Вы здесь

Наповнення місцевих бюджетів в умовах розширення бюджетних прав органів місцевого самоврядування.

Автор: 
Малярчук Анатолій Климович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001629
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ПРАГМАТИЗМ НАПОВНЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ТА ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ
БЮДЖЕТНИХ ПРАВ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
2.1. Моніторинг наповнення місцевих бюджетів України
Кількісні та якісні показники наповнення місцевих бюджетів характеризують
можливості органів місцевого самоврядування своєчасно та якісно виконувати
покладені на них повноваження. Тому моніторингу виконання місцевих бюджетів
належить особливо важливе значення. Органи місцевої влади повинні володіти
оперативною і достовірною інформацією про наповнення бюджету. Це є основою
прийняття ними правильних, виважених управлінських рішень для добробуту
територіальної громади і суспільства в цілому. Поінформованість громадян країни
про стан виконання бюджетів сприяє кращому розумінню рішень і дій владних
структур, попереджує виникнення соціальної напруги.
Бюджетний моніторинг, на нашу думку, є системою безперервних заходів щодо
спостереження за ходом бюджетного процесу з метою прийняття оптимальних
управлінських рішень, виявлення і своєчасного попередження негативних явищ та
ліквідації їх наслідків, які мають місце у бюджетному процесі.
Основою бюджетного моніторингу є офіційна звітна інформація органів, які
забезпечують виконання бюджету. Відповідно до принципів публічності та
прозорості бюджетного процесу, які визначені у статті 7 Бюджетного кодексу
України [15], звіти про виконання бюджетів повинні бути доступними та
зрозумілими громадянам держави. Незважаючи на це, в даний час мають місце певні
труднощі щодо одержання всієї необхідної інформації для проведення якісного
моніторингу виконання місцевих бюджетів. Так, наприклад, чіткий розподіл
доходів на власні і ті, що закріплюються за бюджетами, але враховуються при
здійсненні міжбюджетних розрахунків, є одним з найважливіших принципів, який
був передбачений бюджетною реформою та знайшов своє закріплення у Бюджетному
кодексі України. Однак, досі в офіційній звітності відсутня жодна інформація
про надходження до місцевих бюджетів вказаних груп доходів. Відсутність таких
даних значно ускладнює процес оцінки фінансової самостійності місцевих бюджетів
та є істотною перешкодою для прийняття виважених рішень з метою її покращення.
Інформацію для складання звітності про надходження і використання бюджетних
коштів одержують на підставі даних бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Принципове значення для оцінки інформації в даному випадку має вибір методу
обліку виконання бюджету. В Україні застосовують касовий метод бухгалтерського
обліку виконання бюджетів, який передбачає відображення інформації про
отримання доходів в момент зарахування до бюджету грошових коштів. Це
відповідає статті 50 Бюджетного кодексу України, яка визначає часом зарахування
податків, зборів та інших доходів бюджету момент їх надходження на бюджетний
рахунок в органи казначейства [15]. Однак цей метод не дає повної інформації
про стан наповнення місцевих бюджетів, адже при цьому не відображені обсяги
непогашених податкових та інших зобов’язань, а також суми платежів, які
помилково зараховані до бюджету. При застосуванні методу нарахувань поняття
доходу трактується по-іншому – ним вважають податкові та інші зобов’язання
перед державою, які підтверджені податковими деклараціями [180, 36].
На наш погляд, високі вимоги до повноти та достовірності інформації зумовлені й
тим, що в місцевих бюджетах України акумулюються значні фінансові ресурси,
питома вага яких протягом останніх десяти років постійно перевищує 10 % ВВП.
Як видно з рис. 2.1, в період з 1992 року по 2000 рік відбувалося зменшення
показника частки доходів місцевих бюджетів у ВВП з 17,9 % у 1992 році до 10,9 %
у 2000 році. В подальшому частка доходів місцевих бюджетів у ВВП зростала до
13,0 % у 2003 році (див. Додаток З). У цей час доходи місцевих бюджетів без
врахування трансфертів з державного бюджету зросли тільки на 0,3 процентних
пункти з 8,3 % у 2000 році до 8,6 % у 2003 р., тоді коли частка трансфертів у
ВВП значно збільшилася – з 2,6 % у 2000 р. до 4,4 % у 2003 р.
Рис. 2.1. Частка доходів місцевих бюджетів у ВВП [10; 11; 12]
Таке зростання обсягів трансфертів відбулося, насамперед, внаслідок зміни
політики держави у сфері міжбюджетних відносин, введення в дію Бюджетного
кодексу, а також відмови від використання регулюючих податків як основного
інструмента бюджетного регулювання.
Абсолютний показник обсягу доходів місцевих бюджетів України в 2003 році
становив 34306 млн. грн., в тому числі сума трансфертів склала 11729 млн. грн.
Це, відповідно, на 6059 млн. грн. та 2911 млн. грн. більше, ніж аналогічні
показники попереднього року. Відносний приріст становив 21,5 % для доходів
місцевих бюджетів та 33 % для офіційних трансфертів.
Слід зазначити, що в 2003 році відбулося перевиконання затверджених показників
доходів місцевих бюджетів. Так, за даний рік при обсягах затверджених місцевих
бюджетів з урахуванням змін в сумі 33323 млн. грн. надійшло доходів у розмірі
34307 млн. грн. [237]. Таким чином, в цілому місцеві бюджети було виконано за
доходами на 103,0 %.
Незважаючи на деяке збільшення частки доходів місцевих бюджетів по відношенню
до валового внутрішнього продукту, в останні роки у структурі доходів зведеного
бюджету доходи місцевих бюджетів у 2003 році досягли свого мінімуму – 30 %
(рис. 2.2).
Рис. 2.2. Структура доходів зведеного бюджету без врахування
трансфертів [10; 11; 12]
Доходи місцевих бюджетів без врахування трансфертів досягли найбільшої питомої
ваги в складі зведеного бюджету у 1995 році – 52,1%. До 2000 року частка
доходів місцевих бюджетів у зведеному перевищувала 40%. В наступних роках цей
показник різко знизився – 31