Вы здесь

Запальні цитокінові механізми ті імунологічні аспекти порушень ліпідного обміну при симптоматичній артеріальній гіпертонії

Автор: 
Ромасько Наталія Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001980
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ
Нами було обстежено 96 хворих на ХГН: 50 (52,1%) чоловіків і 46 (47,9%) жінок.
Вік хворих знаходився в межах від 15 до 63 років ((41,34 ± 1,29) рік, медіана
склала 44 роки).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю та віком
Кількість хворих
Стать
Вікові групи
чол.
жін.
15-21
21-30
31-40
41-50
51-60
старше 60
96
50
46
13
20
25
24
Тривалість захворювання коливалася від 6 міс. до 23 років ((7,89±0,72) роки, Ме
дорівнювала 6 років). Вперше ХГН діагностовано у 8 (8,3%) хворих. Діагноз ХГН
встановлювався на підставі скарг хворих, даних анамнезу, результатів
об'єктивного обстеження та додаткових методів дослідження. Серед чинників, що
обумовили розвиток ХГН можна відзначити зв'язок з інфекційним початком (ОРВІ,
ангіни, хронічний тонзиліт). У 4 пацієнтів в анамнезі виявлений гострий
гломерулонефрит, який в подальшому перейшов у хронічну форму. У 2 хворих
захворювання почалося після нефропатії вагітних, у 3 хворих в анамнезі –
хронічний пієлонефрит.
Під час перебування у лікарні хворі пред'являли скарги на слабкість – 77
(80,2%) хворих, головні болі – 56 (58,3%), запаморочення – 14 (14,6%),
підвищення АТ – 50 (52,1%), болі в поперековій області – 55 (57,3%), набряки –
41 (39,8%), задишку при значних фізичних навантаженнях (підйом по сходам вище 5
поверху) – 10 (9,7%), зміна кольору сечі – 11 (11,4%), зменшення її кількості –
8 (7,76%), прискорене сечовипускання – 7 (6,8%), нудоту – 12 (12,5%).
При об'єктивному дослідженні у 65 (63,1%) хворих загальний стан був оцінений як
середньої важкості. При огляді шкіра та слизові у всіх хворих були звичайного
кольору. При аускультації легенів у 19 (19,8%) хворих прослуховувалося жорстке
дихання. Перкуторно розширення меж відносної серцевої тупості вліво визначалося
у 50 (52,1%). Аускультативно у 6 хворих прослуховувався систолічний шум на
верхівці, у 5 – акцент II тону на аорті. При вимірюванні АТ (за методом
Короткова) відзначалось його підвищення у 50 (52,1%) хворих. Пульс
пальпірувався, як правило, без особливостей. Позитивний симптом Пастернацького
визначався у 17 (17,7%) хворих. Периферичні набряки знайдені у 17 (16,5%)
пацієнтів. За даними ЕКГ гіпертрофія лівого шлуночка була наявна у 50 (52,1%)
хворих, правого – у 9 (9,4%) хворих. Також у 2 хворих були знайдені блокада
лівої та/або правої ніжок пучка Гіса, у 5 – систолічне перевантаження, у 6 –
метаболічні порушення в міокарді.
Практично у всіх хворих були встановлені зміни в сечі: протеїнурія,
мікрогематурія, циліндрурія. Добова протеїнурія була визначена у 92 (95,8%)
хворих і складала від 0,003 г/л/добу до 3,17 г/л/добу. У 4 хворих були наявні
слідові кількості білка в сечі. Мікрогематурія була притаманна 42 (47,5%)
хворим. Циліндрурія була виявлена у 77 (80,2%) хворих. В сечі у 75 (78,1%)
хворих знайдені гіалінові циліндри, у 50 (52,1%) – зернисті, у 32 (33,3%) –
епітеліальні. Транзиторна лейкоцитурія (до 10-15 лейкоцитів в полі зору)
відзначалася в 32 (33,3%) випадках. Зниження добового діурезу встановлено у 11
(11,5%) хворих. У 3 (3,1%) хворих знайдена поліурія. Гіпоізостенурія мала місце
у 14 ( 14,6%) хворих.
Рівень креатиніна та сечовини крові, а також швидкість клубочкової фільтрації
(ШКФ) та канальцева реабсорбція у всіх хворих знаходилися в межах норми і не
відрізнялися від показників контрольної групи.
Показники периферичної крові (гемоглобін, еритроцити, кольоровий показник)
також знаходилися в межах норми у всіх обстежених хворих. Гіпопротеїнємія
(зниження загального білка менш 60г/л) виявлена у 13 (13,5%) хворих (рівень
загального білка складав (52,69±1,22 г/л, Ме – 54 г/л). Таким чином, у всіх
обстежених хворих був наявний ХГН із збереженою функцією нирок.
У 50 (52,1%) з обстежених пацієнтів була визначена АГ. Розподіл хворих за
ступенем АГ (за класифікацією ВООЗ/МОГ 1999) [169, 189] і залежно від статі
представлений в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих ХГН за ступенем АГ залежно від статі
Ступінь АГ
САД
мм рт. ст.
ДАД
мм.рт.ст.
Загальна кількість хворих
Стать
Розподілення за статтю
139,3±4,5
81,4±2,6
13 (26%)
6 (12%)
7 (15,2%)
ІІ
167,1±3,4
100,4±1,7
25 (50%)
13 (26%)
12 (26,1%)
ІІІ
200,8±5,1
118,8±2,3
12 (24%)
6 (12%)
6 (13%)
Встановлено, що синдром АГ у всіх хворих розвинувся на фоні вже існуючого ХГН,
тому АГ в даному випадку можна класифікувати як вторинну (симптоматичну)
ренопаренхіматозну артеріальну гіпертонію.
При аналізі даних ЕКГ встановлено, що гіпертрофія лівого шлуночка була
притаманна всім хворих з САГ. Крім того, у цих хворих були виявлені ознаки
серцевої недостатності не вище за I-II функціональний клас за класифікацією
NYHA. Враховуючи ці дані, стадію САГ у всіх хворих можна класифікувати як
другу. З метою виключення у обстежених хворих атеросклерозу, як супутньої
патології, в дослідження не були включені пацієнти з маніфестними формами
ішемічної хвороби серця, клінічними ознаками стенокардії або кульгавості, що
перемежається, з систолічним шумом над нирковими артеріями.
Розподіл хворих на групи та підгрупи представлено в дизайні дослідження (рис.
2.1.). Всі хворі були розділені на дві групи залежно від наявності у них САГ та
підгрупи залежно від наявності порушень ліпідного обміну. 1 групу склали 46
(47,9%) хворих з нормальним рівнем АТ, серед яких було 25 (54,3%) чоловіків і
21 (45,6%) жінка. До 2 групи увійшло 50 (52,1%) пацієнтів з САГ: 26 (52%)
чоловіків та 24 (48%) жінки. Після обстеження обидві групи хворих були
розділені на 4 підгрупи залежно від наявності у них порушень ліпідного обміну.