Вы здесь

Прогнозування, профілактика та корекція дихальних розладів у хворих з гастродуоденальними кровотечами (клініко-експериментальне дослідження)

Автор: 
Швецова Наталія Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002244
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих з гастродуоденальними кровотечами
2.1.1. Клінічна характеристика хворих
Клінічна частина досліджень проводилась в клініці госпітальної хірургії
Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова на базі
обласного Центру шлунково-кишкових кровотеч.
Під нашим спостереженням знаходилось 166 хворих з ГДК. У 135 пацієнтів
кровотеча виникла як ускладнення виразкової хвороби. Серед них виразкова
хвороба ДПК була причиною кровотечі у 105 (77,8%) хворих, виразкова хвороба
шлунка - у 30 (22,2 %) хворих. У решти 31 хворих кровотеча була невиразкової
етіології: синдром Меллорі-Вейсса – 11, виразка Дьєлафуа – 1, геморагічна
гастродуоденопатія – 14, пухлини шлунку - 5.
Хворі були розділені за етіологією кровотечі: виразкові і невиразкові. Кожну з
груп було додатково розділено ще на дві групи: перша – початковий рівень
статичного поверхневого натягу (СПН) конденсату вологи видихуваного повітря
(КВВП) 63х10-3н/м. Чисельність груп подано
на діаграмі (рис 2.1).
Серед обстежених хворих чоловіків було – 115, жінок – 51, що становило
відповідно 69,3 % та 30,7 %.
Вік обстежених хворих знаходився в інтервалі від 17 до 88 років. Переважну
більшість становили хворі працездатного віку. Хоча чималу частку становили
особи похилого віку. Детальну характеристику розподілу хворих за віком подано
на діаграмі (рис 2.1).
Дані, приведені у рис 2.1, показують, що найбільш чисельна група – пацієнти
другого зрілого віку. Звертає на себе увагу значна частка пацієнтів молодого і
першого зрілого віку. Їх частка в загальній структурі дорівнює частці хворих
другого зрілого віку. Всі хворі працездатного віку становлять понад 60%, що
свідчить про велике соціальне і економічне значення проблеми. Така перевага
хворих працездатного віку пов`язана з дією великої кількості чинників (стресові
фактори,синдром хронічної перевтоми ), що спричиняють шлунково-кишкові
кровотечі саме у людей цих вікових груп.
Рис. 2.1. Розподіл хворих за початковим рівнем СПН і етіологією кровотечі
Госпіталізація хворих (від початку кровотечі) відбувалась в дуже широкому
діапазоні: від 5 годин до 15 діб після виникнення кровотечі. В першу добу
поступили до стаціонару 71 (42,8%) хворий, на другу добу – 24 (14,5%) хворих,
на третю – 27 (16,3%) хворих.
При проведені фіброезофагогастродуоденоскопії встановлено, що джерело кровотечі
знаходилось у 12-палій кишці у 109 хворих, в т.ч. на передній стінці – у 56
хворих, на задній стінкці - у 26 хворих, на верхній стінці - у 12 хворих, на
нижній стінці – у 10 хворих, в позаампульній частині - у 5 хворих. В шлунку
джерело кровотечі було знайдено у 48 хворих, в т.ч. в препілоричному відділі -
у 7 хворих, на малій кривизні - у 19 хворих, в інших відділах - у 22 хворих. В
стравоході джерело кровотечі було зафіксовано у 9 хворих.
Серед обстежених хворих подвійні і множинні дефекти були знайдені у 20 осіб. У
одного хворого локалізацію джерела кровотечі не було встановлено.
У хворих на виразкову хворобу малі виразки (діаметр менше 0,5 см) були
відмічені у 18 осіб. Виразки середніх розмірів (діаметр 0,5 – 1,5 см)
спостерігали у 98 пацієнта. Великі виразки (діаметр 1,5-3 см) були
діагностовані у 12 хворих. В 7 випадках виразки були оцінені як велетенські.
На момент госпіталізації кровотеча тривала (Forest IA, IB, Ix) у 37 хворих. У
решти 129 хворих кровотеча самостійно зупинилась. Як нестабільний (Forest IІA,
IІB, IІ С) гемоcтаз був оцінений у 62 пацієнтів, як стабільний (Forest ІІІ) - у
67 хворих [156].
Крововтрата легкого ступеня була відмічена у 136 хворих, середньої тяжкості – у
17 хворих, тяжка – у 13 хворих.
2.1.2. Характеристика методик обстеження хворих
При госпіталізації у всіх хворих було проведено ретельне фізикальне обстеження
(загальний стан, свідомість, стан шкірних покровів і слизових оболонок,
симптоми гіпоксії головного мозку, частота дихання, аускультація легень,
частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, наявність мелени,тощо).
Додаткові обстеження (клініко-лабораторні, біохімічні, ендоскопічні, визначення
статичного поверхневого натягу конденсату вологи видихуваного повітря та
сатурації крові) проводили за інформованою згодою пацієнтів.
Клініко-лабораторні дослідження включали визначення кількості еритроцитів і
лейкоцитів, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), концентрації гемоглобіну,
кольорового показника.
При біохімічних дослідженнях визначали концентрацію білка і сечовини, оцінювали
стан системи зсідання крові (коагулограма).
При госпіталізації всім хворим проводили фіброезофагогастродуо-деноскопію
(ФЕГДС). Під час ФЕГДС визначали локалізацію виразки, її розміри та стан
джерела кровотечі. При цьому за класифікацією Forrest розрізняли три групи.
Перша група - кровотеча триває (1 А – цівкою, 1 В – просочування, 1 х – з-під
щільно фіксованого згортка). Друга група - кровотеча, що зупинилась: ( ІІ А –
тромбована судина, ІІ В – фіксований згорток крові, ІІ С – дрібні тромбовані
судини). Третя група - відсутні ознаки кровотечі (дефект під фібрином) [156].
Об‘єм крововтрати визначали за допомогою номограми (табл. 2.1) по шоковому
індексу [74].
В залежності від дефіциту ОЦК виділяли легку, середню і тяжку крововтрату
[128].
Легка крововтрата характеризувалась дефіцитом ОЦК до 20%, середня – від 20 до
30%, тяжка – понад 30%.
Таблиця 2.1
Номограма ектреного визначення величини крововтрати
по «індексу шоку»
Показник
«індексу шока»
Об‘єм крововтрати, л
Дефіцит ОЦК, %
Маса тіла, кг
60
70
80
0,75
0,5
0,6
0,7
1,0
0,8
0,9
1.0
18
1,5
1,3
1,5
1,7
30
2,0
1,6
1,9
2,1
38