Вы здесь

Вдосконалення природоохоронної діяльності промислового підприємства

Автор: 
Черниш Ірина Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003319
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Економіко-екологічний аналіз взаємовпливу промислового підприємства та
навколишнього середовища
Під час господарської діяльності промислових підприємств виникають два види
збитків: збитки, завдані промисловому об’єкту, і збитки навколишньому
середовищу, які визначаються, зокрема, як збитки державі внаслідок забруднення
атмосферного повітря, водного середовища, об’єктів природно-заповідного фонду
тощо. Еколого-економічному аналізу впливу промислового підприємства на
навколишнє середовище присвячено працю [125] дисертанта.
Для розрахунку економічної шкоди внаслідок забруднення, в першу чергу, потрібно
провести аналіз факторів, які характеризують цю шкоду. Вони можуть бути
об’єднані в три групи: фактори, які відображають рівні забруднення (фактори
впливу), фактори, які визначають кількість об’єктів, що постраждали від
забруднення (реципієнтні фактори), і фактори, які пов’язані з стандартними
економічними показниками і які дозволяють визначити фізичний вплив забруднення
на суспільство і навколишнє середовище в грошовому виразі (умовні фактори)
[146, с. 268].
До факторів впливу відносяться: рівень шкідливих речовин, токсичність
забруднювачів, кількість забруднюючих речовин та ін. Реципієнтні фактори
включають принципові економічні втрати від забруднення (у натуральному виразі),
в тому числі встановленого промислового обладнання. Умовні фактори пов’язані з
величиною денного національного доходу на душу населення; денні витрати на
медичне обслуговування кожного потерпілого від забруднення; видатки на ремонт
встановленого промислового обладнання та інфраструктури; вартість одиниці
використаної сировини.
Розрізняють абсолютну і відносну економічну вартість забруднення. Їх можна
визначити двома методами: метод прямого підрахунку (шляхом порівняння
показників забрудненої і умовно чистої території); аналітичний метод (який
базується на отриманні математичних зв’язків – наприклад, за допомогою
кореляційного або регресійного аналізу – між показниками ефективності системи
промислового виробництва і рівнями забруднення.
Аналіз витрат, проведений за цими двома методами, за звичай, визначає відносну
шкоду по відношенню до часткового рівня забруднення на умовну одиницю
реципієнтних факторів. Показники відносної шкоди дають можливість оцінити вплив
факторів впливу на величину економічних витрат для певного рівня умовних
факторів. Методи економічного аналізу поділяються за ступенем стандартизації,
точністю, способом врахування вищезгаданих факторів. Також розрізняють
наближені і відносно точні методи.
Спеціальна вартісна оцінка базується на фактичних даних, отриманих з аналізу
факторів впливу і реципієнтних факторів, тоді як умовні фактори
використовуються для середньої оцінки будь-яких економічних витрат. Оцінка
економічних збитків від забруднення може бути основою для прийняття рішення
щодо розширення виробництва на підприємстві; вона може допомогти визначити, які
екологічні заходи є найбільш доцільними для даного підприємства або регіону;
вона може бути використана для прийняття рішення щодо розміщення промислового
виробництва або щодо оптимізації капітальних вкладень для покращення умов на
його території.
Середня оцінка, яка відображає середній рівень витрат, використовується для
вирішення економічних проблем на національному рівні. Наприклад, їх можна
використовувати для аналізу ефективності програми збереження сировини або
енергетичних ресурсів або впровадження окремого технологічного процесу на
національному рівні. Економічну вартість забруднення можна також визначити за
допомогою змішаних варіантів розгляду різних груп факторів.
Оцінка економічної вартості забруднення вимагає вирішення комплексних і
складних завдань. Як прямі, так і аналітичні методи вимагають збору і обробки
великої кількості даних, тому вони не практичні для широкого застосування і
обмежуються початковим аналізом, який складає основу для спеціального
підрахунку економічних витрат.
Для того, щоб оцінити збитки, можна ввести деякий ступінь диференціації
відповідних коефіцієнтів шкоди. Окресливши концентричні кола навколо джерела
забруднення і припустивши, що концентрація зменшується із збільшенням радіусу,
можна обчислити відповідну шкоду, якої буде завдано на будь-якій території
кожною тонною викидів. Точність обчислень можна підвищити, якщо скорегувати
умовно поділені території з урахуванням фактичної швидкості вітру, і якщо
корегуючі коефіцієнти враховують висоту труби і потужність джерела забруднення
з точки зору викидів.
Розрахунок збитків для промисловості в цілому визначається за формулою [74, с.
143]:
, (2.1)
де УП – збитки, завдані промисловості внаслідок забруднення довкілля;
t – часовий фактор;
Уі – збитки на і-му об’єкті, які виникають в результаті додаткового зносу машин
та обладнання, додаткових витрат на ремонт та експлуатацію виробничих фондів,
втрат металу та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на складі,
втрати сировини, втрати через підвищену плинність кадрів та зниження
продуктивності праці внаслідок підвищеної втомлюваності і т.п. [74, c.143]
, (2.2)
де УМ – збиток у вигляді втрати металу в результаті додаткового зносу металевих
деталей та механізмів;
УС – збитки за рахунок втрати товарно-матеріальних цінностей на складах;
УЕН – збитки від додаткових витрат на електроенергію;
УВС – збитки від витрат на очищення води та повітря у виробничому споживанні;
УР – збитки через додатковий ремонт та утримання виробничих фондів;
УПК – збитки від плинності кадрів;
УПП – збитки від зниження продукт