Вы здесь

Болгарська переселенська говірка мішаного типу: стан і етапи фомування

Автор: 
Георгієва Світлана Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001171
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ III. Лексика) матеріал, дійшли висновку, що
переселенці з фракійским типом в зорянській говірці можуть бути з ареалу
говірок Елхово і Тополовградська. Як відзначає Й. Іванов, фракійські говірки
займають значну частину рупського діалектного ареалу, у південній частині
Фракійської долини – Тополовградський, Елховський, Свіленградський,
Хасковський, Первомайський р-ни [98, с. 76].
З 108 карт БДАО: лексеми, що мають великі ареали, подано на 61 карті (к. № Л
8-11, 14-16, 18-20, 24-26, 28, 30, 32, 37, 39, 40-43, 49, 54-59, 61-69, 71-77,
79-82, 84-91, 93-94, 96-98, 100-103, 105-108); на 8 картах засигналізовано
відсутність десигната або його втрату (к. № Л 1, 4. 6, 7, 21, 22, 29, 31); на
32 картах співпадають лексеми, які притаманні зорянській говірці, зокрема:
к. № Л 12 ‘ручка відра’: преждило (Елхово);
к. № Л 13 ‘ручка корзини’: преждило (Елхово);
к. № Л 33 ‘капуста’: лахна (Елхово);
к. № Л 36 ‘стебло гарбуза, кавуна’: ластуна (Елхово);
к. № Л 38 ‘плід шовковицi’: дуда (Елхово) // ч’арница
(Тополовградське);
к. № Л 44 ‘хвіст тварини’: упашка (Тополовградське) // куйрук
(Елхово);
к. № Л 45 ‘ індичка’: фитка (Тополовградське);
к. № Л 46 ‘індик’: фиток (Тополовградське);
к. № Л 48 ‘лелека’: штърк’ал (Елхово і Тополовградське);
к. № Л 49 ‘пташка’: птичка (Тополовградське);
к. № Л ‘дзьоб птаха’: гага (Елхово) // калхун (Тополовградське);
к. № Л 51 ‘гусениця шовкопряда’: куприна
(Елхово і Тополовградське);
к. № Л 52 ‘кокон шовкопряда’: мамул (Тополовградське);
к. № Л 53 ‘стайня’: дам (Тополовградське);
к. № Л 60 ‘цвях’: пирон (Елхово);
к. № Л 70 ‘мізинець’: кунд’ел (Елхово);
к. № Л 78 ‘хутряна шапка’: калпак (Елхово) // шапка (Тополовградське);
к. № Л 83 ‘намисто’: мониста (Елхово) // синци (Тополовградське);
к. № Л 92 ‘заходить сонце’: зас’ада (Елхово) // зайд’о (Тополовградське);
к. № Л 95 ‘гаряча вода’: вр’ала уда (Елхово).
Аналіз лексики зорянської говірки дозволяє стверджувати, що переселенням із
районів Елхова і Тополовградська можна пояснити функціонування у досліджуваній
говірці лексичних дублетів упашка // куйрук, птичка // штичи // ствичи, маниста
// синци, зас’ада // зайдо, калпак // шапка, гага // калхун та ін.
Історично сформована говірка часто зберігає архаїчну лексику – унікальну чи
обмежену в широкому уживанні. Ця лексика цінна як свідчення давніх коренів
говірки. У лексичному складі досліджуваних болгарських говірок є слова,
поширені і в інших діалектах, а також слова зі зміненим значенням та
вузьколокальні. До таких належить, наприклад, лексема раки ‘фарширований
перець’, яку можна вважати маркером зорянської говірки. В БЕР ця лексема
зафіксована зі значенням ‘перець, фарширований з рисом та крупою’, (неясного
походження) в округах Гецово, Разградско, зі значенням ‘червоний перець,
фарширований з рисом’, в селищах Долна Студена, Беленско, із семантикою
‘фарширований перець’ – у селищі Каринці, Великотирнівської округи, а зі
значенням ‘фарширований перець з рисом або м’ясом’ – у Поповскій окрузі [БЕР
VI, с. 167]. В інших бессарабських болгарських говірках цю лексему не
зафіксовано.
Іншим маркером зорянської говірки може бути назва тварини бат’оо б?л’ч’ица //
скакарџа ‘ласка’.
Дослідники справедливо відзначають, що лексиці, порівняно з іншими структурними
рівнями, властива висока проникненість іншомовних елементів. До запозичень
належать усі ті слова, які були перейняті в період проживання болгар на
Бессарабії. На запозичений характер слова вказують:
1) звукова форма слова, яка не відповідає звуковій системі болгарської говірки:
жирибец (повноголосся), дуп, кружочи (у на місці @);
2) якщо лексема має не характерні для болгарської говірки афікси: вусток;
3) якщо історичні факти свідчать, що названа реалія або поняття не були відомі
діалектоносіям до їхнього переселення з метрополії, нова лексика з’явилася з
організацією колективних господарств у болгарських селах, напр.: колхос, план,
график, бригада, звено та ін., що в болгарській літературній мові є
запозиченнями з російської. Усі пізні за часом появи росіянізми у говірці
належать до запозичень [95, с. 65].
Водночас спостерігається формування проміжної форми ідіому на шляху від
діалекту до літературної мови – інтердіалекту, яке І. А. Стоянов окреслює
терміном бессарабське болгарське або буджакське болгарське койне [178].
Багато питомих болгарських лексем виходять з ужитку, заступаються субститутами
– відповідними російськими (рідше українськими) лексемами. Частина лексем
втрачаються разом з реалією, з якою жорстко співвіднесені.
Записані тексти фіксують заступлення питомих болгарських лексем росіянізмами і
українізмами найчастіше у мовленні молодшого покоління. Так, замість лексеми
буйа все частіше вживається російське краска, замість вапцоом – крас’aвам,
замість чиис – приданайе, замість хагъл – сарай та ін.
Так, у говірці фіксуємо: паталок (болг. таван), українське шкода (болг. бел’a);
варіативно чиис і приданайе, вапцоот і крас’aват, имиш і сладусти, алтъни і
золуту. У мовленні середнього покоління: адд’ел’ну (замість башка), бумага
(замість канига), приглашават (замість кал’есват), краска (замість буйа),
буханка (замість самун), знак (замість нишан). У мовленні молоді: баклашка
замість бъклица, тар’елка замість паница, каждий замість ката, тис’aчи замість
хил’aди та деякі інші. Повторюються в усіх селах приклади з лексемами
приглашават, крас’aт, придану, сладусти (замість кал’есват, буйадисат, вапцат,
ч’еиз, имиш).
Значення багатьох традиційних для говірки лексем молоді носії говірки не
знають, оскільки не використовують у мовленні.