Вы здесь

Морфологічні зміни жовчного міхура людини у віковому аспекті.

Автор: 
Улановська-Циба Наталія Аркадіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002636
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали та методи дослідження
В основу роботи покладено вивчення морфологічних змін позапечінкових жовчних
проток, а саме жовчного міхура людини в залежності від віку та статті.
Матеріалом для дослідження були жовчні міхурі, взяті у людей, причина смерті
яких не була пов’язана з патологією жовчовивідної системи. Робота виконана на
66 жовчних міхурах померлих людей різного віку та статі. Орган брали не пізніше
12 годин після смерті людини.
Дослідженням передувало різноманітне вивчення антропометричних показників
померлої людини. Вимірювався зріст та округлість клітки, вік визначався з
медичної документації. Морфометрічні дослідження жовчного міхура проводились
наступні: за допомогою штангенциркуля визначали його довжину від верхівки дна
до місця переходу шийки жовчного міхура у міхурову протоку. Ширина органа
вимірювалась в середній частині тіла. Довжина міхурової протоки визначалась від
місця переходу шийки в міхурову протоку до місця злиття з загальною печінковою
протокою. Діаметр міхурової протоки вимірювався в пришиєчній зоні, в середній
його частині та в зоні злиття з загальною печінковою протокою. Товщина стінки
жовчного міхура вимірювалась в різних відділах: дно, тіло та шийка. Ці
вимірювання робили як з боку вісцеральної поверхні, так і з боку печінкової
поверхні. Вивчали його форму, розташування відносно вісцерального листка
очеревини та печінки. Використовуючи метод анатомічного препарування, визначали
кровопостачання жовчного міхура, його варіанти та деякі атипові випадки
розташування міхурової артерії.
Під час макроскопічного вивчення жовчного міхура спостерігали аномальні явища
розвитку як самого органа, так і міхурової протоки. Звертали увагу на саму
форму міхурової протоки, місце та кут її злиття з загальною печінковою
протокою.
Використовуючи загально-гістологічні методи дослідження (гематоксілин-еозин та
ван Гізон + Харт), досліджували будову стінки жовчного міхура та міхурової
протоки, особливу увагу звертали на стан слизової оболонки. З метою повноцінної
та якісної фіксації жовчний міхур разом з міхуровою протокою видалявся та
промивався 12% розчином нейтрального формаліну. В міхурову протоку вводився
зонд і через нього порожнина жовчного міхура заповнювалась цим же розчином
формаліну. Після повного заповнення міхурова протока перев’язувалась.
Макропрепарат занурювався в 12% розчин нейтрального формаліну.
Для гістологічних досліджень брали окремі ділянки ( розміром до 1 см2) із
області дна, тіла та шийки жовчного міхура. Матеріал в подальшому підлягав
обробці. Зрізи товщиною 4-6 мкм готували із парафінових блоків та фарбували
гематоксилин-еозином та за ван Гізоном + Хартом.
Секційний матеріал розподіляли на три вікові періоди:
І - від народження до 20 років
ІІ - від 21 до 55 років
ІІІ - понад 56 років.
Кожна вікова група ділилась за статевими ознаками.

Таблиця 1.
Групова характеристика секційного матеріалу
п\п
Віковий період
Вік
Чоловіча
стать
Жіноча
стать
Всього

Новонароджений
0-1
Ранне дитинство
1-3 р.
Перше дитинство
4-7 р.
Друге дитинство
ч. 8-12 р., ж. 8-11 р.
Підлітковий вік
ч. 13-16 р., ж. 12-15 р.
Юнацький вік
ч. 17-21 р., ж. 16-20 р.
Всього
18
18
36
ІІ
Зрілий вік (І період)
ч. 22-35 р., ж. 21-35 р.
Зрілий вік (ІІ період)
ч. 36-60 р., ж. 36-55 р.
10
Всього
12
11
ІІІ
Похилий вік
ч. 61-74 р., ж. 56-74 р.
12
Старечий вік
75-90 р.
13
Довгожителі
91 рік і більше
14
Всього
18
15
Загальна кількість матеріалу
33
33
66
В порівняльній оцінці різних статистичних показників використовували
загальноприйняті способи.
Нами визначалися слідуючі статистичні показники:
n - кількість спостережень;
V - варіанта;
М - середнє арифметичне;
S - позначка суми та
m - середня арифметична помилка визначена за формулою
м = ± G
n , де
G - середнє квадратичне відхилення, що визначалося за формулою
G = ± Е (v - m)
n - 1 ;
М - середнє арифметичне визначали за формулою
М = S V?
n
Р - знаходили по значенню, визначеному за формулою
Р = M1 - M2
m21+ m22 .
Середній квадрат відхилень (G) від середньої величини (М) варіаційного ряду
визначається в спеціальній літературі терміном "дисперсія досліджуваної
ознаки". При дисперсійному аналізі суму квадратів відхилень ділили на
відповідне число ступенів свободи і отримували порівнювальні між собою міри
коливань - дисперсії.
Сума квадратів відхилень вираховувалася нами на підставі відхилень від
відповідної середньої арифметичної, яка характеризувала як загальний, так і
груповий (приватний) рівні. Дисперсійний аналіз полягає в оцінці відхилень
дисперсії, вирахованої для коливань групових середніх від загальної за
вибірковими даними (міжгрупова дисперсія) до можливої випадкової дисперсії
(внутрішньогрупова випадкова дисперсія).
Для оцінки результатів отриманих відхилень використовували таблиці, що надавало
можливість виявити суттєві розбіжності постійних та випадкових коливань в
залежності від числа ступенів свободи. Під цим терміном малась на увазі
кількість елементів варіювання, здатних приймати довільне значення, не змінюючи
при цьому загального рівня (чи рівней), навколо яких це варіювання
спостерігалося.
При використанні метода оцінки різниці середніх у випадках пов’я