Вы здесь

Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа)

Автор: 
Слінчук Валентина Віталіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003415
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Мовностилістичні засоби концептуальної реалізації гендерних понять у формуванні
молодіжних образів мас-медіа
Матеріали друкованих ЗМІ становлять значний дослідницький інтерес для вивчення
проблем гендерного дискурсу. Сьогодні два ключових гендерних поняття “чоловік”
та “жінка” перебувають у центрі уваги мас-медіа, спостерігається зміна
гендерних стереотипних поглядів на призначення й місце людини в соціумі,
особливо така тенденція помітна у журналістських матеріалах, присвячених
молодіжній проблематиці.
У цьому розділі дисертаційної роботи аналізуються мовностилістичні засоби
творення гендерних образів молоді через дослідження мовного коду основних
гендерних концептів та пов’язаних з ними слів і словосполучень, що належать до
концептуального гендерного класу.
Аналіз публіцистичного образу молоді передбачає дослідження концептуального
поля лексем, за допомогою яких формуються основні гендерні характеристики
молодого покоління. Образ – це певний узагальнений характер, зображення явища,
предмета, особи через вживання слова, мовних засобів, що належать до
категоріального концептуального поля. “До структури образу, – як зазначає І. І.
Брага, – входять концепти, які безпосередньо беруть активну участь у
моделюванні та відтворенні мовної концептуальної картини світу” [23, с. 5].
Образ, зокрема тлумачиться як двоїсте явище: ментально-психічне і відповідне
мовне – мовний концепт. Концепт – двоїста ментальна сутність, що має два боки –
психічний та мовний. Розділяються психічні та мовні аспекти концепту: у психіці
– це об’єкт ідеальної природи, образ, що втілює певні культурно зумовлені
уявлення носія мовлення про світ; у мові – певне ім’я, оскільки реальність
відбивається не безпосередньо, а через слово. Отже, психічний концепт – це
образ, уявлення про явища навколишньої дійсності, що існують на ментальному
рівні; мовний концепт – це певна лексема [225, с. 191]. Концепти і мовні
стереотипи є особливо близькими до співвідношення з ментальними психічними і
гносеологічними образами.
Сьогодні спостерігається активний процес категоризації гендерних концептів,
розгортання концептуального поля гендерних найменувань за рахунок молодіжних
номінативів у різних співвідношеннях, які торкаються різних сфер мовного
вживання. Процес категоризації полягає в систематизації кола споріднених лексем
у межах певного концептуального класу, виділення найбільш загальних, ключових і
їм підпорядкованих номінативів. Таким чином виокремлюються основні
категоріальні концепти – “жінка”, “чоловік”, “дівчина”, “хлопець”, які є
центральними гендерними лексемами у визначеному нами концептуальному класі. А
загалом, до гендерного концептуального класу входить широке лексико-семантичне
коло споріднених за принципом “родинної тематичної схожості” слів, які є
важливими чинниками творення гендерних образів молоді.
На думку А. В. Корольової, вивчення концептосфери тексту передбачає певні
етапи: визначення передтекстових ментальних пресупозицій; аналіз семантики
назви твору; аналіз лексико-семантичних компонентів з метою виявлення слів
однієї функціонально-тематичної групи з різним ступенем експресивності; аналіз
концептосфери текстів на основі їх асоціативних зв’язків [99, с. 126].
Дослідники відзначають важливу роль назви в декодуванні концептуальної
інформації будь-якого твору, в тому числі журналістського, називаючи заголовок
“сигналом концептуальної інформації” та підкреслюючи, що у вираженні сутності
тексту назва стає не просто маркером, а його фокусом, який інтегрує
концептуальний смисл [99, с. 127].
2.1. Когнітивно-емотивні особливості заголовків до матеріалів на гендерну
тематику
В основу нашого дослідження, зокрема покладено розгляд змістової та
експресивної структури заголовних комплексів з гендерними компонентами, які є
носіями концептуальної семантики й супровідного емоційно-експресивного
забарвлення та формують соціальні засади творення сучасних образів молодих
жінок та чоловіків.
На характер сприйняття репрезентованих у пресі гендерних образів та їх
комунікативних ролей, які за словами Ф. С. Бацевича, можуть бути зрозумілими
відразу з перших реплік, а можуть виявлятися поступово в процесі розгортання
повідомлення[clxxiv] [16, с. 110], безпосередньо впливає послідовність
представлення інформації. Заголовки є першими своєрідними “репліками” (за Ф. С.
Бацевичем), які орієнтують читача в потоці журналістської інформації. Саме з
них починається ознайомлення з новим номером газети чи журналу, вони,
передовсім, налаштовують на ту чи іншу тематику, а також на певну тональність
сприйняття тексту. Заголовні конструкції найчастіше розглядаються дослідниками
як інтенсифікатори основного змісту журналістського твору.
У назві, зазвичай, закладається головна ідея повідомлення, актуалізується
предмет розмови, нерідко дається оцінка явищу. У процесі донесення інформації
до читацької аудиторії заголовні комплекси стають обличчям журналістського
матеріалу, найважливішими змістовими актуалізаторами, які мають зацікавити і
спонукати до прочитання.
Заголовок є дуже важливим для читачів, вважає В. Й. Здоровега, оскільки для
значної їх частини (за деякими даними до 80 %) читання газети обмежується
ознайомленням із заголовками та підзаголовками.[clxxv] Тому саме від назв
статей залежить перше сприйняття публіцистичних повідомлень [71, с. 119].
К. С. Серажим називає заголовок: “досить суттєвим орієнтиром при сприйнятті
письмового й усного повідомлення, який у редукованій формі виражає основний
зміст тексту. Заголовок змушує реципієнта залучати власний досвід для
проникнення у