Вы здесь

Оптимізація структури витрат як фактор підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств

Автор: 
Волонцевич Світлана Олегівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003511
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРУКТУРИ ВИТРАТ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних промислових
підприємств обумовлена прагненням України інтегрувати у світове господарство,
стати повноправним учасником зовнішньоекономічних відносин і зайняти високу
позицію в рейтингу конкурентоспроможності промислово-розвинутих країн. Існує
безліч факторів, що впливають на конкурентоспроможність промислових
підприємств. У даному розділі ми визначимо основні передумови підвищення
конкурентоспроможності промислових підприємств, зокрема, розглянемо вплив
структури витрат на конкурентоспроможність, а також вплив різних форм
кооперації малих і великих промислових підприємств на структуру витрат. На базі
цього будуть розроблені напрямки щодо її підвищення.
2.1. Визначення основних чинників конкурентоспроможності вітчизняних
промислових підприємств
Найважливішим критерієм ефективності діяльності підприємства є його ступінь
конкурентоспроможності. У сучасних умовах в нашій країні відбувається посилення
конкуренції, що не в останню чергу пов'язане з інтеграцією української
економіки у світову. Це призводить до постійного пошуку нових інструментів
управління підприємствами, нових важелів підвищення конкурентоспроможності.
Перш ніж розглянути основні фактори, що впливають на конкурентоспроможність
промислових підприємств, розглянемо поняття конкурентоспроможності, а також
визначимо її основні види.
С. Фокін визначає конкурентоспроможність як складну економічну категорію, що
може розглядатися на декількох рівнях [41]:
– конкурентоспроможність товару;
– конкурентоспроможність товаровиробника (або фірми);
– галузева конкурентоспроможність;
– конкурентоспроможність країн.
Між усіма цими рівнями конкурентоспроможності існує тісна внутрішня і зовнішня
залежність. Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в
остаточному підсумку залежать від здатності конкретного товаровиробника
випускати конкурентоспроможній товар. Під конкурентоспроможністю товару
розуміється комплекс споживчих, цінових і якісних характеристик товару, що
визначають його успіх, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
Конкурентоспроможність товару можна визначити тільки в порівнянні з
товарами-аналогами. Товарна конкурентоспроможність знаходиться в прямої
залежності від різнопланових факторів. Серед них першорядне значення мають
витрати виробництва, продуктивність і інтенсивність праці, що впливають на ціну
і якість виробів [41].
Конкурентоспроможність підприємства – це реальна і потенційна можливості
підприємств в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти і реалізовувати
товари, що по цінових і нецінових характеристиках є більш привабливими для
споживачів, ніж товари їхніх конкурентів [41].
Найбільш значними дослідженнями конкурентоспроможності нації були дослідження в
90-х роках XX століття М. Портера. На основі вивчення практики 10 ведучих
індустріальних країн, на які приходиться майже половина світового експорту, він
висунув концепцію «міжнародної конкурентоспроможності націй». На думку Портера,
національна конкурентоспроможність визначається здатністю промисловості
постійно розвиватися і робити інновації. Портер показує, що, незважаючи на все
зростаюче значення глобалізації, національна конкурентоспроможність
визначається набором факторів, що залежать від конкретних, локальних умов.
Різниця в економіці країн, у їхній культурі, населенні, інфраструктурі,
управлінні, національних цінностях і навіть в історії - усе це в тім або іншому
ступені впливає на конкурентоспроможність національних компаній [42].
Згідно М. Портеру, конкурентну перевагу країни на міжнародному ринку визначає
певний набір детермінантів, "національний ромб", як називає його автор. Він
містить у собі чотири компоненти [43]:
– факторні умови, тобто ті конкретні фактори (наприклад, кваліфікована робоча
сила або інфраструктура), що потрібні для успішної конкуренції в даній галузі;
– умови попиту, тобто, який на внутрішньому ринку попит на продукцію або
послуги, пропоновані даною галуззю;
– родинні і підтримуючі галузі, тобто наявність або відсутність у країні
родинних і підтримуючих галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку;
– стратегія фірми, її структура і конкуренти, тобто які в країні умови, що
визначають процес створення управління фірм, і який характер конкуренції на
внутрішньому ринку.
Найважливішою передумовою формування конкурентоспроможності нації є галузева
конкурентоспроможність. Можна виділити шість найважливіших факторів, що
впливають на конкурентоспроможність галузі [44,45]:
природно-ресурсний потенціал;
науково-технічний потенціал;
питома вага галузі в складі галузевої структури промисловості;
фактор відповідності питомої ваги галузі в складі структури вітчизняного
експорту питомій вазі відповідної галузі в складі світового експорту;
інвестиційна привабливість;
галузева рентабельність.
Найважливішою передумовою галузевої конкурентоспроможності є
конкурентоспроможність промислових підприємств. Розглянемо фактори, що
впливають на конкурентоспроможність вітчизняних промислових підприємств. На
жаль, на цей час конкурентоспроможність багатьох з них знижується. Причинами
зниження конкурентоспроможності є фактори як міжнародного, так і національного
характеру. Цих факторів досить багато, однак ми перелічимо ті з них, що, на наш
погляд, є найбільш вагомими. До міжнародних факторів можна віднести:
посилення переважно цінової конкуренції на світовому ринку;
витік кваліфікованих наукових кадрів із країни;
посиле