Вы здесь

Обґрунтування методики геометризації габроїдних порід на основі визначення та оцінки показників структури та декоративності

Автор: 
Криворучко Андрій Олексійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001463
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Дослідження структури масивів та особливостей будови родовищ габроїдних порід в
умовах Коростенського плутону
2.1. Теоретичне узагальнення закономірностей та особливостей будови масивів
габроїдних порід в умовах Коростенського плутону
Усю східну та північно-східну частину Північно-західного регіону Українського
щита займають породи коростенського комплексу, які і створюють тут велике і
доволі складне як за своєю будовою, так і конфігурацією тіло – Коростенський
плутон (рис. 2.1). Це один з найбільш крупних та найбільш відомих
анортозит-рапаківігранітних комплексів Східно-Європейської платформи.
Коростенський плутон – складний, багатофазний, постскладчастий,
субплатформенний, ізометричний інтрузив середньо-протерозойського віку площею
10000–12000 км2. Більша його частина розташована на півночі Житомирської
області, а північно-східна – займає околицю Київської.
Також його можна розглядати як одну з найбільших на Українському щиті
геохімічних аномалій, в якій сконцентровані гігантські маси, в порівнянні з
клар­ковими, калію, алюмінію, титану та ін. Основні породи відзначаються
підвище­ним вмістом барію, циркону, танталу, рубідію, галію, ітербію, молібдену
та інших елементів.
У складі плутону виділяють три головні групи порід – основні
(габро-анортозитові), кислі (граніти) та незначну кількість лужних різновидів.
Основні (габроїдні) породи в Коростенському плутоні займають приблизно
2200–2500 км2 (тобто, приблизно четвертину його площі) і утворюють чотири
основні масиви: Володарськ-Волинський, Чоповицький, Федорівський і
Кривотинський та декілька менших осередків. Площа перших двох масивів складає
більше 4/5 площі, яка зайнята габроїдними породами. Розміщуються вони переважно
в південній його половині, де приурочені до зон перетину північно-західних
розломів з субмеридіальними і північно-східними.
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
Нижній протерозой
Тетерівська серія – PR1tt
Гнейси, сланці, мармури
Житомирський комплекс – PR1ћt
Граніти (gPR1ћt), мігматити (mPR1ћt)
Середній протерозой
Осницький комплекс – PR2os
Граніти (gPR2os), діорити (dPR2os), гранодіорити (gdPR2os)
Коростенський комплекс – PR2ks
Габро-анортозити (nuPR2ks), анортозити (uPR2ks),
габро, габро-норити (nPR2ks), габро-перидотити (nuPR2ks), монцоніти,
габро-сієніти (nxPR2ks), граніти рапаківіподібні (grPR2ks), граніт-порфіри (gp
PR2ks), діабази (bPR2ks), діабазові порфірити (bp PR2 ks).
Пержанський комплекс – PR2pћ
Апограніти пержанські і граніти сублужні (gPR2pћ)
Топільнянська серія – PR2tp
Білокоровицька світа – PR2bk
Пісковики, сланці, покриви діабазів.
Озерянська світа (PR2oz)
Алевроліти, аргіліти, діабазові порфірити.
Середній-верхній протерозой
Овруцька серія (PR2-3ov)
Збраньківська світа (PR2zb)
Порфірити, трахіандезити, діабази, кварцові порфіри
Товкачівська світа (PR3tl)
Кварцито-пісковики
Масиви основних порід
Тіла основних порід
Малі інтрузії
Дайки
І Володарськ-Волинський
ІІ Чоповицький
ІІІ Федорівський
ІV Каменський
1 Рудня-Базарське
2 Кривотинське
3 Пугачівське
4 Торчинське
Ѓ Стремигородська
‚ Меленівська
ѓ Федорівська
„ Видибірська
… Давидківська
† Юрівська
‡ Кропивенська
1 Звіздаль-Залеська
2 Паромівська
Родовища: – розсипні; – залишкові; – корінні
Рис. 2.1. Схематична геолого-петрографічна карта Коростенського плутона
Масиви основних порід майже кільцем оточені гранітами, серед яких переважають
граніти групи рапаківі. У результаті інтрузії гранітів периферія масивів
основних порід виявилася розбитою на ряд відносно крупних брил, які і залягають
у вигляді острівків серед кислих порід. У місцях зіткнення гранітної інтрузії з
основними породами можна спостерігати вкорінення гранітної магми в масив
останніх у вигляді клинів або апофізу. Контакти габро-анортозитових масивів з
оточуючими гранітоїдами звичайно різні від інтрузивних або різких тектонічних
до поступових.
Внутрішня будова інтрузивів Коростенського плутону, як основних порід, так і
гранітів – неоднорідна. Згідно геофізичних даних [119], земна кора в межах
Коростенського плутону має складну блоково-ярусну будову і характеризується,
крім того, дуже високим рівнем розшарованості земної кори, у верхній частині
якої зареєстровано низку високо- і низькошвидкісних шарів, що чергуються між
собою (рис. 2.2). Наявність даних аномалій також свідчить про неоднорідність
плутону. При цьому неоднорідність обумовлена як різноманітними породами та їх
різновидами, з яких складаються тіла масивів плутону, так і їх складними
взаємовідношеннями (різноманітними потужностями і глибинами залягання) [12,
17–25, 29].
Досліджуючи Володарськ-Волинський масив Коростенського плутону, П. І. Лебєдєв,
а потім і при дослідженні Коростенського плутону І. Л. Личак [12] звернули
увагу на концентрично-зональну будову його масивів. Згодом виявилось, що таку ж
будову мають і менші за площею масиви, осередки габроїдів плутону та родовища
основних порід.
При слабо вираженій зональній будові габро-анортозитові масиви плутону складені
загалом слабодиференційованим комплексом габроїдних порід. При цьому необхідно
відмітити, що середні частини масивів – та купольні складені переважно
крупнозернистими різновидами: анортозитами (лабрадоритами),
габро-норито-анортозитами або габро-анортозитами, а крайові – більш
дрібнозернистими: габро, габро-норитами, норитами, габро-монцонітами і
габро-сієнітами.
Рис. 2.2. Глибинний сейсмічний розріз Коростенського плутону по профілю
Шепетівка–Чернігів (геотраверс II);
1 – заломлюючі межі з вказаним значенням граничної швидкості, км/с, Vг;
2 – відбиваючі межі та елементи, побудовані за закритичними (а) і докр