Вы здесь

Управління розвитком туристично-рекреаційного комплексу регіону (на прикладі Закарпатської області)

Автор: 
Молнар Олександр Сергійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003248
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЇ І ТУРИЗМУ
ЗАКАРПАТТЯ
2.1. Туристично-рекреаційний потенціал Закарпаття: специфіка використання,
умови та стан освоєння
Природні рекреаційні ресурси – природні та природно-техногенні
системи, тіла, явища природи, які мають комфортні властивості для
рекреаційної діяльності і їх можна використати для її організації протягом
певного часу [149,151,156]. До природних рекреаційних ресурсів належать
лісові, ландшафтні, гідрологічні, спелеологічні, лікувальні мінеральні
води, грязі, озокерит. Окрему групу складають території та об'єкти
природно-заповідного фонду, використання яких для рекреаційних
потреб в багатьох випадках обмежене.
Основними природними рекреаційними ресурсами Закарпаття є бальнеологічні, до
яких відносяться лікувальні мінеральні води,
лікувальні грязі та озокерит. Вагоме місце посідають мінеральні води,
особливо лікувальні.
З метою планування розвитку курортів з урахуванням усіх чинників
лікувального напрямку важливе значення мають питання наукового і
практичного вивчення та визначення загального потенціалу ресурсів
мінеральних вод Закарпаття.
Слід відмітити, що загальний мінеральний потенціал Закарпатської області, де
мінеральні води були відомі ще з XVIII ст., вивчений достатньо добре.
Відповідно до класифікації В.В. Іванова і Г.А. Невраєва [92,190], в Україні
підземні мінеральні води об'єднуються в 2 основні групи:
води без специфічних компонентів і властивостей, лікувальний вплив яких
визначається їх іонним складом та загальною мінералізацією;
води специфічного складу, лікувальна дія яких визначається наявністю в них
біологічно активних компонентів у підвищених кількостях.
Родовища вод без специфічних компонентів і властивостей на Закарпатті є менш
значущими і менш розповсюдженими, ніж води специфічного складу і властивостей,
серед яких слід звернути увагу на наступні.
Вуглекислі води. Вуглекислі води - це один із найцінніших різновидів
мінеральних вод, які здавна використовуються у лікувальній практиці. Вони
широко розповсюджені на Закарпатті, де встановлено аналоги Кавказьких
мінеральних вод типу: Нарзани, Боржомі, Єсентуки, води Арзні і Джульфінського
типу. Найбільш поширені - води типу нарзанів. Це, головним чином, прісні або
солонуваті води (1-3 г/дм3) гідрокарбонатні кальцієво-натрієві, кальцієві і
кальцієво-магнієві; холодні (8,0-15,0°С) із вмістом вуглекислоти 0,8-2,9 г/дм3.
На відміну від кавказьких, нарзани Закарпаття, як правило, містять мало
сульфатів. До цього типу вод належать Мінеральні вуглекислі води районів
Ужгорода, с.Ужок, Рахова (сс. Угля, Ріка, Кобилецька Поляна), с. Вишково
Хустського району, с. Голятин Міжгірського району. Дебіти джерел 0,1-1,0 л/сек,
свердловин - 1,0-3,0 л/сек і більше. Джерельна вода типу нарзанів широко
використовується місцевим населенням, а з лікувальною метою - лише
санаторіями-профілакторіями "Квасний потік" і "Плай".
Менш, ніж нарзани, поширені мінеральні води типу боржомі. Вони зосереджені, в
основному, в Мукачівському та Свалявському районах Закарпаття. Як правило, це
гідрокарбонатні натрієві води з мінералізацією 4,3-11,0 г/дм3 і вмістом вільної
вуглекислоти 1,3-2,0
г/дм3. Деякі води цього типу містять у підвищених кількостях фтор, бром, бор,
йод. Води часто виходять на поверхню у вигляді джерел (м. Свалява, сс. Поляна,
Голубине, Плоске, Солочин, Неліпино, Шаян) та відкриті свердловинами на
глибинах 36-77 м. На базі вод типу боржомі функціонують санаторії "Поляна",
"Сонячне Закарпаття", "Квітка Полонини", "Шаян", санаторій-профілакторій
"Кришталеве Джерело".
Дуже цінними різновидами вуглекислих мінеральних вод є води типу Єсентуки.
Найбільші родовища цього типу на Закарпатті зосереджені поблизу сс. Драгове і
Вишкове Хустського, Сойми і Верхня Бистра Міжгірського районів. Це, в
основному, хлоридно-гідрокарбонатні гідрокарбонатно-хлоридні натрієві і
кальцієво-натрієві холодні (9,8-15,6°С) води з мінералізацією 5-14 г/л і
вмістом вуглекислоти 1,8-2,7г/л. Води цього типу часто містять у значних
кількостях такі біологічно активні компоненти, як бор, залізо, магній,
кремнієву кислоту. Води єсентукського типу використовуються санаторіями
"Верховина" і "Шаян" на Закарпатті.
Мінеральні води типу Арзні відрізняються від інших типів вуглекислих вод
хлоридним натрієвим складом і високою мінералізацією (до 30 г/л). На Закарпатті
такі води відомі в долині р.Уж та її приток
поблизу сс. Кострино і Сіль Великоберсзнянського району, де є природні виходи
таких вод з мінералізацією 4,6-14,4 г/дм3. Дебіти свердловин -
1-2 л/сек. Вміст вуглекислоти у водах 1,4-1,5 г/дм3; встановлені підвищені
концентрації йоду, брому, стронцію, бору. Води типу Арзні використовуються
санаторними закладами.
Медичними показаннями для лікування вуглекислими мінеральними
водами є:
виразка шлунку та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії і нестійкої
ремісії;
хронічний гастрит зі збереженою або підвищеною секреторною
активністю шлунка у фазі ремісії і нестійкої ремісії;
хронічні коліти у фазі ремісії;
хронічний гастрит з секреторною недостатністю у фазі ремісії;
хронічний ентерит та ентероколіт у фазі стійкої або нестійкої ремісії;
функціональні розлади (дискінезії) кишківника по гіпо- або
гіпертонічному типу;
хронічний холецистит (бактеріальний) у фазі ремісі;
хронічний калькульозний холецистит;
функціональні розлади (дискінезії) жовчних шляхів по гіпер- або
гіпотонічному типу;
хронічний персистуючий гепатит;
стан після перенесеного вірусного гепатиту в неактивній фазі
(через 1-2 місяці після зникнення жовтяниці);
хронічний панкреатит, латентний або рецидивуючий (в період між
нападами), який розвинувся на фоні інших захворювань системи
травлення;
рефлюкс