Вы здесь

Особистісний симптомокомплекс стресостійкості/стресовразливості у військовослужбовців служби правопорядку

Автор: 
Мозговий Віктор Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002965
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ СИМПТОМОКОМПЛЕСУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ/СТРЕСОВРАЗЛИВОСТІ У
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ
2.1. Характеристика дослідницької вибірки
Дослідницька вибірка формувалася з урахуванням таких ознак: строк та досвід
військової служби, статус військовослужбовця, наявність психоемоційних впливів
- стресогенних факторів на психіку особистості.
Групу військовослужбовців склали офіцери Північного ТУ ВСП, яка поділялася на
три дослідницькі підгрупи. Першу групу склали 27 досвідчених офіцерів
управління ВСП віком від 32-х до 45 років, які служать з моменту заснування
цієї служби, але до цього мали досвід військової служби в інших підрозділах
Збройних Сил України. Загальний строк їхньої служби у військах складав від 15
років і більше.
Другу групу, яку ми умовно назвали „групою травматичного досвіду”, склали 25
осіб військових у віком 25-45 років, що брали участь у бойових діях
(Афганістан) та миротворчих операціях за кордоном (Ірак, Сьєрра-Леоне) і мали
досвід переживання досить сильного емоційного стресу. Вони також до ВСП служили
в інших підрозділах Збройних Сил і загальний строк їхньої служби у військах
складав від 8 до 25 років.
Третю дослідницьку групу склали 25 військовослужбовців контрактної служби віком
22-28 років, які прийшли в армію за контрактом. Загальний строк їхньої служби у
військах складав від 3 до 8 років.
Для виявлення вікової динаміки і визначення певних особистісних закономірностей
у формуванні структури симптомокомплексу С/С нами були досліджені наступні
вікові групи чоловіків: 1) 21 особа - школярі 5-х класів загальноосвітньої
школи допубертатного віку - 10-11 років; 2) 26 осіб - підлітки пубертатного
віку, учні 10-х класів загальноосвітньої школи віком 15-16 років; 3) 27 осіб
дорослих чоловіків з вищою та середньою спеціальною освітою віком 35-45 років.
Всі три вищезазначені групи в анамнезі не мали невротичних або психосоматичних
розладів.
Для виявлення девіацій у структурі симптомокомплексу С/С було досліджено 25
дорослих чоловіків - психосоматичних хворих на виразку шлунку та
дванадцятипалої кишки (ВХШДК) віком від 28 до 48 років, пацієнтів
гастрологічного відділення Чернігівської обласної лікарні. ВХШДК лежить на горі
психосоматичного континууму (Ф.Б. Березін) [23], що дозволяє одержати
достовірні дані щодо структурних змін симптомокомплексу С/С при психосоматозах
взагалі.
Параметр норми варіювався нами за рахунок підбору наступних груп: емоційно
стабільні особи, які мало схильні до стресу; особи, котрі мали досвід досить
сильного стресогенного впливу, а також особи, що мають певні психоемоційні
порушення.
Загальний обсяг вибірки склав 176 осіб, з них 77 військових ВСП і 99 цивільних,
з яких 47 дітей та підлітків.
2.2. Обґрунтування побудови стратегії дослідження
Військовослужбовці серед людської популяції професійно більше, ніж інші,
стикуються зі стресом, а тому повинні мати напрацьовані стратегії опанування
стресу на біологічному, соціальному та психологічному рівнях.
Екстремальні й особливі умови професійної діяльності військовослужбовців
негативно впливають на стан їхнього психологічного здоров’я. Як відомо, одним з
основних і невід’ємних факторів протидії цьому негативному впливу є емоційна
стійкість.[99, 100, 170]. Фактично мова іде про стресостійкість особистості.
Альтернативне цьому поняттю в літературі ми зустрічаємо поняття
стресовразливості.
Специфіка виконання службових обов’язків та навчально-бойових завдань,
військовослужбовцями структурних підрозділів ВСП характеризується ще більшим
зростанням інтенсивності і сили впливу стресу на особистість, ніж в інших
підрозділах Збройних Сил України. Так, основними стрес-факторами, які діють на
психіку військовослужбовців є ненормованість і велика тривалість робочого дня,
небезпека для здоров’я і життя при виконанні оперативних завдань, повсякденна
напруженість на чергуванні в очікуванні виклику, висока ступінь
відповідальності при прийнятті рішення, яке впливає на подальшу долю людини
тощо.
Вивчення формування в онтогенезі стресостійкості/стресовразливості у структурі
особистості професійного військовослужбовця та її порівняння з людьми інших
професій і тими, хто не зміг впоратися зі стресом, дозволило б нам зрозуміти не
тільки генетичну, а й соціальну основу цього феномену. Використання цих знань
має допомогти створенню програм якісного професійного відбору майбутніх
військовослужбовців та створенню необхідних антистресових програм для тих, хто
потребує підвищення своєї емоційної стійкості задля ефективного виконання своїх
професійних службових обов’язків.
Аналітичний огляд досліджень, присвячених проблемі
стресостійкості/стресовразливості показує, що нині їх не так багато. Ще в
меншій мірі вивчені механізми стресостійкості, методи її підвищення психічними
засобами в той час, як саме від стресостійкості особистості в більшій мірі
залежить психічний стан людини. При низькому рівні стресостійкості людина
значно більше страждає від того збитку, що наносять їй психічні навантаження та
негативні емоції, які виникають у стресогенних, фруструючих ситуаціях, котрі
знижують її працездатність та змінюють світовідчування.
Для позначення явища стійкості у психології використовуються такі поняття, як
„стійкість до стресу”, „емоційна стійкість”, „емоційна стабільність”.
У психологічній літературі [61, 82, 170] виділяють три поняття стійкості до
стресу, такі як:
здатність витримувати інтенсивні або незвичайні стимули, що являють собою
сигнал небезпеки і ведуть до змін у поведінці;
здатність витримувати надмірне збудження та емоційну напругу, що виникаю