважати імпортом цукру, бо
вироблений з неї цукор є замінником вітчизняного.
У 2003 р. обсяг внутрішнього виробництва цукру в Україні становив 2486 тис. т,
(36,6 % до рівня 1990 р.), у тому числі з цукрових буряків – 1456 тис. т.
(27,0 %). Динаміка загальних обсягів виробництва цукру, в тому числі і з
цукрових буряків, представлена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка обсягів виробництва цукру в Україні у 1990-2003 рр. [розраховано за
даними 159, с.131]
Рік
Обсяг виробництва цукру в Україні
всього
в тому числі:
з цукрового буряку
тис. т
% до 1990 р.
тис. т
% до 1990 р.
1990
6791
100,0
5388
100,0
1991
4786
70,5
3844
71,3
1992
3604
53,1
3599
66,8
1993
3993
58,8
3989
74,0
1994
3381
49,8
3378
62,7
1995
3894
57,3
3500
65,0
1996
3296
48,5
2702
50,1
1997
2034
30,0
2034
37,8
1998
1984
29,2
1876
34,8
1999
1858
27,4
1640
30,4
2000
1780
26,2
1552
28,8
2001
1947
28,7
1657
30,8
2002
1621
23,9
1428
26,5
2003
2486
36,6
1456
27,0
Дані, наведені в табл. 2.1 дозволяють зробити висновок, що протягом
1990-2002 років в Україні спостерігалася чітка тенденція до зниження обсягів
виробництва цукру, як в цілому, так і з цукрових буряків зокрема. І хоча у
1993, 1995 та 2001 роках мали місце незначні збільшення обсягів виробництва у
порівнянні з попередніми роками, не можна сказати, що ці відхилення значною
мірою впливають на загальну тенденцію. Протягом 1990-2002 років темпи зменшення
обсягів виробництва цукру з цукрових буряків були нижчими за темпи зменшення
загального обсягу виробництва цукру. І цей факт можна вважати позитивним, адже
на рівень економічної безпеки України впливають обсяги виробництва цукру саме з
сировини, що виробляється на території нашої країни, тобто з цукрових буряків.
Що стосується виробництва цукру у 2003 році, то, як згадувалося раніше, в
Україні склалася нетипова ситуація: стрімко (більш як на 50 %) зріс загальний
обсяг виробництва цукру, при цьому обсяг виробництва з цукрових буряків
залишився майже незмінним. Тобто, загальна тенденція до зниження останнього, що
була характерною для 1990-2002 років, і в 2003 році залишилася незмінною.
Ці тенденції відбилися на структурі виробництва цукру (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Структура виробництва цукру за сировиною в Україні за 1990-2003 рр.
[розраховано за даними 159, с.131]
Так, у 1998-2003 рр. спостерігається тенденція до збільшення частки виробництва
цукру з сирцю. Це може бути пояснене тим, що обсяги зовнішньоекономічних
операцій зазвичай майже не залежать від дії ринкового механізму, а визначаються
міжнародними угодами, які обумовлені скоріше не економічними, а політичними
причинами. Україна, як молода держава, ще не зайняла гідного місця на
міжнародному ринку. І тому обсяги її експортно-імпортних операцій не є
стабільними. Значною мірою це стосується операцій з цукром.
В той же час, хоча частка виробництва з цукру-сирцю протягом досліджуваного
періоду коливалась, але протягом 1990-2002 рр. не була вищою за 1/5
національного виробництва. Ситуація, що спостерігалася в 2003 році, коли частка
виробництва з цукру-сирцю перевищила 40 %, не є типовою для національного ринку
цукру. Слід зауважити, що собівартість цукру з тростини є помітно нижчою за
собівартість цукру з буряків [48, с.78-79; 175, с.90; 195, с. 140], а значить
більш дешевий цукор витіснятиме з ринку більш дорогий, роблячи виробництво
останнього нерентабельним. Таким чином, якщо пропорції, характерні для
2003 року зберігатимуться й надалі, то це може призвести до повного знищення
цукробурякового виробництва в Україні.
Що стосується імпорту цукрової продукції України, то у 2003 р. він дорівнював
338,8 млн. долл. США, у т.ч. цукру з цукрових буряків та тростини  – 314,8
млн. долл. США [59, с. 83]. Основним постачальником у 2003 р. була Бразилія, на
яку припадало майже 60 % вітчизняного імпорту цукру. На країни СНД припадало
13,5 % його загального обсягу (рис. 2.2). 
Як відзначалося раніше, поточний стан та тенденції розвитку національного ринку
цукру в цілому та його окремих елементів, зокрема пропозиції, обумовлені,
по-перше, особливостями розвитку загальногосподарської кон’юнктури України,
по-друге, динамікою світового ринку цукру, та, по-трет