Вы здесь

Українські топоніми на -ани (-яни).

Автор: 
Царалунга Інна Богданівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002674
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Лексико-семантичний і структурний аналіз
ойконімів на -ани (-яни)
Важливим завданням досліджень з ойконіміки є вивчення лексико-семантичної і
словотвірної будови географічних назв. Оскільки словотвірна семантика в
ономастиці зводиться до значень тих елементів, які утворюють топонім, і
дорівнює тому словотвірному значенню топоніма, яке проявляється у динаміці,
тобто при утворенні топоніма [44: 171], предметом нашої уваги є лінгвістичний
аналіз структури, семантики твірних основ і етимології українських ойконімів на
-ани (-яни). За семантикою і походженням основ ойконіми цієї моделі поділяємо
на локально-етнічні і відантропонімні (за термінологією Д. Г. Бучка відродинні
[5: 155]).
2.1. Локально-етнічні ойконіми
Ці назви виникли внаслідок топонімізації множинних апелятивних назв на
означення групи людей за різними їх характеристиками. В. Ташицький уважає, що
локально-етнічні топоніми на -ани (-яни) первісно означали меншу чи більшу
групу людей, назва яких була мотивована характером місцевості, яку вони
заселяли або з якої походили, а пізніше вони закріплювалися за місцем, де
осідали люди [133: 262]. З репрезентованих на території України
локально-етнічних ойконімів виділено такі структурно-семантичні групи.
2.1.1. Назви топографічного характеру
Назви топографічного характеру утворено від загальновживаних апелятивів.
Здебільшого це ойконіми, в основі яких лежить вказівка на особливості
поселення, місце проживання людей, спосіб освоєння земель та ін.
2.1.1.1. Ойконіми з твірними основами на означення властивостей рельєфу
Бережани (4):
(Бережани, 2001, Тр, Бережанський р-н, СГН Укр: 31), (Бережани, 1946, Тр,
Бережанський р-н, Укр АТП: 553), (Бережани, 1848, Сел РУ 1826-1849: 444),
(Brzeїany, ЙФМ, циркул Бережани, Й ІХ – 23, Ф ІХ – 9: 25), (Бережани, 1648,
Галичина, Пам І: 218), (Brzeїany, 1567, AGZ X: 93); (Brzeszany, 1475, Галицька
земля, AGZ VI: 184), (Brzezanі, 1416, біля Пруту, AGZ V: 39);
(Бережани, 1986, Лв, Пустомитівський р-н, Укр АТУ: 184), (Бережани, 1946, Лв,
Винниківський р-н, Укр АТП: 327), (Brzezany, 1515, Львівський п-т, ЏD XVIII/I:
156);
(Бережани, 1593, Кременецький п-т, Волинське воєводство, КЗС І: 104),
(Бережаны, 1507, Волинська земля, Л Метр І: 552), (Бережаны, 1470, Луцький п-т,
AS I: 65);
(Brzezany, 1530, Кам’янецький п-т, Подільське воєводство, ЏD ХІХ: 164),
(Brzezany, 1528, Кам’янець-Подільський п-т, MRPS IV/II: 373), пізніше у ХІХ ст.
– НП Бережанка (ИСПЕ І: 380),
поділяємо думку Д. Г. Бучка, що бережани „люди, що оселилися на берегах” або
„переселенці з с. Береги” [8: 52], від апелятива берег „берег, схил”, що пох. з
прасл. *bergъ „берег, підвищення, схил” (ЭССЯ І: 191), пор. бережан
„прибережний житель” (ЕСУМ І: 170); рос. бережане „жители берега” (СДЯ І/І:
70), пор. також українське прізвище Бережанин (Чучка: 58). Фонетичні процеси:
чергування [г] – [ж] внаслідок першої палаталізації задньоязикових приголосних.
Ойконім має аналоги на інослов’янських теренах – пол. Brzeћany (Podlawska: 69),
чеськ. Bшeћany (Profous I: 190), словац. Breћany (Шпітько: 176), д.-луж.
Berћane (Eichler: 361), хорват. Breћane (Barac-Grum: 29), болг. Брежани
(Заимов: 110).
Брижани (1): (Брижани, 2001, Пл, Новосанжарський р-н, СГН Укр: 45), (Брижани,
1946, Пл, Новосанджарський р-н, Укр АТП: 419), пов’язуємо з апелятивом брижа
„складка, зборка, зморшка” (ЕСУМ І: 256). Можливо, назва відгідронімна, пор. р.
Бриж пр. притока Снову, пр. притоки Десни, Чрв (СГУ: 69), а також пор. ПН
Брижан (Горпинич: 80).
Верхани, Вергуни (1): (Верхани, також Вергуни, 1765, Київський п-т, Черкаський
округ, АЮЗР V/II/I, 213, 331), пов’язуємо з апелятивом верх (Фасмер І: 301),
тобто верхани „поселенці зверху”. Різні варіанти ойконіма ускладнюють його
етимологізацію, зокрема, назва Верхани може походити від гіпокористичного імені
Верх, пор. ОН Верх, Вершило, Верхун (Пачичъ: 14), тож верхани „рід чи піддані Верхана” Верх ПН Вергун (Реєстр: 533).
Вижняни, Вижляни (1): (Вижняни, 2001, Лв, Золочівський р-н, СГН Укр: 73),
(Вижняни, 1946, Лв, Глинянський р-н, Укр АТП: 328), (Вижняни, 1931, Глинянський
деканат, ЛШ: 46), (Wyџniany, 1890, староство Перемишляни, SORG: 414), (Wyїlany,
Wyїniany, ЙФМ, циркул Бережани, Й ІХ – 330, Ф ХVІІІ – 43: 53), (Вижляни, 1648,
деканат Глиняни, АЮЗР I/IV: 529), (Wyznany, 1515, Львівський п-т, ЏD ХVІІІ/І:
159), (Wyznany, 1407, Львівська земля, AGZ ІV: 70), від вижняни „поселенці на
верхньому, вищому місці”, пов’язуємо з апелятивом вижний „верхній, горішній”
(ЕСУМ I: 372). Ойконім має відповідник в іншій слов’янській топонімійній
системі – д.-луж. Vyљnane (Eichler: 360).
Горяни (3):
(Горяни, 1986, Вн, Барський р-н, Укр АТУ: 10), (Горяни, 1946, КП,
Вовковинецький р-н, Укр АТП: 226), (Горяни, 1765, Стародубський полк, ГОЛУ:
90);
(Горяни, 2001, Зк, Ужгородський р-н, СГН Укр: 107), (Горяни, 1946, Зк,
Ужгородська округа, Укр АТП: 692);
(Горяни, 2001, Лв, Жовківський р-н, СГН Укр: 107), (Горяни, 1946, Лв, Рава
Руський р-н, Укр АТП: 145), (Horany, 1890, староство Рава Руська, SORG: 427),
від апелятива горяни „поселенці на горі, мешканці гір” земної поверхні; горище” з прасл. *gora (ЭССЯ VII: 29-30), пор. гірянин
„гірник, верховинець” (ЕСУМ І: 562). Можливе походження ойконіма від
слов’янського відапелятивного особового імені Гора, пор. ОН Гора, Горин (Бірыла
ІІ: 114), ПН Горан, Горян (Bogdan: 92), або від слов’янського гіпокористичного
імені Горян сл