Вы здесь

Бюджетний процес та його оптимізація в Україні

Автор: 
Жибер Тетяна Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U002481
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ
2.1. Взаємовідносини суб’єктів бюджетного процесу та узгодження їх інтересів у
процесі складання проектів бюджетів
Перша стадія бюджетного процесу – стадія складання проекту бюджету – є точкою
відліку початку наступного бюджетного циклу. На цій стадії учасники бюджетного
процесу розв’язують такі завдання:
розроблення та втілення бюджетної політики відповідно до економічної політики
держави;
забезпечення реальності майбутнього бюджету.
З метою дослідження організації складання проекту бюджету в Україні доцільно
виділити такі його складові:
бюджетне прогнозування та планування;
формування планових бюджетних показників;
узгодження і коригування бюджету.
Бюджетне прогнозування – частина системи державних програм та прогнозів, на
основі яких реалізується бюджетна політика. Базою для бюджетного прогнозування
як складової першої стадії бюджетного процесу є державне прогнозування розвитку
економіки. Схематично типова система прогнозування та планування держави із
регульованою ринковою економікою станом на кінець 90-х років минулого століття
наведена в додатку А.
Прогнозування економіки із передбачуваними показниками і прогнозування в умовах
реформ (за наявності ризиків, більших за мінімальні) різниться – останнє має
більшу похибку результатів. Хоча практика бюджетного прогнозування у світі має
певні традиції, реформи ускладнюють розроблення усталеної методики розрахунків
і точний прогноз показників бюджету. Успіх бюджетного прогнозування залежить
від визначення не тільки обсягів, а й напрямів змін вихідних макропоказників.
Можна побудувати ланцюжок залежностей: мета державної стратегії а фінансова
політика а бюджетна політика (бюджетна стратегія) а бюджетна політика (бюджетна
тактика) а бюджет. Таким чином, ефективність бюджетної політики і самого
бюджету залежать від чіткості формулювання і реальності державної мети.
Суб’єкти бюджетного процесу, які беруть участь у визначенні бюджетної політики
та створенні бюджетного прогнозу в Україні, показані на рис. 2.1.
Реалізація бюджетної політики є невід’ємною частиною бюджетного прогнозування.
Базовим документом для бюджетної політики України у системі розроблених
державних програмних документів є програма Президента України. У складі
окреслених цією програмою згідно з довгостроковою державною стратегією завдань
визначені ті, що стосуються бюджетної політики країни бюджетних прогнозів.
Особливістю бюджетного процесу 2005–2006 рр. стало прийняття нової
довгострокової стратегії у зв’язку зі зміною Президента та уряду, вступом у дію
адміністративної та податкової реформ, що відразу ж негативно позначилося на
бюджетних процесах та змістові державних бюджетів.
Кабінет Міністрів України розробляє як бюджетну стратегію, так і бюджетну
тактику. Державні програми повинні мати узгоджені між собою цілі, які не
суперечать одна одній. На підставі державних програм соціально-економічного
розвитку Кабінет Міністрів визначає, поряд з іншими напрямами, розвиток
державних фінансів. До 2005 р. мета і завдання державної економічної політики
України визначалися у посланні Президента України до Верховної Ради України
“Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального
розвитку України на 2002–2011 рр.” та стратегії Президента України “Стратегія
економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції»
на 2004–2015 рр.”.
Визначена законодавством України процедура прогнозування передбачає, що
Міністерство економіки є провідним державним органом з реалізації та
організації державних прогнозів, надає співвиконавцям та узгоджує з ними
перелік прогнозних показників на наступний період. На сьогодні централізація
розрахунку прогнозних показників зведеного бюджету України, їх регламентування
за допомогою нормативних документів [79], у поєднанні з високою залежністю
місцевих бюджетів від бюджетних трансфертів створює ризик “відірваності”
реальних потреб у бюджетних коштах від розрахованих на базі прогнозу показників
проекту бюджету.
Складання прогнозів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про
розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального
розвитку та складання проекту державного бюджету” від 26 квітня 2003 р. № 621,
має тривати з 15 вересня року, що передує плановому, до 23 квітня планового
року. Наступним кроком є складання та узгодження проектів середньострокової та
короткострокової державних програм економічного та соціального розвитку, а
також програм розвитку територій і галузей. Водночас на базі розроблених
показників відбувається розроблення, розгляд та прийняття Основних напрямів
бюджетної політики на наступний рік. Розроблення програм триває до 15 вересня і
закінчується разом із складанням проекту державного бюджету. Отже, процес
розроблення прогнозів та програм триває календарний рік, пов’язаний з перебігом
бюджетного процесу та вписаний у бюджетний цикл.
На стадії складання бюджету ключовою фігурою цього процесу є Міністерство
фінансів України. Цей орган виконавчої влади розробляє і користується
результатами середньострокового бюджетного прогнозу, складає проекти бюджетів,
забезпечує реалізацію державної фінансової, у тому числі бюджетної, політики.
Основними нормативними документами для регулювання розроблення та використання
бюджетного прогнозу у бюджетному процесі України є: Бюджетний кодекс, закон
України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і
соціального розвитку України» від 23.03.2000 р. № 1602-III, постанова Кабінету
Міністрів «Про розроблення прогнозних і програмних докум