Вы здесь

Селекційно-генетичні аспекти поліпшення популяції бурої худоби в умовах Лісостепу України

Автор: 
Радченко Надія Павлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001880
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Матеріал та методи досліджень.
2.1. Матеріал досліджень.
Матеріалом для досліджень були дані більше ніж 800 корів, які народилися у
1973-1997 роках та матеріали, отримані при проведенні експериментальних
досліджень.
Науково-виробничі дослідження проведені в період 1980-2005 роки в провідних
племінних господарствах Сумської області – племзаводах „Михайлівка”
Лебединського району та Сумського інституту АПВ Сумського району, які
знаходяться в Лісостеповій зоні на північному сході України. Загальна схема
досліджень приведена на рисунку 2.1.
Племінний завод Сумського інституту АПВ є провідним серед господарств, які
розводять лебединську породу та північно-східний молочний тип бурої худоби.
Протягом багатьох років надої у господарстві становили 4,0 і більше тисяч
кілограмів молока від корови. На 01.01.2003 року в племзаводі утримувалося 170
голів бурих корів, продуктивність яких за даними бонітування склала 4261 кг з
вмістом жиру в молоці 3,84%.
Завдяки роботі, що проводилася в господарстві протягом останніх 15 років
вдалося створити тварин нового північно-східного молочного типу бурої худоби,
які здатні забезпечити при двохразовому доїнні продуктивність шість тисяч і
більше кілограмів молока, добре пристосованих до пасовищного утримання в літній
період, що дозволяє ефективно вести молочне скотарство в сучасних умовах.
Племінний завод „Михайлівка” є одним із перспективних господарств, що розводять
буру худобу. Племінний завод по розведенню лебединської породи в даному
господарстві був затверджений у 1958 році. В цьому племінному господарстві для
покращання місцевої худоби використання бугаїв швіцької породи розпочато ще на
початку ХХ століття.
З метою прискорення розпочатого селекційного процесу та розширення його
масштабів з 1986 по 1990 р. з Австрії та Німеччини було завезено 316 нетелів
швіцької породи. Імпорт чистопородного поголів’я швіцької породи
Рис. 2.1. Загальна схема досліджень
дозволив створити племінну базу цієї породи в Україні, розширити масштаби та
прискорити процес покращання лебединської породи та виведення на її базі нового
молочного типу бурої худоби. В 1990 році, найкращому за забезпеченістю кормами,
в державному племінному заводі було надоєно по 4898 кг молока в середньому від
кожної з 825 корів, а 58 корів мали продуктивність вище 6000 кг. У останні роки
продуктивність дійного поголів’я зменшилася і в 2003 році вже становила 3566 кг
молока жирністю 3,8%. У племзаводі утримувалося 698 корів бурої худоби з яких
247 голів чистопородних швіцьких і 437 голів північно-східного молочного типу
бурої худоби з часткою крові швіцької породи 50-75%.
Кліматичні умови господарств характеризуються помірно теплим літом з достатньою
кількістю опадів. Середньомісячна температура становить близько 6оС. Найбільш
холодними місяцями є січень та грудень, теплими – липень та серпень. В цілому
клімат помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів становить 510 мм
(380-660 мм), відносна вологість повітря знаходиться в межах 49-69%.
2.1.1. Умови годівлі та утримання тварин.
Середньорічний рівень годівлі в господарствах (за даними 1996-2005 рр.) склав
45 – 55 ц кормових одиниць на корову за рік. Наведені дані годівлі тварин
свідчать про можливість реалізації генетичного потенціалу бурої худоби.
Годівля тварин проводилася згідно установлених норм. За період досліджень
годівля телиць і корів була трьохразовою. Роздача грубих і соковитих кормів, в
основному, здійснювалась з допомогою кормороздавача КТУ-10. Годівля молодняку
до 6-місячного віку проводилася згідно прийнятої схеми, де на одне теля
передбачалося витрату незбираного молока – 300 кг, збираного – 700 кг.
Раціони для телиць складалися в залежності від запланованих середньодобових
приростів, а для корів – згідно живої маси, добового надою та вмісту жиру в
молоці.
Концентровані корми роздавалися вручну в залежності від добового надою. На один
літр молока приходилося 250-400 г концентрованих кормів.
В одній кормовій одиниці міститься 96,8 г перетравного протеїну. В середньому
за період досліджень витрати кормових одиниць на 1 кг молока складають 1,02 кг,
приросту живої маси великої рогатої худоби – 11,2 кг. Фактичні раціони годівлі
корів в зимовий і літній періоди наведені в додатках А, Б. Вони мають високу
поживність, добре збалансовані.
Утримання телиць до 6-ти місячного віку було безприв’язним в станках по 10
голів. З 6-ти до 12 місяців – прив’язне утримання, а з 12 місяців і до
осіменіння – безприв’язне утримання. Корови утримуються в трьох чотирьохрядних
корівниках. Утримання корів прив’язне, обладнане ланцюговою прив’яззю. Всі
корівники обладнані транспортерами для видалення гною – ТСН-160 і
автонапувалками ПА-1.
2.2. Методики досліджень.
При проведенні досліджень, розробці планів, програм і рекомендацій для
створення північно-східного молочного типу бурої худоби, використовувалися дані
зоотехнічного і племінного обліку – зведені звіти по бонітуванню худоби по
племінним господарствах та племоб’єднаннях.
Молочну продуктивність корів визначали щодекадними добовими контрольними
доїннями з подальшим розрахунком за місяць і в цілому за лактацію. Враховували
продуктивність за 305 днів або за скорочену лактацію (не менше 240 днів). Вміст
жиру в молоці визначали кислотним методом (за Гербером) і електронним приладом
„ЕКОМІЛК”. Доїння корів здійснювали на вітчизняних доїльних установках двічі на
добу.
Породну належність тварин визначали через використання генеалогічних схем
лебединської та швіцької порід. Генеалогічний аналіз чистопородного і помісного
поголів’я здійснювали за методиками Ф.Ф. Ейснера [226] та М.А. Кравченка
[123].
Динаміка живої маси телиць визнача