Вы здесь

Нові слова та їх значення у мові мас-медіа Рівненщини (1995-2005 рр.).

Автор: 
Мітчук Ольга Андріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001849
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Неологізми в мові мас-медіа Рівненщини
Помітне і швидке збільшення словникового складу мови відбувається на основі
власної та запозиченої лексики. І. Огієнко ще на початку XX сторіччя зауважив:
«Нових коренів у мові, як правило, не прибуває або прибуває дуже мало, а тому і
розвивається лексика сучасної української мови найпродуктивніше через
словотвір, який відтворює ті процеси, котрі постійно відбуваються в мові [150,
с.335]». Продукування нових слів способом словотвору є основним засобом
збагачення словникового складу мови, а їх поширення – «важливим фактором
адаптації нових запозичень у лексичній системі української мови [122, с.6]».
Цієї тези послідовно дотримуються дослідники лексики, зауважуючи, що у
словотворчих процесах «лексиколога буде цікавити дещо інше, порівняно з тим, на
що звертає увагу дериватолог [123, с.123]», і передусім, на наше переконання, –
поширення таких утворень у важливих для суспільного життя народу сферах. О.
Стишов каже, що насамперед, «потрібно виявити зовнішні і внутрішні причини
активізації певних словотвірних типів у конкретний період мовного розвитку
[210, с.181]», бо «новотвори певного історичного періоду несуть у собі в
стислому вигляді досить широку інформацію про особливості економічного,
політичного, культурного життя своєї епохи, в них, як у зародку, виявляються ті
мовні тенденції, які розвиваються в майбутньому [150, с.10]».
Науковці розрізняють синхронічний і діахронічний словотвір. «Синхронічний
(описовий) словотвір вивчає словотворчу структуру лексем на якому-небудь
конкретному етапі розвитку мови. Діахронічний словотвір вивчає історію появи
вихідних слів на основі зіставляння різних періодів функціонування мови.
Основними поняттями синхронного словотвору є: словотвірна мотивація і
словотвірне значення похідного слова з урахуванням його сучасних (живих)
зв’язків з іншим словом або словосполученням [214, с.150]». Описовий
(синхронічний) словотвір розглядає процеси, які виявляють закономірності
розвитку мови на сучасному етапі. Системне вивчення словотвору передбачає
розгляд способів творення слів, їхньої побудови, їх частиномовного значення,
з’ясування характеру твірної основи та тих звукових змін, які властиві мові.
Основними способами словотвору визнано афіксальні, основоскладання та
абревіацію. До афіксальних належать: суфіксальний, префіксальний,
постфіксальний та змішані.
Безперечно, народження нових слів у журналістській творчості має позитивне
значення для лексики, адже завдяки цьому мова стає багатшою й колоритнішою,
авторські новотвори допомагають найдосконаліше передати образ, явище, процес,
ознаку описаного, вони своєю новизною посилюють вплив на читача. Разом із тим
виникає ціла наука про інновації у лексиці засобів масової інформації –
медіалігвістика. Як зауважила мовознавець О. Сербенська, «спостереження над
мовою сучасних мас-медіа дають підставу говорити про величезну здатність мови
не тільки продукувати нове, а й регенерувати те, що повинно було якщо не
мертвіти, то принаймні трансформуватися [196, с.135]». Наприклад, – продовжує
медіазнавець «донедавна вживання слів Україна, український було суворо
регламентоване [196, с.147]». Були й словосполучення, які в недалекому минулому
«на сторінки періодики не потрапляли: українські діячі замінювали на вітчизняні
діячі, український продукт – на вітчизняний продукт, український виробник – на
вітчизняний виробник». Сьогодні, каже дослідник, «вислови із лексемою
український стали загальновживаними, дістали статус нормативних. Це ж
стосується і лексеми Україна, яка дає безмежні можливості творення нових слів
суфіксальним, префіксальним, мішаним та іншим способом словотвору. Сьогодні в
активному функціонуванні ціле гніздо коренево-споріднених слів, чимало з яких
словники радянського часу навіть не фіксували, накладаючи тим самим табу на їх
уживання [196, с.148]».
Наші мас-медіа вживають нові слова для надання текстові експресивності та
образності. Такі слова допоможуть журналістові показати ставлення до певної
події й передати його читачам або слухачам. Наприклад: Українство моє – це дуже
велика турбота моєї душі. Україномовний простір стає дедалі більшим і
приступнішим [РТ, 07.02.03]; А могутнім каталізатором дальшої деукраїнізації
суспільства, стане економічний крах, людські злидні, що компрометують
українськість взагалі [РК, 21.07.03]; А чи люблять українофобів на Сході? [РТ,
05.06.03]; Проукраїнські вигуки лунали без упину [РТ, 09.08.04];
Антиукраїнський мітинг проведено на майдані Незалежності досить вдало
[Р1,15.10.03].
Із цих прикладів бачимо, що від кореня Україна утворилося багато слів на
позначення тих реалій, які виникли у відновленій Державі: суфіксальним способом
словотвору – українськість, україніка, україністика, україністичний,
українство; префіксальним – проукраїнські, антиукраїнські, надукраїнські;
способом основоскладання – українськомовний, українофоб, україноненависник,
українонімий, українознавство.
У мові засобів масової інформації Рівненщини лексем на позначення процесів
державотворення стає дедалі більше, адже постійно виникає потреба називати нові
поняття. Саме звідси розпочинається вкорінення їх у медіалексикопросторі та
повноцінне функціонування у мові в цілому. Склад таких слів поповнюється, бо
постійно виникає потреба називати поняття, пов’язані з процесом державотворення
і зміцнення української державності. Диференціація понять спричинює пошуки
слів-паронімів. Такою парою є слова державний-державницький, які часто
вживаються у ЗМІ. Наприклад: Державні акти,