Вы здесь

Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи

Автор: 
Черепаня Наталія Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002549
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
підготовки дІТЕЙ
до навчання в школі
2.1. Обґрунтування організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи
Реалізація особистісно зорієнтованої освітньої парадигми вимагає пошуку нових
шляхів розв’язання виховних завдань на засадах гуманізації, демократизації та
духовності [8; 11; 17; 93; 141; 198;]. Це пов’язується з творчим осмисленням
сучасних концепцій гармонійного розвитку підростаючих поколінь, у тому числі й
забезпечення наступності й перспективності дошкільної і початкової ланок
системи освіти.
Найбільш виразною ознакою сучасних перетворень у системі національної освіти є
нагальна потреба в її реформуванні на засадах неперервності. До ключових
завдань на етапі переходу закладів загальної середньої освіти на навчання дітей
з шестирічного віку слід віднести створення умов для забезпечення їхньої
готовності до школи як результату відповідного особистісного, інтелектуального,
мовленнєвого та фізичного розвитку. Незважаючи на те, що законодавча і
науково-методична база для повноцінного розв’язання проблеми в цілому створена,
вона повною мірою не реалізована через економічні, відомчі, соціальні та інші
перепони. Тому питання, пов’язані з наступністю і перспективністю дошкільного
та початкового навчання не тільки залишаються актуальними, а й стають щодалі
гострішими.
Результати аналізу теорії та практики з проблеми дослідження, прогресивні
тенденції, що мають місце в розбудові національної системи освіти, свідчать про
те, що підготовка дошкільника насамперед повинна спиратися на
діяльнісно-особистісний характер розвитку задатків і здібностей дітей, на
активний характер мислення, цілеспрямований та організований вплив на
майбутнього школяра, самостійну його діяльність як суб’єкта навчання. Зусилля
дошкільної освіти орієнтовані на особистість дитини, створення сприятливих умов
для формування в неї належної самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги
та шанобливого ставлення до тих, хто її оточує, конструктивних мотивів
поведінки, нахилів, потреб, характеру, пізнавальних психічних процесів тощо.
У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) в основу чинників, що
визначають якість навчального процесу, покладено принцип урахування
індивідуальних, вікових і типологічних особливостей кожної дитини [94].
Зокрема, тут визначено параметри, дотичні до освіти дошкільників. Так, до
перших класів вступають діти, яким на 1 вересня поточного року виповнилося 6
років, і які за результатами медичного та психологічного обстеження не мають
протипоказань до систематичного шкільного навчання. Звідси охопити шкільним
навчанням усіх шестирічних дітей фактично неможливо, оскільки обов’язково треба
враховувати рівень їх готовності до цієї діяльності.
Натомість реалії сьогодення вимагають якісного осмислення і творчого
впровадження прогресивних концепцій у сферу педагогічної практики. Це, зокрема,
детермінує визначення й обґрунтування теоретико-методологічних засад, у нашому
випадку – процесу підготовки дітей до шкільного навчання. Відтак своєчасна й
аргументована корекція концептуальних вихідних положень на основі аналізу
соціально-економічних перетворень і суспільних змін у світосприйманні, а також
конструювання комплексу ефективних методів і прийомів, що відображають логіку
розв’язання конкретних виховних завдань, вбачаються однією з ключових передумов
успішної реалізації сучасної освітньої стратегії. Їх наявність забезпечує
адекватне визначення мети і напрямів, змісту, форм і методів відповідної
діяльності соціальних інституцій, розуміння всього спектру виховних засобів,
націлених на формування фізичної, розумової і психологічної бази для успішної
майбутньої навчальної діяльності дошкільників відповідно до сучасних суспільних
вимог.
Результати вивчення теорії та практики з проблеми, яка досліджується, свідчать
про те, що процес підготовки дитини до школи, його організація і логіка
здійснення повинні спиратися як на філософські категорії й закони пізнання, так
і на міждисциплінарні і суто педагогічні методологічні вихідні положення, що
розглядаються як система принципів і засобів побудови практичної і теоретичної
діяльності.
Так, на рівні філософської методології є важливим дотримання принципу
всебічного причинно-наслідкового зв’язку і взаємообумовленості педагогічних
явищ і процесів, прогностичності в передбаченні кінцевих результатів кількісних
та якісних змін у розвитку дитини, історичності й конкретності. Важливим у
нашому випадку є положення про пізнання об’єктивної реальності в цілому, у тому
числі й сутності педагогічної діяльності. Методологічне значення має також
принцип поворотних моментів на прогностикоспективній часовій шкалі, органічного
зв’язку наукового передбачення з реформаторською діяльністю суспільства та
інші.
На міжпредметному рівні, як підкреслює Б. Гершунський, методологічним
підґрунтям системи роботи є комплексність і програмно-цільовий підхід до
вивчення освітніх процесів, використання методів математичної статистики,
моделювання [44, С. 54]. Конкретно-науковий рівень передбачає наявність
ієрархічної структури пріоритетності завдань, механізм перевірки очікуваних
результатів, термінологічну єдність понять, адекватність використання методів
та ін..
Забезпечення дієвості функціонування системи підготовки дитини до школи вимагає
урахування суто специфічних принципів. Йдеться, перш за все, про
діяльнісно-особистісний підхід до розвитку задатків і здібностей дошкільника,
орієнтацію на активний характер його навчання і мислення, цілеспрямованість і
цілісність