Вы здесь

Особливості поліморфізму білків і факторів груп крові та його використання в селекції овець асканійського типу багатоплідного каракулю

Автор: 
Кириченко Віктор Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001134
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідницькі роботи з визначення особливостей поліморфізму білків і факторів
груп крові та його використання в селекції овець асканійського типу
багатоплідного каракулю проведені на базі племзаводу “Маркеєво” Чаплинського
району Херсонської області у 1999-2004 роках за розробленою схемою (рис. 2.1).
В господарстві за методикою академіка М.Ф. Іванова, шляхом відтворювального
схрещування каракульської та багатоплідної романовської порід створено, а в
1971 році затверджено асканійський породний тип багатоплідних каракульських
овець.
Вівці цього типу продукують смушки чорного та сірого забарвлення,
характеризуються підвищеною багатоплідністю (159-194%), міцною конституцією,
великою живою масою (барани-плідники – 83-98 кг, вівцематки – 56-63 кг), доброю
пристосованістю до умов півдня України, виходом смушків першого сорту 82-86%.
Для цього типу характерні великий розмір смушків (одинаків – 1719 см, двійнят –
1613 і трійнят – 1335 см), легкість міздри і вкорочений волос, середні за
шириною (від 4 до 8 мм) і довгі валькуваті завитки, шовковистий і блискучий
волосяний покрив, що відповідає вимогам чистопородного каракулю. В селекційному
стаді існує п’ять генеалогічних ліній: № 144, 1185, 434, 1542 і 123 [186].
В господарстві налагоджений племінний і зоотехнічний облік, створено добрі
умови годівлі й утримання.
Матеріалом досліджень слугували індивідуальні зразки крові овець, а також дані
первинного зоотехнічного та племінного обліку, зведених звітів про бонітування
стада, дані наукових публікацій щодо продуктивних та відтворювальних якостей
асканійського типу багатоплідних каракульських овець. На все досліджене
поголів’я була створена база даних з даними походження, продуктивності та
генетичного типування.

Тестування тварин за антигенними факторами груп крові здійснювали у лабораторії
імуногенетики Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова
“Асканія-Нова” за загально прийнятою методикою [88, 92, 129] із використанням
10 моноспецифічних сироваток-реагентів п’яти генетичних систем (A, B, C, D, R),
виготовлених в цій лабораторії.
Зразки крові на імуногенетичний аналіз відбирали з яремної вени здорових
тварин у пробірки з консервантом (4-5 мл). До складу консерванту входили:
натрій лимоннокислий трьохзаміщений – 30 г.; глюкоза – 10 г.; стрептоміцин –
100000 од.; дистильована вода – 1000 мл. Співвідношення антикоагулянта до
об’єму крові 1:4 – 1:5. Вміст пробірки ретельно перемішували, щоб запобігти
коагуляції. В іншу пробірку відбирали кров без антикоагулянта для отримання
сироватки, яка використовувалась при вивченні поліморфізму білків та
ізоферментів.
В якості молекулярно-генетичних маркерів для аналізу генетичної структури
досліджуваної популяції овець, поряд з факторами груп крові, використовували
типи і алелі білків і ферментів крові тварин: транспортні білки – гемоглобін
(Hb), трансферин (Tf), посттрансферин (Ptf), церулоплазмін (СР), Х-білок
(X-Protein), амілаза-І (АМ-І) (К.Ф. 3.2.1.1), альбумін (Alb); фермент гліколізу
– регуляторного гену (LDR); фермент циклу Кребса – малік-ензим (ME) (К.Ф.
1.1.1.40); ферменти метаболізму екзогенних субстратів – арілестераза (AЕs),
лужна фосфатаза (Ap) (К.Ф. 3.1.3.1), лейцинамінопептидаза – (LAP) (К.Ф.
3.4.1.1); фермент метаболізму перекисних радикалів – діафораза (DP) (К.Ф.
1.6.2.2); фермент метаболізму пуринових основ – пуриннуклеозидфосфорилаза (NP)
(К.Ф. 2.4.2.1); карбоангідраза (KA) (К.Ф. 4.2.1.1);
глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа (p.D) (G 6 PD; К.Ф. 1.1.1.49). Тестування овець
за білковими системами Ptf, X-Protein, LDR, ME, LAP, DP, NP, KA, p.D проведено
у відділі молекулярно-генетичних досліджень Інституту агроекології та
біотехнології УААН. Матеріали люб’язно надані д.с.-г. наук С.І. Тарасюком.
Для порівняння зміни генетичної структури стада під впливом селекції та пошуку
зв’язку молекулярних маркерів з господарсько-корисними ознаками використані
деякі матеріали досліджень лабораторії імуногенетики Інституту “Асканія-Нова” з
атестації тварин стада за попередні роки.
Для встановлення змін генетичної структури стада під впливом селекції
використані матеріали тестування тварин за 1966-1980 роки за локусами
гемоглобіну та трансферину, які люб’язно надані В.В. Підгорним.
Дані бонітування стада люб’язно надані к. с.-г. наук М.М. Туринським.
Зразки крові аналізували методом горизонтального електрофорезу на крохмальному
гелі. За носій використовували крохмальний гель, виготовлений з частково
гідролізованого крохмалю за методикою Л.В. Богданова та В.М. Обухівського
[30].
Поліморфізм трансферину, гемоглобіну та лужної фосфатази визначали,
використовуючи трис-цитратний та електролітний буфери за В. Гане [231].
Горизонтальний електрофорез сироваточної арілестерази проводили за методикою О.
Смітіса [283].
Частоту генотипів (фенотипів) визначали як долю особин, які мають даний генотип
(фенотип) від загальної кількості обстежених тварин [127].
Частоту алелів розраховували за формулою:
де PF – частота алеля;
F – кількість гомозигот по алелю;
FV – кількість гетерозигот;
n – кількість усіх обстежених тварин.
У “відкритих” системах груп крові частоту антигенів у популяції розраховували
за формулою М. Бренда [116]:
де P – частота і-го антигена в популяції;
ni – кількість тварин-носіїв даного антигена;
N – кількість усіх обстежених тварин.
В двохалельній системі груп крові, де серологічно можливо виявити лише один
алель, спочатку розраховували частоту невідомого алелю, а