Вы здесь

Кредитування інвестиційних проектів в умовах становлення та розвитку ринкових відносин

Автор: 
Балянт Ганна Романівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002278
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
2.1. Механізм кредитування інвестиційних проектів
У процесі кредитування інвестиційних проектів банки повинні використовувати
відповідні організаційно-економічні прийоми видачі та погашення позичок.
“Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу,
його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування,
називається механізмом банківського інвестиційного кредитування” [126, с.33].
Аналіз робіт [23, 64, 90, 156, 159, 179] дозволяє зробити висновок про
специфіку використання науковцями терміну “механізм” у сфері економіки. Йдеться
про необхідність врахування впливу, який справляє механізм на формування і
регулювання фінансових відносин, матеріальними носіями яких є фінансові
ресурси. Враховуючи важливість формування ефективних фінансових відносин між
складовими елементами інвестиційного кредиту, а також те, що механізм не тільки
опосередковує ці відносини, але й дозволяє спрямовувати і регулювати їх,
рекомендується доповнити визначення механізму банківського інвестиційного
кредитування.
З урахуванням вищевідзначеного під механізмом банківського інвестиційного
кредитування пропонується розуміти не тільки сукупність прийомів організації та
регулювання кредитного процесу, але і взаємозв’язок суб’єктів і об’єктів на
основі принципів інвестиційного кредитування, методів, юридичних норм і
процедур, що забезпечують прибутковий рух кредитних ресурсів при наданні
інвестиційних кредитів.
На підставі цього може бути запропоновано включення елементів, які забезпечують
рух ресурсів, а також елементів, які сприяють спрямуванню і управлінню дохідним
рухом ресурсів: методи управління і показники ефективності.
Залежно від рівня функціонування і вивчення кредитного механізму методи
ефективності включають методи управління прибутковим рухом ресурсів в процесі
інвестиційного кредитування на макро – і мікрорівнях. До макроекономічних
(зовнішніх) методів можна віднести сукупність форм і методів стимулювання та
обмеження діяльності суб’єктів кредитного механізму в державі, які не залежать
від зусиль учасників кредитних відносин: грошово-кредитна, податкова політика,
різні інструменти державного стимулювання і підтримки суб’єктів інвестиційного
кредитування, організація системи страхування тощо. Мікроекономічні (внутрішні)
методи включають сукупність форм і методів регулювання діяльності, що
використовуються окремими учасниками інвестиційного кредитування: фінансовий
облік, аналіз, планування, прогнозування, контроль, фінансове регулювання
кредитних операцій.
Тісний взаємозв'язок із цими методами має система показників, за допомогою яких
здійснюється оцінка ефективності діяльності суб’єктів інвестиційного
кредитування і вживаються відповідні заходи фінансового регулювання. При
аналізі, плануванні та управлінні діяльністю різних учасників інвестиційного
кредитування використовуються такі показники: показники оцінки
кредитоспроможності позичальника, оцінки ефективності інвестиційних проектів,
показники оцінки застави, показники надійності банків та ін. Розвиток і
вдосконалення системи цих показників має велике практичне значення.
Усе викладене дає підстави розглядати “механізм кредитування інвестиційних
проектів” як комплекс заходів, щодо спрямування кредитних ресурсів на
інвестиційні потреби позичальника, які скеровані на розширене відтворення
капіталу відповідно до принципів банківського кредитування.
Інвестиційне кредитування, разом із загальними характеристиками, властивими
формам, видам кредитування, має і свої відмінні особливості, що стосуються не
тільки процедури видачі кредиту, але й залучення ресурсів, рефінансування,
управління кредитним портфелем, який містить інвестиційні проекти тощо.
В економічній літературі існує велика кількість критеріїв оцінювання
інвестиційних проектів [19, с.4; 200, с.8]. Загалом наведені в згаданих
джерелах критерії є загальними, прийнятними для інвестора в процесі прийняття
рішення щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту. У свою чергу, банк
повинен бути впевнений в тому, що позичальник використає отриманий кредит на
обумовлені з банком цілі і вчасно поверне основну суму кредиту та відсотки за
нею. Таку впевненість банку може забезпечити ретельно відпрацьований та вміло
застосований на практиці механізм кредитування інвестиційних проектів. В основі
такого кредитного механізму повинне лежати поєднання інтересів учасників
кредитних відносин. Відтак, лише науково-обґрунтована організація
функціонування кредитного механізму, може сприяти як розвитку підприємницької
діяльності позичальників, так і банківських установ.
Ґрунтуючись на вище зазначених принципах, кредитний процес включає три основні
стадії, які поділяються на окремі етапи (див. рис. Ошибка! Текст указанного
стиля в документе отсутствует..11.) [126, с.32]. Розроблення основних напрямів
роботи з надання інвестиційних кредитів є стратегією кредитної політики банку.
“Під кредитною політикою комерційного банку слід розуміти розроблену ним
систему стратегічних цілей його діяльності в галузі надання кредитів і
відповідних механізмів реалізації цих цілей”…
Кредитна політика в частині стратегії має бути спрямована на вибір для
пріоритетів, принципів та цілей банку на кредитному ринку. Вона визначається,
по-перше, вибором клієнтів і кредитних інструментів, по-друге, нормами і
правилами, що регламентують практичну діяльність персоналу банку, по-третє,
компетенцією банківського керівництва й рівня кваліфікації персоналу, який
займається питаннями кредитування.