Вы здесь

Особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті

Автор: 
Черепєхіна Ольга Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001376
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ У СПОРТІ
2.1. Зміст та структура психологічної готовності психологів до професійної
діяльності у галузі спорту
З науково-практичної діяльності Р.М.Загайнова [74; 75; 76; 77] виходить, що
чинником ефективності професійної діяльності психолога у спорті виступає
здатність психолога завжди бути готовим достойно зустріти будь-який результат
своєї діяльності. А це передбачає необхідність сформувати у спортивного
психолога стійку психологічну настанову, основою якої є глибока любов до людини
(спортсмена, тренера), а також психологічну готовність до ефективного
здійснення своєї професійної діяльності.
Існує сім критеріїв оцінки ефективності професійної діяльності психолога.
Розглянемо резюме ключових ідей Р.С.Кочюнаса [102]. До таких критеріїв він
відносить: інтенціональність психолога, здатність до творчого прийняття рішень,
володіння психологічними техніками, індивідуальна та культурна емпатія, навички
спостереження клієнта, здатність до інтеграції з клієнтом. Наявність у
психолога сукупності зазначених вище ознак є передумовою психологічної
готовності до професійної діяльності, зокрема, у спорті.
За даними соціально-психологічних досліджень, проведених нами у 2000-2001 рр.,
основними функціями психолога у баченні тренерів є психологічна підготовка і
психологічна реабілітація спортсменів після невдалих виступів на змаганнях,
травм та інше. Це обумовлено тим фактом, що учбово-тренувальний процес у спорті
складається з підготовки до змагань (фізичної та психологічної), виступу
спортсменів на змаганнях та етапу, що наступає за змаганнями.
Г.Д.Горбунов [57] визначає такі критерії ефективності професійної діяльності
спортивного психолога: бути корисним та подобатися спортсменам і тренерам; а
також той факт, що на певному етапі роботи психолога у спорті від його послуг
відмовляються. Цей парадоксальний факт свідчить про те, що роки роботи
психолога у спорті дали безпосередній результат та відмова від його допомоги є
проявом самостійності спортсмена (тренера) у вирішенні психологічних проблем та
самодостатності, як результат взаємодії з психологом.
Відомі такі дослідження, в яких здійснюється спроба вивчення зв’язку і впливу
певних особистісних якостей (наприклад, комунікативної компетентності) на
ефективність діяльності психолога, що дає можливість, враховуючи результати
дослідження, оцінювати складові певної якості як бажані чи як не бажані для
психолога, тобто як ті, що сприяють або не сприяють формуванню психологічної
готовності психолога до професійної діяльності у спорті.
У деяких дослідженнях підкреслюється необхідність розвитку у психолога для
формування психологічної готовності до професійної діяльності таких якостей, як
емоційна стійкість, терпимість, стресостійкість, атракція та ін.
(М.В.Молоканов, 1995, Є.Е.Смирнова, 1977, І.М.Юсупов, 1992).
Деякі дослідники зазначають негативні якості психолога, які заважають йому
здійснювати ефективно професійну діяльність (Н.А.Амінов, Ю.В.Ємельянов,
М.В.Молоканов, Є.Е.Смирнова ), зокрема, схильність до синдрому емоційного
вигоряння, високий рівень тривожності, сором’язливість тощо.
Карл Роджерс [187], один із засновників гуманістичної психології, виділив
чотири якості, які обумовлюють психологічну готов сніть психолога до
спілкування з клієнтом. Їх можна запропонувати у якості критеріїв оцінки
психологічної готовності до психологічного консультування: конгруентність;
прийняття себе; прийняття інших; емпатичне розуміння.
Розглядаючи різні наукові джерела з даної проблематики, ми наближаємося до
розуміння моделі особистості психологічно готового до професійної діяльності
психолога. Як зазначає Р.Кочюнас [102], мова йдеться, звісно, про “динамічну”
модель, оскільки кожен психолог має можливість її доповнити.
У роботі Р.Кочюнаса “Психологічне консультування” [102] зазначено три
постулати, сформульовані K.Scheider (1992), які можна розглядати як чинники
психологічної готовності до професійної діяльності психолога-консультанта:
особистісна зрілість, що передбачає здатність психолога ефективно вирішувати
свої проблеми, толерантність та відвертість по відношенню до себе; соціальна
зрілість психолога, яка виражається у тому, що психолог є терпимим, відвертим
по відношенню до інших. Р.Кочюнас накреслює, що зрілість психолога розуміється
як динамічний процес, а не як стан.
Процес формування психологічної готовності до професійної діяльності психологів
у спорті обумовлений цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних факторів, серед
яких важливе значення має необхідність підвищення якості підготовки спортивних
психологів, конкурентноздатних на ринку праці і використання для рішення даної
задачі новітніх психологічних технологій і методик. Особливе значення при цьому
набуває соціальний моніторинг. Під соціальним моніторингом ми розуміємо процес
вивчення соціального об'єкту (професійна діяльність психолога у спорті),
аналізу й оцінки його стану, прогнозування і контроль змін, що відбуваються, за
відносно стабільним блоком параметрів.
Елементами соціального моніторингу з метою удосконалювання професійної
діяльності спортивного психолога можуть бути: аналіз професійних ускладнень,
потреб, інтересів, можливостей психологів; аналіз інформації про їх роботу, про
форми, методи, дидактичні системи, які вони використовують у своїй професійній
діяльності.
Для одержання цих даних можуть застосовуватися наступні джерела інформації:
аналіз якості психологічної підготовленості спортсменів, рейтингова оцінка і
самооцінка психологів тощо.
Методологію і методи системно-ситуативного