Вы здесь

Прибуткове оподаткування та напрями його оптимізації в Україні

Автор: 
Паєнтко Тетяна Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U002828
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Дослідження механізмів прибуткового оподаткування
2.1. Методологічні та практичні аспекти встановлення об’єкта і ставок
оподаткування
Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального
державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор.
Прибутковому оподаткування також притаманні всі перераховані властивості, але
головною його перевагою є пряма залежність розміру податку від розміру
отриманого прибутку або доходу. З метою повно-цінного дослідження найбільш
впливових факторів на об’єкт і ставки оподат-кування прибуткових податків,
розглянемо методологічні та практичні аспекти встановлення об’єкта і ставок
оподаткування спочатку для податку на прибуток підприємств, а потім для податку
на доходи фізичних осіб.
Як було зазначено вище, доходи підприємств СРСР вилучались до бюджету у формі
неподаткових платежів. З переходом до оподаткування підприємств одразу постає
питання, що має стати об’єктом оподаткування – валовий дохід чи прибуток.
Економістами висловлювались аргументи як на користь оподаткування валового
доходу так і проти. Основним аргументом було те, що в умовах перехідної
економіки ще не сформувався суб’єкт, зацікавлений в отриманні прибутку.
Розвиток господарської самостійності підприємств у процесі здійснення
економічної реформи призвів до проголо-шення суб’єктом управління трудового
колективу, інтерес якого полягає в отриманні і привласненні не прибутку, а
доходу. Причому щодо двох частин валового доходу трудовий колектив буде
зацікавлений у зростанні заробітної плати, що у свою чергу при оподаткуванні
прибутку призводить до зменшення об’єкта оподаткування. Тому, в період
формування основ ринкової економіки, оподаткування валового доходу а не
прибутку є цілком виправданим. З переходом до оподаткування прибутку порядок
визначення об’єкта оподаткування теж змінювався.
На рис. 2.1. відображено формування об’єкта оподаткування податком на прибуток
до 1997 р [4 Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”від
28.12.1994 № 334/94-ВР.]

Фактично до 01.07.1997 р. оподатковуваний прибуток розраховувався за даними
бухгалтерського обліку за формулою (2.1):
ОП=ВР-Срп-Зпр+(-) Д(В),
(2.1)
де: ОП – оподатковуваний прибуток;
ВР – валова виручка від реалізації продукції;
Срп – собівартість реалізованої продукції;
Зпр – збитки попереднього року новостворених і приватизованих підприємств;
Д (В) – відповідно інші доходи (витрати), які збільшують чи зменшують об’єкт
оподаткування.
З 01.07.1997 року об’єкт оподаткування визначається за іншим алгоритмом
(рис.2.2).

Об’єкт оподаткування, обчислений за цією методикою, суттєво відрізняється від
прибутку в класичному розумінні. Згідно чинного законодавства, валовий дохід –
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як
на території України так і за її межами. Валові витрати – сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів, що придбаються таким платником
податків для їх подальшого використання у господарській діяльності [36]. Таким
чином, якщо до 1997 р. для розрахунку оподатковуваного прибутку приймались до
уваги тільки витра- ти, які включаються у собівартість реалізованої продукції,
то після 1997 р. ма- ємо право відносити до валових витрат при розрахунку
оподатковуваного прибутку всі витрати, пов’язані з веденням господарської
діяльності.
Та, коли обмежитися тільки матеріальними затратами (абстрагуватися від інших
витрат), то сума скоригованих валових витрат (на приріст (убуток) балансової
вартості покупних товарів), по суті буде рівною собівартості реалізованої
продукції. Проте існують важливі затратні статті такі як заробітна плата і
нарахування на неї, амортизаційні відрахування, оплата послуг – наприклад,
оренди, послуг банку та ін. Відповідно до існуючої методології такі затрати
відносять до валових повністю, а не за бухгалтерським принципом відповідності
отриманих доходів, це дозволяє знизити об’єкт оподаткування, якщо залишаються
значні запаси готової продукції або незавершеного виробництва.
Розглянемо на конкретному прикладі різницю між об’єктами оподаткування,
розрахованими за наведеними методиками. Для розрахунку взято реальні дані, але
з метою збереження комерційної таємниці назва підприємства не розголошується –
надалі називатимемо його “Х”. За звітний період підприємство “Х” отримало
виручку у сумі 187,5 тис. грн, собівартість реалізованої продукції складає
відповідно 108,7 тис. грн, збитки минулого року 5,0 тис. грн. За методикою, що
діяла до 01.07.1997 р., сума прибутку складає 187,5-108,7-5,0 = 73,8 тис. грн.
За методикою, що діє після 01.07.1997 р. маємо інший результат розрахунку.
Виручка від реалізації продукції – 187,5 тис. грн, валові витрати – 103,2 тис.
грн, залишків матеріальних запасів на кінець і початок звітного періоду немає,
залишки незавершеного виробництва на кінець періоду 10,5 тис. грн, на початок
періоду залишків немає. Питома вага матеріальних витрат у незавершеному
виробництві складає 70%, таким чином приріс балансової вартості матеріальних
запасів у незавершеному виробництві складає 7,4 тис. грн. Сума амортизаційних
відрахувань – 20,0 тис.грн. Об’єкт оподаткування податком на прибуток складає:
187,5-103,2+7,4-20,0 = 71,7 тис.грн. Отже, з розрахунку дійсно видно реальне,
але законне заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток. Тобто, методи
розрахунку прибутк