Вы здесь

Економічні аспекти розвитку збуту промислової продукції

Автор: 
Лучна Марія Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003512
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 РОЗРОБКА МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ФУНК­ ЦІОНУВАННЯ РИНКУ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1 Концепція розвитку машинобудівної галузі на державному та регіо­нальному
рівнях
В останні п’ять років (2000-2004) в економіці України, після 10-річного періоду
катастрофічного спаду, відбувався стабільний щорічний приріст ВВП, у середньому
більш як на 8%. Вітчизняні економісти підкреслюють неефективність методів,
якими сьогодні досягається приріст ВВП та визначають безперспективність
нарощування випуску енерго- і матеріаломісткості продукції, експлуатації
застарілого обладнання, експорту сировинних запасів країн і продукції з
незначним рівнем переробки, недосконалість українського податкового
законодавства і т.п.; підраховано, що навіть за нинішніх темпів щорічного
приросту ВВП (понад 8%) для того, щоб відновити рівень ВВП 1990 р., Україні
знадобиться 11-12 років, а щоб за рівнем виробництва ВВП наздогнати країни
світу – 70 років. Тому необхідно забезпечити найсприятливіші умови для тих
галузей, де створюються новітні технології і сучасна техніка. Видаткова частина
державного бюджету України у 2004 р. зросла проти 1998 р. у 3,4 раза (табл.
2.1). Проте додаткові кошти з бюджету першочерговим порядком направлялися на
фінансування соціальних видатків та підтримку паливно-енергетичного комплексу.
Так, видатки Міністерства вугільної промисловості України і Міністерства
енергетики України (з 2000 р. – Міністерства палива та енергетики України)
протягом 7 років незмінно становили 6-8% видаткової частини держбюджету і
зросли з 1657 млн. грн. у 1998 р. до 4619 млн. грн. у 2004 р., а видатки
Міністерства промислової політики України, що об'єднує космічну, літако-,
судно-, автомобілебудівну та інші галузі, в яких створюється і виробляється
сучасна техніка, тільки у 2004 р. перевищили видатки 1998 р. Що ж до попередніх
років, то у 2001 р. видатки цього міністерства становили 34% від його видатків
у 1998 р., у 2002 р. – 46%, у 2003 р. – 71%. Спрямованість державного бюджету
носить проблематичний характер, так у 2000-2004 рр. видатки Міністерства палива
та енергетики перевищили видатки Міністерства промислової політики у 20 разів
[13].
Таблиця 2.1.
Видатки державного бюджету України у 1998-2004 рр. у розрізі окремих галузей
економіки
(млн. грн.)
Роки
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
Міністерство палива та енергетики України
1657
1672
1994
2511
3079
3970
4619
в тому числі:
Державний департамент вугільної промисловості
1566
1622
2783
2767
з них - на реструктуризацію, переоснащення та підтримку вугледобувних
підприємств
1300
1521
1798
1988
2728
2585
2653
Державні департаменти електроенергетики та
ядерної енергетики
91
50
285
1203
Міністерство промислової політики України
258
151
87
118
184
309
у тому числі:
на конверсію та створення нових видів цивільної продукції
35
25
20
20
13
14
на розвиток машинобудування для АПК
36
45
10
10
30
16
10
на реструктуризацію залізорудних підприємств
30
30
15
15
15
15
15
Міністерство аграрної політики України
482
280
786
1217
1623
2542
3125
Міністерство освіти і науки України
1126+136
1115+94
1877
2635
3544
4205
5217
Державний комітет України з енергозбереження
0,4#
25
33
23
22
Національна Академія наук України
195
175
188
362
540
595
898
Видатки на фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу
511
541
439
766
842
1141
1415
Разом
21101
23989
33947
41961
49498
55908
72180
Суми, направлені на конверсію і створення нових видів цивільної продукції,
зменшилися з 35 млн. грн. у 1999 р. до 14 млн. грн. у 2004 р., на розвиток
вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, відповідно, – з 45 до 10
млн. грн., на реконструкцію залізорудних підприємств – з 30 до 15 млн. грн.
Таким чином, у 1998-2004 рр. пріоритети в державному бюджеті України, попри
збільшення його видаткової частини, віддавалися фінансуванню не тих установ і
відомств, які забезпечують стабільність економіки країни, створюють новітні
технології та машини, сприяють раціональному використанню енергоресурсів, а
державного управління, соціальних програм та затратних галузей, і насамперед
вугледобувної промисловості.
Не можна вважати сприятливою для розвитку вітчизняних підприємств і податкову
систему, що діє в Україні. Основні надходження до бюджету країни забезпечуються
податком на додану вартість (ПДВ), податком на прибуток, акцизним збором та
податком з доходів фізичних осіб. За рівнем податкового тиску на вітчизняні
підприємства Україна перебуває на середньому рівні в Європі Так у 2004 р.
податкові доходи у промислово розвинутих країнах Європи становили в середньому
40,9% ВВП. Щодо України, то тут у 1997-2004рр. податковий коефіцієнт
(відношення суми сплачених податків, включаючи обов'язкові відрахування на
соціальне страхування, до ВВП)також коливався у межах 35-40% ВВП. Проте
необхідно врахувати, що наші підприємства, у тому числі й новостворені
переживши інфляцію та інші економічні потрясіння, ще не зуміли створити
достатню масу стабілізаційного капіталу, завдяки якій можна здійснювати
необхідні інвестиції в нову техніку та ризикувати під час пошуку нових напрямів
розвитку [13].
З уваги до сказаного можна твердити, що відсутність радикальних реформ, а саме
– серйозного зниження податкового навантаження на промислові підприємства,
здійснення пріоритетного фінансування наукомістких галузей, – не дала змоги
українській економіці навіть протягом 5-річного періоду 8-10%-ного зростання
ВВП забезпечити її істотне підвищення. Приріст ВВП відбувається за рах