Вы здесь

. Фінансовий механізм санації підприємства

Автор: 
Багацька Катерина Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001120
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ І ПЕРЕРОБНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Аналіз сучасного стану підприємств харчової і переробної промисловості
З початку 90-х років економіка України демонструє якісно нові елементи кризи,
які зумовлені характером перехідних процесів і залежать від форм, терміну й
методів реформ, що впроваджуються [165, с.224].
В Україні порушилася єдність елементів процесу праці і відбулася деградація
кожного з них окремо. Кризою вражені всі елементи, що визначають процеси праці:
криза процесу праці, що виявляється у декваліфікації, безробітті, важкій
демографічній ситуації, хронічній невиплаті заробітної платні, падінні стимулів
до високопродуктивної праці; криза предметів праці – у втраті сировинної бази,
що опинилася за кордоном, і у відсутності власних джерел нафти, газу, бавовни і
деяких інших видів сировини та енергоносіїв; криза засобів праці – у фізичному
і моральному зносі виробничих потужностей підприємств, зубожінні їх структур.
Перенакопичення промислового капіталу за обставин кризи виявляється одночасно в
усіх трьох його функціональних формах:
1) надвиробництві товарного капіталу (засоби виробництва і предмети споживання)
– супроводжується зростанням нереалізованих запасів і скороченням поточного
виробництва;
2) стрибкоподібному зростанні надлишкового капіталу у продуктивній формі
(засоби виробництва та робоча сила) – зростання недовантаження виробничих
потужностей, безробіття;
3) перенакопиченні капіталу в грошовій формі, що не знаходить прибуткового
застосування.
Під впливом спаду виробництва, жорсткої монетаристської політики, лібералізації
цін, зростання тіньового сектора економіки, інфляції, неплатежів та інших
кризових чинників порушується кругообіг грошового капіталу підприємства.
Грошовий капітал застосовується на початковій і завершальних стадіях кругообігу
промислового капіталу. Підприємства для забезпечення розширеного відтворення
мають виконувати фінансові зобов’язання і бути спроможними здійснювати певні
витрати – купівлю на товарному ринку й на ринку праці, тобто повинні виступати
покупцем, який має гроші [165, c.225].
Перший етап кризи грошового капіталу (1992-1994 рр.) – удар по ліквідності
грошей, що призвело до припинення виконання грішми функцій засобу накопичення і
міри вартості. На другому етапі (до 2001 р.) загострилася проблема кількісної
нестачі грошей. Частина валового накопичення капіталу продовжувала падати,
вимивались кошти для розширеного відтворення, реконструкції та інвестування.
Втрата грошей призвела до глибокого спаду виробництва і вкрай загострила
проблему фінансування оновлення основних виробничих фондів. Вибуття зношених
основних фондів з кожним роком зменшувалося, в результаті чого спостерігається
зниження питомої ваги фондів порівняно молодого віку і перспективною є тільки
четверта їх частина.
Передумовою зносу основних фондів у промисловості взагалі і переробній зокрема
є те, що з початку 80-х рр. фінансувалися капітальні вкладення переважно на
приріст потужностей, а не на заміну.
Обіг продуктивного капіталу охоплює тільки продуктивне споживання засобів
виробництва, у процесі якого вони піддаються фізичному і моральному зносу.
Фізичному зносу підлягають всі знаряддя виробництва, у той же час для кожної
конкретної машини розміри зносу неоднакові, як і форми його прояву. Криза
капіталу у продуктивній формі сприяє зниженню витрат на науково-дослідні роботи
та інновації. Фінансові обмеження розвитку інноваційної діяльності підприємств
призводять до подальшого відставання у впровадженні новітніх технологій і
техніки.
Склалася ситуація, при якій центр ваги перенісся зі сфери управління
виробництвом у сферу управління власністю. При цьому виникли структурні розриви
господарських, виробничих і технологічних зв’язків. Тотальна приватизація і
усунення держави від втручання в економіку, поспішне перепрофілювання
підприємств і виробництв обумовили знищення і деградацію науково-технічного
потенціалу країни.
Таким чином відтворення продуктивного капіталу проходило з перебоями. А в разі
порушення кругообігу продуктивного капіталу припиняється вироблення додаткової
вартості і руйнується сам капітал.
У процесі виробництва продуктивний капітал перетворюється у товарний капітал.
На українських товарних ринках також спостерігалися і спостерігаються кризові
явища, такі як втрата товаровиробниками внутрішнього ринку, що спричиняє
тенізацію економіки, контрабанду, недобросовісну конкуренцію. Криза капіталу в
товарній формі проявляється у зростанні товарних запасів (нереалізованих
товарів) навіть при скороченні виробництва товарів, у втраті внутрішнього та
зовнішнього ринків [165, с.229].
Отже, порушення єдності простих моментів процесу праці та кругообігу
промислового капіталу створюють негативне підґрунтя роботи підприємств, що
ускладнює їх діяльність і призводить до кризових ситуацій або банкрутства.
Протягом останніх років економіка аграрного сектору України зазнає глибокого
реформування, характеризується підвищенням ділової активності товаровиробників
та фінансовою стабілізацією. Ринкові умови господарювання передбачають
дотримання принципів самоокупності та самофінансування підприємств усіх форм
власності, підвищення їх конкурентоспроможності та беззбиткове ведення бізнесу.
Керівництво підприємств має формувати альтернативні варіанти організації
виробничої діяльності, які б забезпечували не тільки досягнення кінцевої мети
діяльності, а і зменшення ризику недоотримання прибутку, запобігання
банкрутства [37].
В ринкових умовах господарювання необхідною умовою функціонування підприємств
АПК є їх ефективність, яка передбачає от