Вы здесь

Еколого-географічний аналіз промислових регіонів України (на прикладі Луганської області).

Автор: 
Бєлоусова Наталія Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003731
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГО - ГЕОГРАФІЧНОГО
АНАЛІЗУ ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методичні підходи до еколого-географічного районування території
Основи теорії глобального антропогенного ландшафтознавства були розроблені Ф.М.
Мільковим (1973). Його головним завданням, на думку вченого, є вивчення
процесів антропогенізації ландшафтної сфери Землі в цілому та її окремих
варіантів. Регіональне ж антропогенне ландшафтознавство перебуває на стадії
становлення та активних наукових пошуків. Воно формується завдяки розвитку
регіональних досліджень антропогенних ландшафтів.
Сутність таких досліджень розкривається через вирішення трьох основних завдань
і пов’язаних з ними проблем:
Визначення районів поєднання антропогенних та природних ландшафтних комплексів
шляхом детального вивчення історико-географічних особливостей їх формування.
Вирішення цього завдання дасть можливість встановити ступінь антропогенізації
окремих регіонів. Головним пріоритетом на шляху вирішення цього завдання
повинна бути наявність кількісних даних. Саме ці дані, зокрема, із забруднення
атмосфери, вод, ґрунту, належать власне до т.зв. антропогенної географії.
Аналіз ступеня сучасної антропогенної перетвореності геосистем окремо
визначеного регіону й пов’язаних з нею антропогенних процесів. Регіональна
структура антропогенних ландшафтів визначається особливостями природних
ландшафтів та соціально-історичними умовами подальшого їх формування, й
розкривається шляхом крупномасштабного картографування. Нині вивчення структури
антропогенного впливу на геосистеми Лівобережної України має галузевий
характер. Величезний обсяг польових досліджень та відсутність детальних
ландшафтно-типологічних класифікаційних схем – головні проблеми, які
ускладнюють аналіз сучасної структури антропогенних ландшафтів.
Районування антропогенних ландшафтів, яке включає наукове обґрунтування й
виділення різних за змістом та рангом територіальних структур. Районувати
антропогенні ландшафти можна за ступенем їх антропогенізації, впливом природних
й технологічних чинників на їх формування та за регіональними структурами.
Останній критерій є найбільш універсальним. Його ми й використали при
загальному районуванні антропогенних ландшафтів Луганської області.
Одним із завдань регіональних досліджень території є геоморфологічні
дослідження. Найчастіше геоморфологічна регіоналізація проводиться на
завершальному етапі робіт при комплексному геоморфологічному вивченні
території, що дає можливість узагальнити, систематизувати матеріали досліджень
для виявлення основних географічних закономірностей будови, розвитку та
просторових особливостей рельєфу певного регіону.
Геоморфологічна регіоналізація є необхідною при вирішенні прикладних завдань,
зокрема, при пошуках та прогнозуванні родовищ корисних копалин, проектуванні й
проведенні різних видів будівництва, територіальній організації
сільськогосподарських, лісогосподарських та природоохоронних об’єктів, розробці
заходів зі стабілізації шкідливої дії природних та природно-антропогенних
процесів тощо.
Загальновизнаним при проведенні геоморфологічної регіоналізації є метод, в
основу якого покладено два принципи: морфолого-генетичний (типологічний) й
територіальний. При цьому на картах геоморфологічного поділу межі
територіальних одиниць накладаються на генетичні типи і підтипи рельєфу.
Районування та класифікація є результатом кожної науки, в т.ч. й фізичної
географії. Воно дозволяє систематизувати знання про об’єкти досліджень з метою
подальшого їх вивчення на вищому науково-методологічному рівні, а також
використання як наукової основи для розробки стратегії й тактики раціоналізації
їх використання та охорони.
Нині суть еколого-географічного районування зводиться до виявлення певних
однорідних показників чи індивідуальностей, на які поділяється ландшафтна
сфера, що не зовсім відповідає загальному розвитку поверхні Землі в напрямку
диференціації та відмінностей між її окремими частинами.
Еколого-географічне районування закладає основи для комплексного вирішення
завдань збалансованого розвитку суспільного виробництва й збереження
навколишнього середовища, яке забезпечує цей розвиток, в тому числі, дозволяє
визначити території, де необхідним є застосування природоохоронних та
природовідновлювальних заходів, більш раціональної структури
природокористування [44, 79].
2.2. Антропогенна перетвореність геоситем Луганської області як наслідок
техногенного навантаження
Згідно із концепцією географічного детермінізму, головним джерелом розвитку
суспільства є вплив географічного середовища на економіку, техніку, політичний
лад та психіку людей.
Загалом під терміном „середовище” зазвичай розуміють речовину або простір, що
оточує досліджуваний об’єкт; це – сукупність фізичних (природних),
природно-антропогенних (культурних ландшафтів, населених пунктів,
виробничо-промислових територій) і соціальних чинників життя людини. Єдиним при
фізико-географічних, соціо-економіко-географічних й екологічних дослідженнях є
термін „географічне середовище”.
Існує як мінімум три різні тлумачення терміну „географічне середовище”. Це:
природа Землі, що включена на даному історичному етапі в сферу людської
діяльності та складає необхідні умови існування та розвитку суспільства;
сукупність природних, техногенних соціальних й економічних умов життя
населення;
синонімічне до розуміння „зовнішнього середовища” по відношенню як до живого,
так і неживого, але зазвичай у більш широких межах. В мікро- і мезомасштабах
найчастіше йдеться пр