Вы здесь

Товарні біржі України в період нової економічної політики (1921-1928 рр.)

Автор: 
Хромов Ігор Олександрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001231
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТОВАРНІ БІРЖІ В СТРУКТУРІ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
2.1. Господарство України на початку ХХ століття і в період непу
Україна напередодні першої світової війни являла собою в достатній мірі
розвинуту аграрно-індустріальну частину царської Росії.
У 1913 р. в Україні під зернові культури було засіяно 20,7 млн. гектарів
родючих земель, врожай склав 204,8 млн. центнерів. Цукрового буряка було
зібрано 89,3 млн. ц., картоплі – 54,4 млн. ц. [161, с. 8 ].
За прийнятими у той час метричними мірами врожай зернових оцінювався щорічно в
розмірі понад 1 млрд. пудів і його було достатньо як для відтворення сільського
господарства, так для промислової переробки і продажу в інші райони царської
Росії і за межі імперії. Лише протягом трьох передвоєнних років – з 1909 до
1911 рр. з України щорічно вивозили по 300 млн. пудів хліба [18, с. 106 ].
Достаток сільськогосподарських продуктів сприяв розвитку харчової
промисловості, що традиційно посідала перше місце серед інших галузей.
В Україні інтенсивно розвивалися чорна металургія, кам'яновугільна
промисловість, машинобудування і металообробка. Багато в чому це було пов'язано
з приливом у зазначені галузі іноземного капіталу, який приваблювали в Україні
дешева робоча сила, наявність різноманітних природних ресурсів, висока норма
прибутку. Перед війною в українську промисловість було вкладено 378 млн.
золотих карбованців, у тому числі в металургію – 174 млн., кам'яновугільну
промисловість - 114 млн., металообробку – 45 млн. карбованців [203, с. 18 ].
Дані, що характеризують валовий обсяг і структуру промисловості України в 1912
р., наведено нижче (табл.2.1.).
Таблиця 2.1.
Сукупний обсяг і структура промисловості України в 1912 р.*
Галузі
Оптова продукція в тис. золотих крб.
У % до всієї промисловості
1. Гірнича
407105
36,1
у тому числі
а) кам'яновугільна
151378
13,4
б) металургійна
227524
20,1
2. Машинобудування і металообробка
140692
12,4
3. Хімічна
22488
2,0
4. Силікатна
27997
2,5
5. Харчова
468065
41,5
у тому числі
а) цукрова
220492
19,6
б) борошномельна
160119
14,3
6. Обробка сільгоспсировини
30803
2,7
7. Деревообробка
18115
1,6
8. Інші галузі
13876
1,2
У цілому
1129141
100,0
*Складено за даними: Хромов П.А. Промисловість України перед Вітчизняною
війною. – К.: Українське державне видавництво, 1945, с. 19.
З таблиці видно, що промисловість України була представлена такими ведучими
галузями, як харчова, гірнича і машинобудівна, на частку яких приходилося 90%
від загального обсягу випуску продукції. При цьому зазначені галузі відігравали
важливу роль не тільки в промисловості України, але й у господарстві всієї
царської Росії. Досить відзначити, що 212 цукрових заводів України давали 80%
загальноросійського виробництва цукру. Видобуток вугілля в Донбасі зріс з 1018
млн. пудів у 1910 р. до 1550 млн. пудів у 1914 р., а виплавка чавуну за ці ж
роки збільшилась з 126 млн. до 190 млн. пудів. Україна стала головною
вугільно-металургійною базою царської імперії [102, с.486].
В Україні успішно працював і розвивався морський, річковий і залізничний
транспорт, за допомогою якого виконувалися вантажоперевезення усередині і за
межі губерній, а також здійснювалися експортно-імпортні операції.
На відміну від багатьох інших регіонів імперії в Україні широко
використовувалися товарно-грошові відносини в господарських операціях між
товаровиробниками і споживачами, між промисловістю і сільським господарством. У
1912 р. в Україні нараховувалося 237904 оптових, оптово-роздрібних і роздрібних
торговельних організацій, магазинів, лотків і прилавків [28, с. 3]. Сукупний
торговельний обіг оцінювався в 4,5 млрд. золотих карбованців [28, с. 4].
Значну частину сільськогосподарських і промислових товарів в Україні продавали
і купували на ярмарках. Товарні ярмарки виникли в Україні в епоху
феодально-кріпосницької економіки в якості періодично діючих торгових центрів.
Їхнє існування було обумовлено такими причинами як просторість території при
низькій густоті населення, поганим станом доріг, особливо під час весняного й
осіннього бездоріжжя, внаслідок чого утруднялися регулярні постачання товарів з
місць виробництва в місця споживань, слабістю постійної торгівлі.
В Україні щорічно проходило понад 2 тисяч міських і сільських ярмарків. До
числа найбільш великих ярмарків – з оборотом понад 5 млн. крб. відносилися
Київський Контрактовий, Харківські – Хрещенський, Покровський, Успенський і
Воздвиженський, а також Ільїнський у Полтаві.
І все ж таки ведучу роль у внутрішній і зовнішній торгівлі України напередодні
імперіалістичної війни відігравали не ярмарки, а товарні біржі – постійно діючі
ринки, за допомогою яких здійснювалися купівля і продаж великих партій
промислових і сільськогосподарських товарів на основі їхніх зразків і проб без
переміщення самої товарної маси до місця реалізації.
«Серед сучасних господарських установ немає жодного більш характерного для
капіталістичної системи господарства, ніж біржа, - відзначав відомий
український учений – економіст М.І. Туган-Барановський. – І чим більше
господарський лад тієї або іншої країни переймається капіталістичними рисами,
тим більше значення в ній здобуває біржа. Тому по важливості біржі в
господарському житті тієї або іншої країни можна судити про ступінь її
капіталістичної зрілості» [185, с. 24].
В Україні перша товарна біржа виникла в 1796 р. в Одесі. Своєю появою Одеська
біржа зобов'язана клопотанню іноземних і місцевих купців, яким був необхідний
постійно діючий оптовий ринок для покупки і продажу зерна й інших товарів
великими партіями. Негоціанти з Європи і Ближнього Сходу привозили