Вы здесь

Сорбційне концентрування Pd(II) на клиноптилоліті i мор-деніті та його застосування в аналізі.

Автор: 
Коркуна Ольга Яремівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U001130
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1. Реагенти та апаратура
Реагенти
Всі водні розчини, які використовувались в роботі, готували на дистиляті.
Нітратні розчини паладію (ІІ) готували розчиненням хімічно чистого металу
(99,99%) в нітратній кислоті (1:1). Хлоридні розчини паладію (ІІ) готували
розчиненням солі PdCl2 “о.с.ч.” в розбавленій хлоридній кислоті. Ідентифікацію
розчинів Pd(II) проводили спектрофотометрично (рис.2.1).
Рис. 2.1. Абсорбційний спектр водного розчину Pd(II), СPd(II)=8,78Ч10-4 М,
C(HNO3)=1,0 М.
Робочі розчини кислот: HClO4, HCl, HNO3, H2SO4 готували розведенням
відповід-них концентрованих кислот кваліфікації “хч”. Розчини гідрооксидів:
NH3ЧH2O, NaOH го­тували з реактивів марки “хч”. Для титриметричної
стандартизації кислот використову­вали розчин бури, для стандартизації натрій
гідрооксиду використовували розчин окса­латної кислоти, які готували із
реактивів Na2B4O7Ч10H2O марки “ч.д.а.” та H2C2O4Ч2H2O марки “о.с.ч.”
відповідно. В роботі використовували розчини солей: натрій нітрат, натрій
хлорид, натрій сульфат, барій нітрат, барій хлорид, натрій цитрат, натрій
тартрат, натріє­ву сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, які готували з
відповідних реагентів кваліфі­кації “ч.д.а.”; розчини натрій карбонат, натрій
фосфат, натрій оксалат, натрій ацетат, кальцій нітрат, кальцій хлорид - з
реактивів марки “хч”; розчини амоній нітрат, амоній хлорид – з реагентів марки
“о.с.ч.”.
Розчини Cu(II), Ni(II), Mn(II), Mg(II), Pb(II), Zn(II), Fe(III), Al(III),
Ho(III), Ga(III), Ag(I) готували розчиненням точної наважки металу (99,99%) в
нітратній кислоті (1:1), а розчини Au(III) та Pt(IV) готували розчиненням
точної наважки металу (99,99%) у сумі­ші нітратної (1:1) та хлоридної (1:1).
Розчини K(І), Na(І) та Са(ІІ) готували з відповідних фік­саналів, розведенням
дистильованою водою.
Розчин Os(IV) готували розчиненням осмієвої кислоти (ч.д.а.), яка зберігалась у
герметичній ампулі, у водному розчині хлоридної кислоти концентрації 1,0Ч10-3 М
згід­но методики [423]. Розчин Os(IV) витримували протягом місяця, після чого
проводили його стандартизацію йодометрично згідно мето­дики [423]. В роботі
використовували хлоридні розчини Rh(ІІІ) та Ir(IV). Для одержання цих розчинів
проводили спікання металічних родію та іридію (99,99%) з окиснювальною сумішшю
NaNO3+NaOH у співвідношенні 1:3 у присутності барій пероксиду при темпе­ратурі
650К з наступним розчиненням плаву у хлоридній кислоті за методикою, описа­ною
в роботі [424]. Вміст родію у одержаних розчинах контролювали титриметрично
[424]. Концентрацію хлоридного розчину Ir(IV) встановлювали йодометрично [424].
У роботі використову­вали перхлоратні розчини Ru(IV). Для одержання відповідних
розчи­нів використовували метод сплавляння металічного рутенію (99,99%) із
окиснювальною сумішшю (NaNO3 + NaOH) з наступним розчиненням одержаного плаву у
перхлоратній кислоті [424]. Вміст рутенію у розчинах контролювали йодометрично
та спектрофото­метричним методом з о,оґ-фенантроліном [424].
Розчини 1-(2-піридилазо)-2-нафтолу (ПАН) готували розчиненням реактиву фірми
“Chemapol”, марки “хч” у хлороформі та гексані. Розчин хромазуролу S готували
розчи­ненням реактиву фірми Poch (Польща) кваліфікації “хч”у етиловому спирті,
1% розчин диметилгліоксиму готували розчиненням реактиву марки “ч.д.а” в
етиловому спирті.
Розчин тіосечовини готували розчиненням реактиву марки “ч.д.а” в дистиляті,
під­кисленому 1 М НСl, 10 %-ний розчин сульфосаліцилової кислоти готували
розчиненням наважки реактиву марки “ч.д.а” у дистильованій воді. Розчини
еріохромціаніну готували розчиненням реактиву фірми Poch (Польща) кваліфікації
“хч” у дистильованій воді.
1 %-ний розчин аскорбінової кислоти готували розчиненням наважки реактиву марки
“хч” у дистильованій воді, ацетатний буферний розчин готували згідно [425].
Для модифікації Н-клиноптилоліту використовували розчин
3-амінопропілтри­етоксисилану (C2H5O)3Si(CH2)3NH2 (фірма “Aldrich” (Німеччина)
в толуені, розчин ди­брометилену (CH)2Br2 (фірма “Синбіас” (Україна), марка
“хч”) в толуені, розчин ацетил­ацетону C5H7O2 (фірма “Синбіас” (Україна), марка
“хч”) в діоксані, розчин NH2OHґHCl (реактив марки “ч.д.а.”) в етиловому
спирті.
Для розчинення органічних речовин використовували хлороформ, гексан, толуен,
діоксан марки “ч.д.а.”, ацетон марки “о.с.ч.”та 96% етиловий спирт.
Апаратура
Вольтамперометричні дослідження проводили на осцилографічному полярографі ЦЛА
модель 03 у двоелектродній термостатованій чарунці: індикаторний електрод,
ка­тод – ртутний крапаючий електрод (р.к.е.), електрод порівняння, анод –
меркурій хло­ридний (насичений каломелевий) електрод (н.к.е.). Характеристики
капіляра у розчині 0,16 М натрій перхлорату без накладання напруги: m =
0,706 мг/с, ф = 7,5c. Значення по­тенціалів піків безпосередньо у максимумі
вимірювали за допомогою цифрового вольт­метра В7-21 з точністю ±1мВ. На чарунку
накладалась поляризуюча напруга з пилопо­дібною формою розгортки. Температура
розчину підтримувалась постійною (t=20±1°C) термостатом VEB MLW W1. Розчинений
кисень усувався із досліджуваних розчинів пропусканням через них очищеного
аргону протягом 5 хвилин.
У роботі користувалися муфельною піччю марки CНОЛ-1.6.2.008/-М1 та сушиль­ною
шафою марки WSU 200 (Німеччина).
Величину рН вимірювали рН-метром рН-673М з аргентум хлоридним електродом
порівняння. Необхідне значення кислотності середовища створювали додаванням
ніт­ратної та хлоридної кислот та розчинами натрій гідроксиду, амоній
гідроксиду, аміачно­го або ацетатного буферних розчинів у залежності від
завдання експерименту.
Спектрофотометричні дослідження проводи