Вы здесь

Удосконалення методів селекції самиць української м'ясної породи великої рогатої худоби

Автор: 
Носевич Дмитро Костянтинович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003185
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Матеріал і методика досліджень
Дослідження проведені відповідно до схеми (рис. 2.1) за матеріалами племінного
обліку племзаводу СТОВ “Воля” Золотоніського району Черкаської області
(колишній колгосп ім. Постишева). Загальне поголів’я великої рогатої худоби
створюваної української м’ясної породи, використане в дослідженні становить 892
корови та 32 бугаї – батьки цих корів.
У господарстві українську м’ясну породу створювали згідно з декількома
варіантами складного відтворного схрещування чотирьох вихідних порід –
шаролезької (Ш), кіанської (К), симентальської (С) та сірої української (У).
У процесі її виведення на основі комплексної оцінки ознак продуктивності та
екстер’єру проводили добір і підбір поголів’я. Сформовано генеалогічну
структуру стада шляхом створення шести заводських ліній: Лосося 2391 ЧРУМ-18,
Анчара 0988 ЧРУМ-12, Хижого 1599 ЧРУМ-14, Пагона 0354 ЧРУМ-8, Осокора 0109
ЧРУМ-5, Сома 0418 ЧРУМ-11.
Рівень годівлі тварин за роками коливався. На корову “зі шлейфом” згодовували в
середньому від 55,3 до 64,7 ц кормових одиниць. В господарстві утримували
тварин у зимовий період на тваринницькому комплексі на 1000 голів із закінченим
циклом відтворювання. Застосовували традиційну для м’ясного скотарства систему
утримання: до 6-8-місячного віку приплід перебував на підсисі, після чого
кращих бугайців ставили на випробування за власною продуктивністю, теличок –
утримували безприв’язно та використовували для ремонту стада.

Рис. 2.1. Схема досліджень
Комплекс має 8 приміщень, в тому числі 2 родильних, обладнаних індивідуальними
і груповими станками, пункт штучного осіменіння, станцію для випробування
бугайців за власною продуктивністю.
Біля корівників обладнані вигульно-кормові майданчики з розрахунку 25 м2 на
корову з телям і фронтом годівлі 0,9 м. Вони розраховані на утримання 50-60
корів з підсисними телятами або 100-150 голів (залежно від віку) молодняку
після відлучення. Для зменшення впливу підсису на відтворну функцію корів у
господарстві застосовували режимне підсисне вирощування телят.
З метою максимального скорочення витрат на утримання м’ясної худоби у
весняно-літньо-осінній період (в основному з 01.05 до 01.11) використовували
систему пасовищного її утримання. На пасовищах облаштовували табори для
відпочинку худоби, підгодівлі телят і корів концентрованими кормами. В
ботанічному складі травостою пасовищ – лише дикі трави, добре пристосовані до
місцевих умов. Їх урожайність становить в середньому 25 ц кормових одиниць з
гектара.
Для характеристики росту телиць використовували показники живої маси
новонароджених, у віці 3, 7 (210 днів), 8, 12, 15, 18 місяців, і середньодобові
прирости в різні періоди.
Для оцінки лінійного росту корів використовували їх проміри: висоту в холці,
висоту в крижах, глибину грудей, ширину грудей за лопатками і в маклаках, косу
довжину тулуба і заду, обхват грудей за лопатками та п’ястка.
При оцінці відтворної здатності самиць вираховували вік першого отелення
нетелей, період між отеленнями (МОП), збереженість приплоду до відлучення.
Продуктивність корів оцінювали за їх живою масою, молочністю, загальною
довічною молочністю, тривалістю життя та продуктивного використання, довічною
кількістю отелень.
Вік запліднення телиць і отелення первісток визначали за формулою (2.1),
наведеною в праці [102]:
, (2.1)
де А – вік першого плідного осіменіння телиці, або отелення первістки, місяців;
М1 – рік плідного осіменіння (першого отелення);
М2 –рік народження телиці (первістки);
n1 – місяць плідного осіменіння (першого отелення);
n2 – місяць народження телиці (первістки).
30,4 – середня кількість днів у місяці за рік.
Молочність корови визначали за еталонною живою масою приплоду в віці 210 днів
за формулою (2.2) наведеною в праці [86] в нашій модифікації:
, (2.2)
де ЕЖМ – еталонна жива маса потомка у віці 210 днів, кг;
ФЖМ – фактична жива маса потомка при відлученні, кг;
ЖМН – жива маса новонародженого теляти, кг;
В – фактичний вік потомка при відлученні, днів;
210 – вік потомка (днів) при визначенні молочності корови.
Збереженість молодняку при відлученні визначали, як відношення кількості
відлучених тварин до кількості новонароджених, враховуючи також їх вибракування
протягом періоду підсису.
Тривалість продуктивного використання визначали, як період від першого отелення
до відлучення останнього потомка в віці 210 днів.
Між ознаками, які суттєво залежали від сторонніх факторів, зокрема року оцінки
визначали чистий кореляційний зв’язок за методикою часткових кореляцій, формула
(2.3), наведеною в працях [85, 135].
, (2.3)
де r12.3 – коефіцієнт часткової кореляції між першою і другою ознаками, з
врахуванням впливу третього фактора;
r12 – фактична кореляція між першою та другою ознаками;
r13 – фактична кореляція між першою та третьою ознаками;
r23 – фактична кореляція між другою та третьою ознаками.
Коефіцієнти успадковуваності визначали методом однофакторного дисперсійного
аналізу [106], дисперсійні комплекси формували за групами напівсибсів за
батьками.
Селекційні індекси розробляли за методом, запропонованим Л. Хейзелем [207], з
використанням і більш пізніх методик щодо вирішення цієї проблеми [138, 49,
110, 94].
У зв’язку з тим, що визначення генетичних кореляцій за формулами Хейзеля і Лаша
має ряд недоліків [40], за рекомендацією І.О Горлова зі співавторами [45, 44]
при розрахунку селекційних індексів їх замінили коефіцієнтами часткової
кореляції між парами різнойменних ознак матерів і їх дочок, які розраховували
за формулою 2.3.
За вихідні критерії визначення економічної ваги ознак для телиць обрали
молочність первісток у ро