Вы здесь

Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості

Автор: 
Фокіна Ірина Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002777
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Аналіз впливу діючої системи оподаткування на ефективність роботи
вуглевидобувних підприємств
Один із найважливіших аспектів функціонування підприємств вугільної
промисловості в умовах реформування і реорганізації – це проблема податкового
навантаження та його впливу на господарську активність галузі.
Про рівень податкового навантаження на суб'єкти господарювання свідчить частка
податкових платежів у валовому внутрішньому продукті країни, у міжнародній
практиці так званий податковий коефіцієнт.
Податковий коефіцієнт (R) розраховується як відношення суми сплачених податків
(Т), включаючи обов'язкові відрахування на соціальне страхування, до ВВП (GDP)
у ринкових цінах. В Україні цей показник, за розрахунками фахівців, коливається
в межах 35-40% (без урахування нарахованих, але ще невиконаних зобов'язань) [5,
с. 11-12, 14].
До країн із низьким рівнем податкових платежів до бюджету, тобто до 30% ВВП,
відносяться США, Японія, Австралія, Південна Корея. До 40% – Швейцарія,
Великобританія, Німеччина, Іспанія. Понад 40% і до 53% – Франція, Італія,
Норвегія, Швеція, Фінляндія.
Проте вказаний показник дає уявлення лише про сукупний податковий тягар і не
надає можливості простежити його вплив на мікрорівні, тобто для окремих
підприємств і секторів економіки.
На сучасному етапі не існує єдиного визначення податкового навантаження, а
також методики його обчислення. Характеристика податкового навантаження включає
комплекс елементів:
кількість податків і інших обов'язкових платежів;
структуру податків;
механізм стягування податків;
показник податкового навантаження на підприємство.
Із метою характеристики податкового навантаження має значення як кількість, так
і структура сплачуваних податків. Найбільш складними є податкові платежі, що
обчислюються незалежно від отриманого доходу і частково перекладаються на
кінцевого споживача, до яких відносяться податки сплачувані, з обороту і
майнові податки.
Податкове навантаження на підприємства неабиякою мірою визначається самим
механізмом стягування податків. В умовах кризи неплатежів у вуглевидобувній
промисловості податковий режим украй посилений вживаною практикою виникнення
податкових зобов'язань за фактом відвантаження продукції покупцеві.
У даний час існують різні підходи до оцінки податкового навантаження на
підприємства, причому в розрахунок входять усі без винятку податки й
обов'язкові платежі підприємства до бюджету і до позабюджетних фондів. Іноді
пропонують виключити з розрахунку податкового навантаження ПДВ, акцизи, а також
відрахування до позабюджетних фондів (соціальні платежі). Аргументовано це
транзитністю і нейтральністю цих податків для підприємства. Проте абсолютно
нейтральних податків не існує, оскільки вони сплачуються за рахунок поточних
коштів, з одного боку, а з іншого – на величину цих податків збільшується ціна
на вироблювану продукцію, що у свою чергу скорочує попит на неї, знижує обсяг
продажів і, як наслідок, прибуток. Тому включення непрямих податків і
соціальних платежів у розрахунок податкового навантаження економічно
обґрунтовано.
Характеризуючи податкове навантаження на підприємства важливо також ураховувати
джерело сплати податків, яким може бути тільки дохід підприємства в його різних
формах, а саме:
виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) – для ПДВ і акцизів;
собівартість продукції з подальшим покриттям витрат із виручки від реалізації –
для земельного податку і соціальних платежів;
прибуток у процесі його розподілу – для податку на прибуток;
чистий прибуток підприємства – для бюджетних економічних санкцій
і деяких місцевих податків і зборів.
Проектом податкового кодексу України передбачено зниження податкового
навантаження, проте, за умови розширення бази оподаткування [105, с. 31].
Зниження податкового навантаження передбачено провести за допомогою зміни
ставок оподаткування юридичних осіб: по податку на прибуток до 20%, по ПДВ до
17%. Разом із цим передбачаються зміни у структурі податків за допомогою
вилучення з переліку податків і зборів платежів, які не відіграють особливої
ролі у формуванні місцевих бюджетів.
Застосування цих заходів, на думку авторів проекту податкового кодексу, не
повинне суперечити структурі державного бюджету, тобто має дотримуватися умова
забезпеченості надходжень до бюджету в достатньому обсязі.
Проблемі недопущення зниження доходів бюджету в умовах зниження податкового
тягаря присвячена робота В. Вишневського і Д. Липницького [25], які наводять
твердження про те, що “… інакше доведеться або скорочувати державні витрати (що
не завжди можливо), або зіткнутися з небезпекою інфляції”. У згаданому
дослідженні [25, с. 113-116] визначено, що при таких існуючих початкових
значеннях економічних показників промисловості України неможливо навіть просто
компенсувати втрати доходів бюджету, обумовлені зниженням податків із 40 до
30%. Змінити ситуацію можна тільки підвищивши рентабельність продукції та
питому вагу умовно-постійних витрат у їх загальній сумі. У зв'язку з цим
ученими запропоновано зменшення податкового тягаря, полегшуючи ту його частину,
яка пов'язана з витратами і технікою стягування податків.
Із цією метою у проекті податкового кодексу України [105, с. 31] запропоновано
розширення бази оподаткування за допомогою скорочення податкових пільг.
Незважаючи на це, зниження податкових ставок зовсім не означає збиток
для бюджету. Поза сумнівом існує розрив, який може відбитися на доходах
бюджету, але при оптимальному рівні податку буде забезпечена і максимальна
податкова база, і збирання податків, по суті, це