Вы здесь

Забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції

Автор: 
Новіков Едуард Борисович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002285
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З НАТО
У ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз стану воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з новими
членами та партнерами Альянсу
Страте­гія інтеграції до НАТО колишніх країн Варшавського договору потребувала
від урядів цих країн проведення адекватних заходів щодо ре­формування ОПК з
урахуванням їхнього реального геополітичного стану та економічних можливостей.
Вимоги НАТО щодо спроможності збройних сил нових країн-членів – Чехії, Польщі,
Угорщини, Латвії, Литви, Естонії, Словакії, Словенії, Болгарії, Румунії – стати
ефективною національною складовою Альянсу постали у завданнях реорганізації,
модернізації та взаємосумісності військ, що потребує збільшення їх воєнних
бюджетів у середньому на 10-15% щорічно [48, с. 43-44].
Саме наміри вступити до НАТО стали по­штовхом до розвитку інтенсивних процесів
інтеграції та глибокої приватизації оборонної промисловості Чеської Республіки,
у резуль­таті якої була приватизована більшість обо­ронних підприємств і
організацій. Винятком стала низка воєнних технологічних інститутів та ремонтних
заводів Міноборони [110, с. 105].
Реструктуризація ОПК Польщі, який забезпечував 70-80% потреб армії,
здійснювалася поетапно і також шляхом приватизації та комер­ціалізації
оборонних підприємств, створення галузевих холдингових компаній, підвищення
їхнього технологічного рівня. При цьому ОПК Польщі, Чехії та інших країн
Центральної й Східної Європи інвестувалися з боку НАТО [108, с. 56].
Необхідність мати добре розвинуту оборонну промисловість визнається в Польщі
основними політичними силами. Одночасно немає розбіжностей щодо необхідності
корінної перебудови польської оборонної промисловості з огляду на, з одного
боку, вимоги економічної ефективності, а з іншого боку, пріоритети Міністерства
національної оборони в області сучасної бойової техніки, ситуацію на світовому
ринку зброї, а також участь вітчизняної промисловості в реалізації офсетних
програм, пов’язаних з іноземними постачаннями озброєння для польської армії.
Вважається доцільним, щоб процес перетворень оборонної промисловості Польщі
сполучився з напрямками структурних перетворень, що відбуваються в
американській і європейській оборонній промисловості, що є для польських
оборонних фірм базою для фінансового, технологічного і виробничого
співробітництва.
Процес приватизації відбувається згідно з “Програмою реструктуризації
воєнно-промислового комплексу” та передбачає приватизацію оборонних підприємств
(з обов’язковим вибором стратегічного інвестора), скорочення робочих місць та
забезпечення соціального захисту персоналу, який вивільнюється під час
реструктуризації оборонних підприємств. Підприємства, які забезпечують
національну безпеку та оборону країни (стратегічні підприємства), мають
залишатися в державній власності з 100% пакетом акцій. Таких буде лише 6. У
всіх інших оборонних підприємств планується зберегти лише частину акцій, інше –
виділити персоналу підприємств та продати на ринку. Тобто держава і надалі
залишає за собою право здійснювати певний вплив на діяльність оборонних
підприємств. Значну частку з існуючих науково-дослідних центрів планується
передати у підпорядкування компаніям-виробникам або приватизувати.
Але воєнно-промисловий сектор Польщі користується невеликим інтересом з боку
інвесторів, у тому числі іноземних. До кінця 2003 року приватизовано лише два
товариства: у жовтні 2001 року іспанська корпорація CASA, що має фінансові
зв’язки з холдингом EADS, придбала 51% пакета акцій PZL Warszawa-Okecie S.A.
Внаслідок товариство було перейменовано у EADS PZL Warszawa-Okecie S.A. У
березні 2002 року власником 85% акцій PZL Rzeszow S.A. стала американська фірма
United Technologies Corp. Завдяки цьому державна скарбниця одержала в цілому
майже 300 млн. злотих (біля 90 млн. дол. США). Переважна частина цих коштів, за
діючим законодавством, повинна бути використана для підтримки процесів
структурної перебудови оборонної промисловості Польщі і технічної модернізації
збройних сил країни.
Відповідно до польського законодавства, будь-яке постачання в Польщу ОВТ
іноземного виробництва вартістю понад 5 млн. євро повинно бути пов’язане з
укладанням офсетного договору. Офсет (offset) – практика промислової
комплектації, що вису­вається як умова закупівлі при міжурядових або
комерційних угодах з продажу оборонних ви­робів та/або оборонних послуг, як це
визначене Актом з конт­ролю за експортом озброєння.
У грудні 2002 року в рамках тендеру на багатоцільовий літак обрана машина F-16
C/D Block 52, запропонована американською фірмою Lockheed Martin. У ході
офсетних переговорів остаточно погоджені офсетні зобов’язання на загальну суму
12,55 млрд. дол. США. З урахуванням середнього офсетного множника на рівні 1,62
це означає, що фактично в польську економіку будуть інвестовані кошти, які
складають 7,75 млрд. дол. США. У структурі офсетних зобов’язань Lockheed Martin
Corporation явно переважає закупівля товарів і послуг (67% від загальної
вартості зобов’язань), набагато меншу роль грають фінансові інвестиції (19,6%)
і трансферт технологій (13,4%) [111, с. 35-50].
У липні 2003 року були підписані оф­сетні угоди на загальну суму 1,61 млрд.
євро між урядом Польщі та фінськи­ми й італійськими компаніями щодо поставок
690 колісних бронетранс­портерів AMV для міністерства оборони Польщі. Конт­ракт
вартістю 1,2 млрд. євро був укладений на початку 2003 року. Фінсь­ка промислова
група Patria постачатиме бронетранспортери, а італій­ський концерн OtoMelara –
башти. Монтаж відбуватиметься на військо­в